Alienacanthus — рід селеностеїдових плакодерм з фаменського кар’єру Острувка в Свентокшиських горах, Польща, та кар’єру Ковала, а також басейну Майдер в Анти-Атласі, Марокко. Типовим і єдиним видом є A. malkowskii, відомий за кількома зразками.
Голотип Alienacanthus, MZ VIII Vp-45, був названий як A. malkowskii у 1957 році Кульчицьким (Kulczycki, 1957). Він складається з того, що спочатку було інтерпретовано як “фрагменти великих кісткових шипів”. Однак у 2024 році Джоббінс з колегами (Jobbins et al, 2024) описали два епітипи, які зберегли більше матеріалу. Вони показують, що те, що Кульчицький інтерпретував як “шипи”, насправді є фрагментарними кістками нижньої щелепи. Епітипи, PIMUZ A/I 5239 та MCD 201, складаються з “майже повного зчленованого черепа з усіма щелепними елементами ” та “лівої частини частково збереженого черепа з усіма щелепними елементами” відповідно. Поєднання короткої верхньої щелепи та видовженої нижньої щелепи є яскравим прикладом конвергентної еволюції з напіврилими (Hemiramphidae).
Alienacanthus мав масивну, округлу голову з гострою мордою і великими очима. Те, що Кульчицький визначив як шипи, виявилося нижніми щелепами, які, на відміну від верхніх, виходили далеко за межі змикання рота. Зуби були гострими, злегка загнутими назад, щоб ловити здобич, і продовжувалися після закриття рота.
Родова назва, Alienacanthus, походить від латинських слів “aliena“, що означає чужий, і “canthus“, що означає шип, посилаючись на те, що Кульчицький (Kulczycki, 1957) вважав шипами. Видова назва, malkowskii, дана на честь професора С. Малковського (St. Malkowski), колишнього директора Музею Землі у Варшаві (Польща).
Спочатку Кульчицький (Kulczycki, 1957) описав Alienacanthus як гіпотетичну плакодерму, зазначивши, що ознаки, які мав голотип, не належали ні до Selachii, ні до Acanthodii. У 2024 році вчені провели економний аналіз, використовуючи матрицю ознак, засновану на 98 символах для 28 таксонів. В результаті аналізу Alienacanthus був відновлений в Selenosteidae в політомії з Amazichthys, а також в політомічній кладі, що включає Melanosteus, Enseosteus, Walterosteus і Draconichthys.
Alienacanthus та його родичі жили в девонському періоді (358-419 мільйонів років тому), який палеонтологи також називають Епохою риб. У цей час в океанах панували різноманітні групи риб, включаючи акул, кісткових риб, безщелепних риб і плакодерм, які разом ілюстрували широкий спектр форм тіла, голови і щелеп.
Alienacanthus використовував свої гострі зуби, щоб ловити і утримувати здобич, можливо, використовуючи витягнуту щелепу, щоб спантеличити або поранити майбутню здобич, як це характерно для сучасних мечорилів (Xiphias gladius) чи деяких вимерлих іхтіозаврів.
Скам’янілості
