Aethiocarenus 🦤 Вимерлий світ

Aethiocarenus burmanicus (лат.) – викопний вид комах з монотипового роду Aethiocarenus і родини Aethiocarenidae. Через незвичайну трикутну форму голови його виділено в окремий ряд Aethiocarenodea. Описаний по зразку, що знайдений у шматочку бурштину в М’янмі.

Довжина 4,5 мм, тіло витягнуте, дорсо-вентрально сплющене. Крила відсутні. Ноги вузькі і довгі (особливо задня пара, яка більш ніж удвічі довша за черевце), голова трикутної форми з великими очима. Ноги з п’ятичлениковими лапками. Черевце складається з 10 сегментів з двома 12-члениковими церками. Вид був вперше описаний в 2017 році американськими палеоентомологами Джорджем Пойнар (George Poinar Jr .; Університет штату Орегон, США) і Алексом Брауном (Alex E. Brown). Автори відкриття не змогли віднести новий вид до жодного з існуючих рядів комах і виділили його в новий ряд Aethiocarenodea, представники якого, мабуть, вимерли за часів динозаврів. Вважається, що цей ряд близький до ряду Alienoptera, також представленого в бурштині з М’янми.

Головною відмінністю Aethiocarenus burmanicus слугує незвичайна форма голови у формі перевернутого рівнобедреного трикутника, причому до грудей голова прикріплюється своїм вершинним кутом. Всі відомі комахи, які мають голову трикутної форми, мають інше її прикріплення, вона кріпиться основою трикутника. Імовірно, така незвичайна будова забезпечувала Aethiocarenus дуже хороший огляд по сторонам (практично у 180 градусів на кожне око) та дозволяла вчасно помічати хижаків. Судячи з особливостей морфології Aethiocarenus burmanicus був всеїдним і швидко бігав. Залози на шиї комахи, швидше за все, виділяли секрет, що відлякував хижаків.

Aethiocarenus є єдиним членом родини Aethiocarenidae і ряду Aethiocarenodea. Проте Aethiocarenus може фактично ґрунтуватися на німфі Alienopterus. Якщо це дійсно так, то Aethiocarenus відноситься до ряду Alienoptera.

Судячи з будови геніталій і наявності довгих членистих церок (парних відростків) на кінці черевця, алієноптери займають проміжне положення між тарганами і богомолами (надряд Dictyoptera). Головна їх відмітна риса – особлива будова передніх крил, які перетворилися в невеликі жорсткі пластинки. З-під цих пластинок виступають довгі задні крила, що лежать поверх черевця та призначені для польоту. В наші дні подібна будова крил характерно для паличників, які є родичами коників і сарани, але вона нетипова для тарганоподібних.

У нормальних тарганів, які живуть в лісовій підстилці і під стовбурами дерев, що впали, передні крила являють собою довгі шкірясті щитки, що повністю закривають літальні задні крила. Але алієноптери, мабуть, жили на відкритому просторі, повзаючи по гілках і листю, де ніжній мембрані крил не загрожували механічні пошкодження. Як і у паличників, у алієноптер між кігтиками на лапках (останній відділ кінцівок) розташовувалася велика присоска – арола. Це пристосування істотно полегшує повзання по гладкій поверхні листя.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter