Thomashuxleya — вимерлий рід еоценових ссавців-нотоунгулятів. Нотоунгуляти (Notoungulata) — вимерлий ряд ссавців, представники якого були поширені в Південній Америці в кайнозойській ері. Вимирання цих тварин, які належали до південноамериканських копитних, припало на плейстоцен.
Назва Thomashuxleya, безумовно, вшановує вікторіанського біолога і “бульдога Дарвіна” Томаса Хакслі (Thomas H. Huxley). Флорентіно Амегіно (Florentino Ameghino, 1854-1911), великий аргентинський палеонтолог, натураліст, зоолог і антрополог, який описав і дав назви багатьом південноамериканським викопним ссавцям, явно любив називати таксони на честь колег-палеонтологів. Він також придумав Oldfieldthomasia, Ricardolydekkeria, Guilielmofloweria, Asmithwoodwardia, Carolodarwinia, Ricardowenia та інші. Цікаво, що всі вони мають латиноамериканський колорит.
Thomashuxleya була близько 1,3 метра в довжину і важила приблизно 113 кілограмів. У тварини було міцне тіло та сильні кінцівки. Її великий череп мав 44 зуби в щелепах, включаючи великі ікла, які, можливо, використовувалися для риття в землі. На кожній нозі було по чотири пальці, і, ймовірно, він ходив дещо подібно до сучасного пекарі. Це була відносно універсальна тварина, не пристосована до якогось певного способу життя.
Цікаво, що роди родини Isotemnidae насправді досить сильно відрізняються, особливо за пропорціями передніх кінцівок та морфологією суглобів. За формою ліктів Thomashuxleya більше схожа на хижаків і копитних, ніж на Anisotemnus або Pleurostylodon. У Thomashuxleya задній край ліктьової кістки увігнутий, а олекраноновий відросток (виступаючий фланець, який формує кісткову грудку “ліктя”) загнутий вниз. У Anisotemnus і Pleurostylodon задній край ліктьової кістки опуклий, а олекраноновий відросток вигнутий догори.
Ці відмінності вказують на більш випрямлене положення передніх кінцівок у Thomashuxleya, і більш зігнуте у Anisotemnus і Pleurostylodon. Ці висновки також підтверджуються даними з дистального кінця плечової кістки. Anisotemnus мав передню кінцівку, яка здається пристосованою для стопоходіння, чого можна було б очікувати від тварини із зігнутою позою передніх кінцівок. Thomashuxleya була реконструйована Сімпсоном (Simpson, 1967) як пальцеходяча, але ми не знаємо, чи було це насправді так.
Можливо, Thomashuxleya пристосувалася до поїдання вищих рослин, ніж інші таксони, або, можливо, вона була більш пристосована до повністю наземного життя, яке не передбачало лазіння або скелелазіння. Даррен Нейш (Darren Naish) припускає, що деякі аспекти форми ліктьової кістки, котрі спостерігаються у інших ізотемнід, нагадують риси характерні для лазячих ссавців. Таким чином, можливо, ці тварини лазили по низьких гілках чи скелях.
Кістки гомілковостопного суглоба ізотемнід показують, що ступінь гнучкості стопи та гомілковостопного суглоба була досить низькою. Стопа в цих тварин не могла бути сильно зігнута або розтягнута. Ізольована стопа (вона не може бути віднесена до якогось конкретного таксону ізотемнід, але, можливо, походить від Pleurostylodon-подібної форми) мала п’ять пальців з ознаками відставленого великого пальця. П’ясткові кістки показують, що ця тварина – і, ймовірно, всі ізотемніди – мали стопоходячі задні лапи.
Загальний висновок з анатомії гомілковостопного суглоба та стопи полягає в тому, що ці тварини не могли швидко бігати. Слід зауважити, що і швидкий рух, і біг все ще могли бути можливими, оскільки ці речі можна робити і з негнучкими щиколотками та адаптованими кінцівками (Hutchinson та ін., 2003).
За загальними пропорціями, поставою та здібностями Thomashuxleya, ймовірно, був подібним до інших масивних ссавців палеогену — пантодонтів, астрапотерів і так далі. Всі ці види ссавців могли використовувати міцний, пропорційно великий череп, низько корончасті щічні зуби і, часто, великі ікла для того, щоб добувати серед підлісних рослин плоди, багате білком листя, гриби тощо. Точних аналогів цих тварин у сучасному світі немає (найближчими є лісові носороги та бегемоти), але тодішній густолісний, переважно тропічний палеогеновий світ з його величезними лісами з зімкнутим пологом та відсутністю хижаків-переслідувачів суттєво відрізнявся від неогенового світу.
Майже повний скелет цієї тварини виставлений в Американському музеї природознавства. Цей скелет був знайдений під час експедиції в Патагонії, Аргентина, яку очолював палеонтолог Джордж Гейлорд Сімпсон (George Gaylord Simpson). Скам’янілості Thomashuxleya були знайдені в аргентинських формаціях Сармьєнто і Казамайор.
Скам’янілості
Джерела
- https://blogs.scientificamerican.com/tetrapod-zoology/isotemnid-toxodonts-2012/
- https://www.deviantart.com/willemsvdmerwe/art/Thomashuxleya-rostrata-921294018
- https://prehistoric-fauna.com/Thomashuxleya
- https://www.deviantart.com/rom-u/art/Thomashuxleya-rostrata-732286964
- https://www.deviantart.com/avancna/art/Callistoe-vincei-105550619
- https://www.semanticscholar.org/paper/An-exceptionally-well-preserved-skeleton-of-externa-Carrillo-Asher/64162eba496a61d27f27d9c97e551595b35f89ef
- https://uk.wikipedia.org/wiki/Нотоунгуляти
- https://en.wikipedia.org/wiki/Thomashuxleya