Stellasaurus 🦤 Вимерлий світ

Stellasaurus (що означає “зіркова ящірка”; це як посилання на форму орнаментації голови, так і данина пісні “Starman” Девіда Боуї) – рід центрозавринових цератопсових динозаврів, що мешкав у штаті Монтана під час пізньої крейди. Типовий і єдиний вид – Stellasaurus ancellae. Його рештки були знайдені в формації Two Medicine, що відноситься до пізнього кампану. В цій же геологічній одиниці були виявлені родичі Stellasaurus: Rubeosaurus (тепер розглядається як синонім Styracosaurus), Einiosaurus та Achelousaurus.

Спочатку, в 1992 році, зразки тварини були виділені в окремий таксон, але пізніше були віднесені до Rubeosaurus. У 2020 році повторна оцінка поставила під сумнів таку приналежність та описала новий вид у новому роді. Автори опису бачили в Stellasaurus перехідну форму між Styracosaurus albertensis та Einiosaurus на єдиній еволюційній лінії, що вела до Achelousaurus та Pachyrhinosaurus.

Так само, як і кар’єрі Девіда Боуї, Stellasaurus довелося почекати деякий час, перш ніж стати відомим. Викопні матеріали, які зараз відносять до Stellasaurus, були виявлені в 1986 році поблизу міста Кат-Бенк у штаті Монтана, недалеко від кордону США та Канади. Відкриття зробила Керрі Анселл (Carrie Ancell). Зразок був каталогізований в колекції хребетних в Museum of the Rockies (Музей Скелястих гір, Монтана), але не вивчався. Внесок Керрі Анселл, зараз старшої препараторки в Музеї Скелястих гір, відмічено в назві нового виду. Керрі Анселл зіграла значну роль у розвитку нашого розуміння північноларамідійських центрозавринів. Вона відкрила та підготувала MOR 492, зразок голотипу Stellasaurus ancellae, а також голотип Achelousaurus horneri, а також взяла участь в відкритті голотипу Einiosaurus procurvicornis.

Як і інші динозаври-цератопсиди, Stellasaurus мав складну черепну орнаментику. Анатомія його черепа була проміжною між анатомією Styracosaurus albertensis та Einiosaurus, його гаданимими предком і нащадком. Як і Styracosaurus, Stellasaurus мав дуже довгий носовий ріг, більший, ніж у Centrosaurus. Цей ріг стоячий і вигнутий (загнутий всередину, на відміну від дуже вигнутого рогу Einiosaurus, який вказує у протилежному напрямку), і стиснутий з боків. Надочнична анатомія також дуже нагадує Styracosaurus albertensis, з крихітним залишком рога. Тім’яна анатомія Stellasaurus набагато більше схожа на Einiosaurus, та характеризується довгими та прямими третіми тім’яними шипами, прямими четвертими тім’яними шипами, вполовину меншими за треті та тим, що шипи з п’ятого по сьомий взагалі не подовжені. Подібно до Einiosaurus та Achelousaurus, Stellasaurus не мав ніяких окремих тім’яних чи лускатих кісток в значенні окремих «щитових окостенінь», а отже у всіх трьох родів їх не було.

Дослідники постулюють, що Stellasaurus є відсутньою ланкою у родоводі центрозавринів. Вважається, що його скам’янілості мають вік близько 75 мільйонів років. Зі стратиграфічної точки зору вони молодші за скам’янілості Styracosaurus albertensis, але старші за скам’янілості, віднесені до Einiosaurus. Яскравий головний щит Stellasaurus з його різноманітними ґулями та горбками міг би відображати перехідну стадію між морфологією потилиці Styracosaurus та Einiosaurus. Вважається, що Styracosaurus передував Stellasaurus та еволюціонував в нього, а Einiosaurus еволюціонував від Stellasaurus.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter