Ankyloleon — викопний рід личинок сітчастокрилих (Neuroptera), описаний за рештками у бурштині крейдяного віку. Представники роду відомі нетиповою морфологією черевної частини, з подовженим «хвостовидним» відростком. Це робить їх морфологічно відмінними від сучасних личинок близьких груп і ускладнює пряме зіставлення з дорослими формами. Типовий вид — A. caudatus.
Досліджувані викопні матеріали, з яких був описаний рід, були видобуті з бурштинових відслонень на півночі М’янми, розташованих у провінції Качин, приблизно за 100 км на захід від міста Мітк’їна. Ці відкладення датуються самим початком пізньої крейдяної епохи, близько кордону аптського/сеноманського віків. Однак відкриття інших відслонень у цьому регіоні, що датуються тим самим періодом, але є дещо молодшими, ускладнює точне визначення походження скам’янілостей.
Родовий епітет — це назва чоловічого роду грецького походження, що складається з префікса, який позначає рід динозаврів Ankylosaurus (Ornithischia, Ankylosauridae) на основі форми 10-го сегмента черевця личинки, що нагадує хвостову булову знаменитого динозавра, а також від ankylos «зігнутий, кривий» за апікальним вигином щелеп. Грецький суфікс -leon означає «лев» і часто використовується в родах мурашиних левів. Видова назва є прикметником, похідним від латинського слова cauda і означає «хвостатий», за схожістю з хвостом частини черевця.
Згодом у дослідженнях було запропоновано ще одну форму (A. caroluspetrus). В окремих роботах вона розглядається як окремий вид або як інший морфотип у межах роду. Її видове ім’я надане на честь покійного Карла-Петера Хауга (Karl-Peter Haug), що підтримував авторів опису.
Описані екземпляри — це личинки з типово хижацькою будовою голови (характерною для Myrmeleontiformia), проте з унікальною будовою черева: задні сегменти черевця утворюють подовжений, іноді стрункий «хвіст», інколи з пластинчастими чи шипуватими структурами. Загальна будова вказує на хижий спосіб життя личинок, але специфічна функція хвостовидного відростка (наприклад, роль у камуфляжі, балансі або взаємодії з субстратом) залишається предметом дискусій.
Аналіз морфології свідчить, що личинки Ankyloleon були хижаками — як і багато сучасних личинок Myrmeleontiformia (наприклад, австралійських мурашиних левів). Однак поєднання незвичної будови черевця та інших рис підкреслює більшу експериментальність форм личинок у мезозої в порівнянні з сучасною фауністичною різноманітністю. Вивчення цих решток допомагає реконструювати еволюційні шляхи личинкових форм і взаємозв’язки між викопними та сучасними групами сітчастокрилих.
Через те, що відомі екземпляри — тільки личинки, існує неоднозначність при зіставленні їх із дорослими лініями Neuroptera. Деякі дослідження припускають зв’язок з родинами, як-от Kalligrammatidae або Babinskaiidae, інші ж залишають їх у невизначеному положенні в межах Myrmeleontiformia. Через це будь-яка реконструкція повного життєвого циклу роду і його місця в системі лишається тимчасовою й потребує додаткових знахідок (наприклад, лялечок чи дорослих особин, пов’язаних із цими личинками).
Скам’янілості
