Повернемо вимерлих тварин до життя
56,0–33,9 млн років тому.
Дві перехідні події глобального потепління (ПЕТМ і ETM-2) і потепління клімату до еоценового кліматичного оптимуму. Внаслідок стрімкого поширення прісноводних папоротей азола (Azolla) концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері знижується з 3500 до 650 ppm, що в подальшому призвело до тривалого періоду похолодання. Індійський субконтинент врізається в Азію, розпочинається гімалайський орогенез.
У другій половині віку – помірний, прохолодний клімат на планеті. Процвітають та розвиваються архаїчні ссавці: креодонти (Creodonta), кондиляртри (Condylarthra), уїнтатерії (Uintatheriidae) тощо. Поява декількох «сучасних» родин ссавців. У водах відбувається диверсифікація примітивних китів (Cetacea). На суходолі з’являються перші злакові трави. Антарктида знов вкривається крижаним панцирем. Закінчуються ларамійський і сев’єрський орогенези Скелястих гір у Північній Америці; розпочинається альпійський орогенез у Альпах та елладський в Егейському морі в Європі.
Dissacus — це рід вимерлих хижих ссавців розміром від шакала до койота, що належать до родини Mesonychidae, ранньої групи копитних ссавців, які еволюціонували в мисливців і всеїдних тварин. Їхні скам’янілості, знайдені в шарах палеоцену та раннього еоцену у Франції, Азії та південно-західній частині Північної Америки, датовані періодом від 66 до 50,3 млн років тому, існували приблизно 15,7 млн років.
Eoactinotocarcinus — викопний рід крабів-павуків родини Majidae. Вперше описаний Ферратхесом у 2024 році на основі переосмислення викопного виду Periacanthus tetracornis, знайденого у відкладеннях раннього еоцену в Іспанії. Типовим видом є Eoactinotocarcinus tetracornis.
Litoria tylerantiqua — викопний вид деревних жаб родини Pelodryadidae, що існував в епоху раннього еоцену приблизно 55 мільйонів років тому на території сучасної Австралії. Являє собою найдавнішого відомого представника австралійських деревних жаб.
Dibango— це рід перкоморфних костистих риб з пізньоіпрського віку, знайдений в Італії в місцевості Монте-Болка. Типовим і єдиним видом є D. volans, відомий за двома дуже повними і добре збереженими зразками.
Eoplatypleura — вимерлий рід цикад, що мешкав на території сучасної Німеччини приблизно 47 мільйонів років тому, в епоху еоцену. Типовий вид — Eoplatypleura messelensis. Цей вид був виявлений у кар’єрі Мессель (Messel Pit), який є об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та відомий своїми винятково добре збереженими викопними рештками.
Greenwaltarachne — рід павуків-колопрядів (Araneidae), який жив на території сучасної Монтани, США, в середині еоцену, близько 46 мільйонів років тому. Типовий та єдиний вид — Greenwaltarachne pamelae.
Paakniwatavis — рід вимерлих водоплавних птахів з раннього еоцену формації Грін-Рівер у штаті Вайомінг, США. Рід містить єдиний вид, P. grandei, відомий за частковим скелетом з черепом.
Hassianycteris — вимерлий рід кажанів родини Hassianycterididae, що існував у ранньому та середньому еоцені (іпрський та лютецький яруси). Відомо чотири або п’ять видів цього роду.
Prorastomus — вимерлий рід примітивних сирен, що мешкав в еоценову епоху 40 мільйонів років тому на Ямайці. Типовий вид — Prorastomus sirenoides.
