Повернемо вимерлих тварин до життя
56,0–33,9 млн років тому.
Дві перехідні події глобального потепління (ПЕТМ і ETM-2) і потепління клімату до еоценового кліматичного оптимуму. Внаслідок стрімкого поширення прісноводних папоротей азола (Azolla) концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері знижується з 3500 до 650 ppm, що в подальшому призвело до тривалого періоду похолодання. Індійський субконтинент врізається в Азію, розпочинається гімалайський орогенез.
У другій половині віку – помірний, прохолодний клімат на планеті. Процвітають та розвиваються архаїчні ссавці: креодонти (Creodonta), кондиляртри (Condylarthra), уїнтатерії (Uintatheriidae) тощо. Поява декількох «сучасних» родин ссавців. У водах відбувається диверсифікація примітивних китів (Cetacea). На суходолі з’являються перші злакові трави. Антарктида знов вкривається крижаним панцирем. Закінчуються ларамійський і сев’єрський орогенези Скелястих гір у Північній Америці; розпочинається альпійський орогенез у Альпах та елладський в Егейському морі в Європі.
Apidium — рід викопних людиноподібних приматів родини Parapithecidae. Рід існував у кінці еоцену на початку олігоцену у Північній Африці. Скам’янілості Apidium часто зустрічаються в відкладеннях Фаюма в Єгипті. Знахідки більш раннього виду, Apidium moustafai, рідкісні. Скам’янілості пізнішого виду, Apidium phiomense, досить поширені.
Paradoxophidion — викопний рід змій з еоцену, відомий за єдиним описаним видом Paradoxophidion richardoweni. Рід і вид були офіційно описані у 2025 році за матеріалами дослідження, опублікованого в журналі Comptes Rendus Palevol.
Eopelecanus — вимерлий рід пеліканів з формації Біркет-Карун у Ваді-ель-Хітан в Єгипті, що датується пізнім еоценом. Голотип, права гомілка, виявлена в 2008 році, є найдавнішим на сьогоднішній день свідченням існування пеліканів. Типовий і єдиний відомий вид — E. aegyptiacus.
Zealandorhynchus — вимерлий рід риб-мечів, що мешкав біля берегів Нової Зеландії на початку еоцену. Єдиним видом цього роду є Zealandorhynchus fordycei.
Consoravis1 — викопний рід птахів із родини Morsoravidae, який існував на території сучасної Північної Америки в часи раннього еоцену. Типовий вид — Consoravis turdirostris, описаний у 2025 році.
Cainotherium — рід з вимерлої родини Cainotheriidae. Кайнотерії належать до групи парнокопитних, які були ендемічними в палеогені та на початку неогену в західній Євразії. Сам рід відомий за численними, хоча і сильно фрагментованими знахідками з Центральної та Західної Європи. Рештки тварини датуються періодом від еоцену до середнього міоцену.
Oryctoantiquus — рід середньоеоценових жуків з клади Dynastinae. Oryctoantiquus відомий як найдавніший з родів жуків-носорогів, а також як найбільший з виявлених досі представників родини Scarabaeidae. Рід має тільки один відомий вид, O. borealis.
Epiaceratherium — вимерлий рід носорогів з середини-кінця еоцену, олігоцену та раннього міоцену Європи, Азії та Північної Америки.
Cheilophis — вимерлий рід змій з ряду лускатих (Squamata), який зазвичай відносять до родини Boidae. Типовий вид — Cheilophis huerfanoensis, описаний Ч. В. Ґілмором в 1938 році за матеріалами з еоценових відкладів Колорадо (США).
Dissacus — це рід вимерлих хижих ссавців розміром від шакала до койота, що належать до родини Mesonychidae, ранньої групи копитних ссавців, які еволюціонували в мисливців і всеїдних тварин. Їхні скам’янілості, знайдені в шарах палеоцену та раннього еоцену у Франції, Азії та південно-західній частині Північної Америки, датовані періодом від 66 до 50,3 млн років тому, існували приблизно 15,7 млн років.