Коли ми кажемо, що життя на Землі з’явилося два чи навіть три мільярди років тому, це не більш ніж умовність та приблизні підрахунки. А ось коли канадські палеонтологи привозять з полів справжні скам’янілості віком майже в мільярд років, то приблизні підрахунки набувають солідності та ваги.
Кеті Мелоні (Katie M. Maloney) з університету Торонто разом з колегами щойно описала викопні рештки багатоклітинних істот, що були знайдені нею у відкладеннях тонійського періоду. Більшість людей ніколи навіть не чули такої назви, тому що тоній – перший період неопротерозойської ери, мешканці якої були або дуже маленькими та рідкісними, або дуже проблемними. Загалом нормальні приклади скам’янілостей того часу, що можна потримати в руках та побачити без мікроскопу, у світі можна порахувати на пальцях.
«Ми повідомлюємо про нещодавно виявлені скам’янілості розміром від міліметра до сантиметра з морських відкладень віком близько 950-900 мільйонів років (датування по Re-Os дало мінімальний вік в 898 ± 68 мільйонів років) з формації Долорес-Крик. Більші форми мають нерозгалужені слані з однорідними клітинами, виразними клітинними стінками та повздовжніми борозенками на поверхні. Дрібніші зразки розгалужуються, проте не мають інших діагностичних ознак і можуть являти собою ціанобактерії. Однак більші скам’янілості ми інтерпретуємо як багатоклітинні водорості, що за такими ознаками, як великий розмір та наявність ребристого орнаменту стінок, наближені до зелених водоростей. Це одні з небагатьох ранньонеопротерозойських зелених водоростей та одні з найбільших макроскопічних еукаріот даного віку. Разом з іншими тонійскими скам’янілостями зразки Долорес-Крик вказують на те, що еукаріотичні водорості, включаючи зелені водорості, колонізували морське середовище вже на початку неопротерозойської ери»
Останній пункт достатньо важливий – палеоботаніки впевнені, що фотосинтетичні еукаріоти вперше з’явились в прісноводному середовищі десь в ранньому протерозої, а звідти пізніше перебралися в моря, перетворившись на водорості. Часовий інтервал цього перетворення до цих пір був взагалі неясним через відсутність скам’янілостей в протерозойських породах. Завдяки канадським знахідкам можна певно стверджувати, що вже на початку пізнього протерозою цей перехід відбувся і близькі до зелених водоростей рослини почали насичувати атмосферу киснем та продукувати органіку, і загалом готувати умови для кембрійського вибуху.
Переклад: Плямиста Кішка