Повернемо вимерлих тварин до життя
Qinglongopterus — рід рамфоринхідних птерозаврів з середньої/верхньої юри Мутоуденга, округ Цінлун, провінція Хебей, Китай. Qinglongopterus відомий лише за одним екземпляром — D3080/3081. Це майже повний скелет, зібраний з формації Тяоцзишань. Він був описаний Лю Цзюньчаном (Lü Junchang) з колегами у 2012 році. Типовим видом є Qinglongopterus guoi.
Cacibupteryx — рід рамфоринхідних птерозаврів з формації Хагуа в Пінар-дель-Ріо, Куба, середній-пізній оксфорд (верхня юра).
Angustinaripterus — базальний птерозавр, що належав до бревікартосової родини Rhamphorhynchidae (точніше до підродини Rhamphorhynchinae) і був виявлений в Дашаньпу поблизу Цзигуна в провінції Чжечуань в Китаї.
Dearc — рід великих рамфоринхінових птерозаврів із середньої юри Шотландії. Голотип – це юна або не повністю доросла особина, котра ще активно росла. Але, незважаючи на це, він вже мав розмах крил від 2,5 до 3 метрів, що робить його найбільшою літаючою твариною свого часу. Це значно відсуває походження великих птерозаврів назад в часі, оскільки раніше вважалося, що птерозаври були маленькими аж поки не з’явилися короткохвості птеродактилоїди в крейдяному періоді. Рід містить один вид – Dearc sgiathanach.
Bellubrunnus (що означає “прекрасний з Брунну” на латині) – вимерлий рід рамфоринхідних птерозаврів відомий з пізньої юри (Кімериджський ярус) півдня Німеччини. Рід містить один вид, Bellubrunnus rothgaengeri. Bellubrunnus відрізняється від інших рамфоринхідів відсутністю довгих виступів на хребцях хвоста, меншою кількістю зубів у щелепах і кінчиками крил, які загинаються вперед, а не назад, як у інших птерозаврів.