Soligorskopterus — рід ракоскорпіонів-стилонурин з пізнього девонського періоду Білорусі. Включає в себе єдиний вид — Soligorskopterus tchepeliensis.
Всі відомі зразки були виявлені у верхньодевонських (середній фаменський ярус; Streshin regional stage; Osovets Beds) Білорусі, поблизу села Чепелі в Солігорському районі Мінської області.
Родова назва дана на честь міста Солігорська в Білорусі, найближчого до місця знахідки. Друга частина родової назви походить від грецького слова πτερόν — крило. Видова назва дана на честь села Чепелі, біля якого і був виявлений голотип.
Soligorskopterus був стилонуридом середніх розмірів, що досягав у довжині 12—34 см. Просома підковоподібної форми, має відносно вузьку облямівку. У її передній частині розташовані фасеточні очі серпоподібної форми.
Метасома має форму пелюстки, завширшки помітно менше, ніж завдовжки. Також метасома має кутасту передню виїмку і сплощений задній край, несе невелику епімеру і звужується в стилетоподібний тельсон. Просомальні придатки міцні, поступово збільшуються в довжину спереду і ззаду. Просомальні придатки II-IV типу відносяться до остистого типу Ctenopterus. В свою чергу, просомальні придатки V і VI типу відносяться до непросомного типу Parastylonurus.
Генітальний придаток типу A довгий, виходить за межі п’ятого опистосомального сегмента і складається щонайменше з двох сегментів із серединним гребенем. Генітальний придаток типу B короткий і вузький.
Претельсон подовжений і несе пару вентральних (черевних) гребенів, що складаються з великих перекриваючих лусочок (scales). Кутикулярний орнамент має форму дрібних, суміжних або окремих, півмісяцевих, язикоподібних і голчастих лусочок, які місцями переходять в гребені
Soligorskopterus зустрічається у вигляді карбонатизованих відбитків у галітвмісних глинистих шарах з прошарками сильвіну і карналліту. Евапорити однозначно вказують на те, що в часи пізнього девону на цьому місці була періодично пересихаюча сильносолона лагуна, в якій і осідали солі. Однак малоймовірно, що таке гіперсолоне середовище проживання було характерним для Soligorskopterus, враховуючи, що більшість пізньодевонських евриптеридів мешкали в прісних водоймах (Lamsdell and Braddy, 2010). Крім того, попереднє дослідження евриптеридів, що збереглися в евапоритах, показало, що активне відкладення солей почалося вже після первинного поховання організмів, і таким чином ці евапорити не відображають умови проживання (Vrazo et al., 2016).
Як і інші стилонуриди, Soligorskopterus був хижою твариною.
Скам’янілості
Джерела
- https://en.wikipedia.org/wiki/Soligorskopterus
- https://uk.wikipedia.org/wiki/Soligorskopterus_tchepeliensis
- https://extinct-animals.fandom.com/ru/wiki/Солигорскоптер
- https://www.researchgate.net/publication/341326649_NEW_EURYPTERID_SPECIMENS_FROM_THE_SALT_DEPOSITS_OF_THE_UPPER_DEVONIAN_OF_THE_PRIPYAT_TROUGH_BELARUS_Materials_of_the_LXVI_Session_of_the_Palaeontological_Society_of_Russia_Russian_Academy_of_Science_S