Stagonolepis — рід етозаврів з тріасу Європи 🦤 Вимерлий світ

Stagonolepis — вимерлий рід стагонолепідних етозаврів, відомий з пізньотріасової (карній) формації Хассберге в Німеччині, Дравоських відкладів у Польщі та Лосімутських пісковиків у Шотландії. Імовірні скам’янілості з Північної та Південної Америки були віднесені до власних родів Calyptosuchus та Aetosauroides відповідно.

Stagonolepis robertsoni сягав близько 3 метрів завдовжки. Це була чотиринога тварина, вкрита товстою броньованою лускою, що розташовувалась по всій довжині тіла. Повільний травоїдний, він міг використовувати цю важку броню для відбиття нападів хижаків-архозаврів, можливо, схожих на Smok (хоча цей рід жив дещо пізніше). Голова стагонолепіса була дуже маленькою для його розміру. Вона мала всього 25 сантиметрів завдовжки, що складає менше 10% від загальної довжини тіла.

У нього не було зубів у передній частині щелеп, натомість був дзьобоподібний кінчик, що дугоподібно вигинався догори. Це дозволило б стагонолепісу викорчовувати рослини подібно до сучасної свині. Кілкоподібні зуби в задній частині рота були придатні для пережовування жорсткої рослинності, в тому числі хвощів, папоротей і саговників, що якраз нещодавно з’явились.

У дослідженні 2018 року було висловлено припущення, що морфологія передніх кінцівок Stagonolepis olenkae є адаптацією до копання. За словами палеонтолога Давіда Дружжа (Dawid Dróżdż), S. olenkae міг використовувати свої міцні передні кінцівки, щоб пробити кігтями ущільнений ґрунт і продовжувати копатися в пошуках їжі в м’якому субстраті за допомогою лопатоподібного розширення на кінчику рила.

Викопні рештки S. robertsoni були знайдені у пісковику Лосімут у Шотландії, тоді як S. olenkae відомий з відкладів поблизу Красєєва, Польща. S. olenkae є стратиграфічно молодшим за типовий вид Stagonolepis, S. robertsoni, хоча це ставиться під сумнів деякими дослідниками і описується як приклад внутрішньовидової різноманітності (наприклад, статевого диморфізму).

Рід Aetosauroides з Південної Америки деякі палеонтологи вважають молодшим синонімом Stagonolepis. Було названо два види Aetosauroides: A. scagliai та A. subsulcatus. У 2002 році Ендрю Хекерт (Andrew B. Heckert) і Спенсер Лукас (Spencer G. Lucas) припустили, що менші екземпляри обох видів належать до Stagonolepis robertsoni, а більші — до S. wellesi.

Сам S. wellesi спочатку отримав ім’я Calyptosuchus. Це був стагонолепідид з пізньотріасової групи Докум з США, він вважався видом Stagonolepis за визначенням Мюррея та Лонга у 1989 році. Однак більшість послідовних досліджень дійшли висновку, що і Aetosauroides, і Calyptosuchus є дійсними і монотипними родами, перший з яких зустрічається тільки в Південній Америці, а другий — тільки в США. Stagonolepis обмежений карнейським ярусом Шотландії та Польщі.

Більшість авторів вважають, що Stagonolepis харчувався низькорослими рослинами, а також бульбами та корінням, які він міг викопувати з землі своїм беззубим рилом. Однак деякі вчені вважають, що етозаври були всеїдними або комахоїдними, на що вказують паралелі в будові етозаврів і сучасних броненосців, їхні пилкоподібні зуби і будова мозку, що свідчить про гарний нюх, властивий комахоїдним тваринам.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter