Simosthenurus — великий кенгуру з Тасманії 🦤 Вимерлий світ

Simosthenurus — вимерлий рід мегафауністичних кенгурових (Macropodidae), що існував в Австралії, зокрема на Тасманії, в плейстоцені. Аналіз скам’янілостей Simosthenurus допоміг встановити, що існує три лінії макроподів: Sthenurinae, Macropodinae та Lagostrophinae. Рід Simosthenurus належав до стеноринів. Simosthenurus також відомий як короткомордий кенгуру.

Двома найбільш задокументованими представниками роду є S. maddocki та S. occidentalis, хоча були виявлені й інші види.

Остеологічні дані (переважно знахідки на підлозі печер) показали, що Simosthenurus належить до тієї ж родини, що й сучасні кенгуру. Однак, сучасні кенгуру є рослиноїдними стрибунами, що використовують стрибки як засіб пересування, тоді як Simosthenurus був двоногим “копитним” видом, що пересувався подібно до гомінідів. Хоча представники Simosthenurus не були вищими за більшість сучасних видів кенгуру, їхні міцні кістки, широкий таз, довгі руки та короткі шиї були унікальними адаптаціями до бродячого способу живлення. Вони мали однопалі задні ноги з маленькими копитоподібними нігтями. Така будова більш характерна для тварин, пристосованих до пересування по відносно рівній місцевості.

Simosthenurus — це дуже чітко виражена лінія макроподів, яка не має сучасних нащадків. Однак, можливо, що їхнім найближчим живим родичем є смугастий валабі-заєць (Lagostrophus fasciatus). Він зараз обмежений невеликими ізольованими островами біля узбережжя Західної Австралії.

Послідовності мтДНК S. occidentalis були отримані зі скам’янілостей у печерах Тасманії. За радіовуглецевим аналізом вони датуються періодом від 46 000 до 50 000 років тому. Послідовності, отримані в цьому дослідженні, були отримані зі скам’янілостей, набагато старших за будь-які австралійські скам’янілості, з яких раніше вдавалось прочитати ДНК.

S. occidentalis був листоїдним сумчастим ссавцем, розміром приблизно з сучасного сірого кенгуру, але набагато міцнішим, дорослі особини важили близько 118 кг. Припускають, що цей вид повільно пересувався за допомогою двоногої крокуючої ходи. Це відрізняє його від сучасних кенгуру, які використовують п’ятипалу ходу, або “штовхання”, відштовхуючись хвостом і передніми кінцівками та виставляючи вперед задні кінцівки при повільному пересуванні. Вважається, що, піднімаючись на задніх кінцівках і використовуючи свої довгі руки і пальці, Simosthenurus міг хапати високе листя і гілки та тягнути їх до рота. Потім своїми потужними щелепами та ребристими зубами тварина подрібнювала жорстке листя.

Доросла особина S. maddocki була меншою за S. occidentalis і важила лише 78 кг. Як і деякі інші види з того ж періоду, вони, очевидно, були дуже вибагливими у виборі їжі. Місцеві записи вказують на те, що цей вид мешкав переважно на південному сході Австралії. Викопні рештки цього S. maddocki зустрічаються нечасто, особливо в порівнянні з іншими представниками Sthenurines.

Існує кілька версій щодо причин вимирання Simosthenurus. Дві найпопулярніші гіпотези включають втручання людини та зміну клімату.

Одна з теорій постулює, що причиною став вплив людини. Вимерлих видів мегафауни Тасманії менше, ніж у континентальній Австралії. Швидше за все, це пов’язано з тим, що люди прибули на материкову Австралію першими. Вимирання Simosthenurus могло бути пов’язане з надмірним полюванням людини або зміною середовища існування. Однак археологічні докази взаємодії з людиною відсутні, а перекриття ареалів проживання людей і Simosthenurus в Австралії і Тасманії, якби воно і було, було б відносно коротким.

Інша теорія полягає в тому, що зміна клімату спричинила вимирання цього роду. Останній льодовиковий період був пов’язаний з різким скороченням чисельності кількох популяцій мегафауни, включаючи Simosthenurus.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter