Apolithabatis — вимерлий рід спатобатідних скатів з пізньоюрської (кімеріджської) формації Торлейт (архіпелаг Зольнхофен) у Німеччині. Рід містить єдиний вид, A. seioma, відомий за єдиним повним, добре збереженим екземпляром.
Голотипний зразок Apolithabatis, DMA-JP-2010/007, був знайдений у вапняковому кар’єрі компанії Rygol, що представляє відслонення торлейтської формації (арнсторфська світа) поблизу Пайнтена в Нижній Баварії, Південна Німеччина. Скам’янілість є голоморфним зразком, тобто являє собою цілісну, зчленовану тварину. Через відсутність класперів її можна ідентифікувати як особину жіночої статі.
У 2025 році Тюршер (Türtscher) з співавторами, на основі цих викопних решток, описали Apolithabatis seioma як новий рід і вид скатів у вимерлій родині Spathobatidae. Родова назва Apolithabatis поєднує в собі грецькі слова απολίθωμα, що означає «викопний», і βατίς, що означає «скат». Видова назва, seioma, походить від грецького слова σείω, яке, в свою чергу, походить від σεισμός, що означає «трясти». Це вказує на використання вибухівки для підриву плит породи з відслонення, одна з яких містила голотип.
Загальний план тіла Apolithabatis дуже схожий на сучасних гітарних скатів (Rhinobatidae). Він досить великий для ската — 120 сантиметрів у довжину. Apolithabatis характеризується загостреним рилом, великим диском у формі серця і довгим хвостом. Риба має два однакових за розміром спинних плавця, розташованих позаду радіальних плавців черевного відділу.
У своєму філогенетичному аналізі вчені визначили Apolithabatis як сестринський таксон до Aellopobatis, іншого зольнхофенського ската. Вони також знайшли підтвердження віднесення цих таксонів до базальної групи інших європейських батоморфів юрського періоду за межами коронної групи, яку вони назвали Apolithabatiformes.
Скам’янілості
