Vilevolodon diplomylos — вид вимерлих ссавцеподібних еухараміїд, який існував в Азії у кінці юрського періоду, 161—158 млн років тому. Є одним з найдавніших ссавців, що пристосовані до ширяння. Найдавнішим є волатікотерій (лат. Volaticotherium), що існував 164 млн років тому.
Скам’янілі рештки знайдені у відкладеннях формації Тяоцзішань провінції Ляонін, Китай. У цих же відкладеннях знайдено рештки іншого ширяючого ссавця Maiopatagium, який відрізняється більшим розміром тіла.
Голотип Vilevolodon, представлений плитою та контрплитою з викопними елементами, що збереглися на обох зразках, складається зі скелету, який зберігся приблизно на 70%, черепа і відбитків шкірних літальних перетинок, що вкриті тонкими волосками. Рештки були знайдені в місцевості Наньшімен у свиті Тяойшань в окрузі Цвінлун провінції Хебей, Китай, і в даний час знаходяться в Пекінському музеї природної історії.
Тварина завдовжки 8 см, тобто сягала розмірів сучасної миші. У Vilevolodon між передніми та задними кінцівками була шкіряна літальна перетинка (патагіум), призначена для ширяння, як у сучасних летяг. Зуби пристосовані для живлення насінням або іншим рослинним кормом.
Вид описаний у 2017 році. Родова назва Vilevolodon складається з двох латинських слів: Vilevol («планер») та don («зуб»). Видова назва diplomylos, що означає «подвійне жування», вказує на характерну форму зубів.
Флора, відібрана з формації Тяойшань, що представляє середню та пізню юру, вказує на субтропічне та помірне середовище з теплим і вологим кліматом. Аналіз ростових кілець у знайденій деревині хвойних порід вказує на стабільний і чіткий сезонний клімат протягом цього інтервалу. Такі умови відповідають способу життя та екологічним вимогам Vilevolodon та інших деревних ширяючих еухараміїд. Оскільки тварини були пристосованими до деревного способу життя, то цілком ймовірно, що вимирання Vilevolodon та інших еухараміїд було спричинене зміною лісової флори та відходом екосистем від домінування голонасінних рослин на межі юри та крейди.
Скам’янілості
