Повернемо вимерлих тварин до життя
56,0–33,9 млн років тому.
Дві перехідні події глобального потепління (ПЕТМ і ETM-2) і потепління клімату до еоценового кліматичного оптимуму. Внаслідок стрімкого поширення прісноводних папоротей азола (Azolla) концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері знижується з 3500 до 650 ppm, що в подальшому призвело до тривалого періоду похолодання. Індійський субконтинент врізається в Азію, розпочинається гімалайський орогенез.
У другій половині віку – помірний, прохолодний клімат на планеті. Процвітають та розвиваються архаїчні ссавці: креодонти (Creodonta), кондиляртри (Condylarthra), уїнтатерії (Uintatheriidae) тощо. Поява декількох «сучасних» родин ссавців. У водах відбувається диверсифікація примітивних китів (Cetacea). На суходолі з’являються перші злакові трави. Антарктида знов вкривається крижаним панцирем. Закінчуються ларамійський і сев’єрський орогенези Скелястих гір у Північній Америці; розпочинається альпійський орогенез у Альпах та елладський в Егейському морі в Європі.
Utaetus — вимерлий рід ссавців з ряду Cingulata, споріднений з сучасними броненосцями. Рід містить два види, Utaetus buccatus і U. magnum. Він жив у пізньому палеоцені – пізньому еоцені (приблизно від 60 до 36 мільйонів років тому), а його викопні рештки були знайдені в Аргентині та Бразилії в Південній Америці.
Eomorphippus — вимерлий рід нотогіппідних нотоунгулятів, що жив з пізнього еоцену до раннього олігоцену на території сучасної Південної Америки.
Heterohyus — вимерлий рід комахоїдних ссавців, який був широко поширений на території сучасної Європи від нижнього до верхнього еоцену між 56 і 34 мільйонами років тому. Це були невеликі тварини з характерно збільшеними різцями та двома видовженими пальцями.
Fluvioviridavis — вимерлий птах з невизначеною класифікацією. Його рештки були знайдені у Вайомінгу, у відомій формації Грін-Рівер, що датується нижнім еоценом (близько 55 мільйонів років тому). Типовий вид — Fluvioviridavis platyrhamphus.
Makaracetus — вимерлий протоцетидний кит, рештки якого були знайдені в 2004 році в лютецьких шарах формації Доманда (еоцен) в Сулайманському хребті Белуджистану, Пакистан.
Perupithecus — рід вимерлих приматів з групи широконосих мавп, що мешкали в Південній Америці в пізньому еоцені. Типовий вид — Perupithecus ucayaliensis. Наразі це найдавніший примат Нового Світу.
Geogaranya — рід псевдоскорпіонів описаний у 2024 році з буровугільної шахти Валя, Камбейський басейн, Гуджарат. Типовий та єдиний вид — Geogaranya valiyaensis. Він датується раннім еоценом.
Cadurcodon — вимерлий рід амінодонтів, що жив у період з пізнього еоцену до олігоцену. Скам’янілості були знайдені на території Монголії та Китаю. Можливо, він мав хоботок, схожий на хоботок тапіра. На це вказують знайдені риси будови черепа.
