Aplestosuchus — вимерлий рід баурузухідних мезоевкрокодилів, відомий з пізньокрейдової формації Адамантина в Сан-Паулу, південна Бразилія. Він містить один вид – Aplestosuchus sordidus. A. sordidus представлений єдиним зчленованим і майже повним скелетом, в черевній порожнині якого збереглися рештки неідентифікованого сфагезавридного крокодила. Зразок є прямим доказом хижацтва між різними таксонами крокодилоподібних у викопному світі.
Aplestosuchus відомий виключно за голотипом LPRP/USP 0229a, зчленованим і майже повним скелетом, включаючи череп, що зберігається в Палеонтологічній лабораторії Університету Сан-Паулу. Крім того, у черевній порожнині LPRP/USP 0229a збереглися окремі зуби та кістки черепа неідентифікованого сфагезаврида, яким присвоєно номер зразка LPRP/USP 0229b.
LPRP/USP 0229 було знайдено в районі струмка Буруті, муніципалітету Генерал Сальгадо, штат Сан-Паулу, на півдні Бразилії. На сьогоднішній день у цьому місці було отримано типові зразки чотирьох інших крокодилоподібних, а саме: Baurusuchus albertoi, Baurusuchus salgadoensis, Armadillosuchus arrudai та Gondwanasuchus scabrosus. Зразки були зібрані з формації Адамантина, група Бауру басейну Парана, що датується, ймовірно, туронським або сантонським етапом пізньої крейди, приблизно 93,5-83,5 млн. років тому.
Aplestosuchus вперше назвали і описали Педро Годой (Pedro L. Godoy), Феліпе Монтефельтро (Felipe C. Montefeltro), Марк Норелл (Mark A. Norell) та Макс Лангер (Max C. Langer) у 2014 році. Типовим видом є Aplestosuchus sordidus. Родова назва походить від грецького aplestos, що означає “ненаситний”, “ненажерливий”, і suchus, латинізованого грецького souchos, ім’я єгипетського бога-крокодила Себека. Видова назва походить від латинського sordidus, що означає “мерзенний”. Вчені обрали таке видове ім’я через жадібну поведінку тварини, продемонстровану полюванням на іншого близькоспорідненого крокодилоподібного, неідентифікованого сфагезаврида.
Єдиний відомий екземпляр Aplestosuchus має довжину більше одного метра від кінчика черепа до основи хвоста. Він зберігся лежачи на боці, в такій же передсмертній позі, як і інші баурузухіди, зібрані на цій ділянці. LPRP/USP 0229a, що зберігся в двох різних блоках, зазнав деякого посмертного розчленування, в результаті чого більша частина хвоста і дистальні частини задніх кінцівок були втрачені.
Aplestosuchus, як і інші його родичі, був повністю наземним хижаком. Досягаючи до чотирьох метрів у довжину, баурузухіди були верхівковими хижаками південноамериканських пізньокрейдових екосистем. Їх перевершували лише великі тероподи, проте вони дуже рідкісні в формації Адамантина. Їх рештки представлені ізольованими та фрагментарними зубами, що належать переважно абелізаврам та кархародонтозаврам, а також окремими мегарапторидними та енлагіновими хребцями. Вважається, що сфагезавр, знайдений у черевній порожнині Aplestosuchus, був впольованим, а не є результатом поїдання трупа. Розміри сфагезаврів зазвичай складали всього четвертину від розмірів баурузухід.
Скам’янілості
