Saivodus 🦤 Вимерлий світ

Saivodus – це рід великих вимерлих акул-ктенакантів, який був одним із головних хижаків раннього карбонового періоду (Міссісіпій, 335-340 мільйонів років тому). Відомі також знахідки Saivodus і з пермського періоду. Ктенаканти – далекі родичі сучасних акул, котрі протягом пізнього міссісіпію досягли своєї найбільшої диверсифікації у всьому світі. Для цих акул характерними є два спинних плавці, з великими шипами. Власне, за плавниковим шипом групу і було описано, більшість представників також відомі по плавникових шипах.

Сайводус добре відомий у скам’янілостях із ізольованих зубів, знайдених у Європі та Північній Америці. Деякі з цих зубів перевищували 6 сантиметрів в довжину, що вказує на те, що ця акула могла досягати розмірів тіла більших, ніж сучасні великі білі акули (Carcharodon carcharias), які можуть досягати максимальної довжини до 6,5 метрів.

Відкриття черепних хрящів, описаних як Saivodus, у Національному парку “Мамутова печера” є першим у своєму роді для цього виду акул. Найдовшим ідентифікованим елементом черепу Saivodus є нижня щелепа довжиною приблизно 76 сантиметрів. Багато ізольованих зубів, зібраних із дна печери під черепом, і єдиний маленький хребець, що застряг у породі разом з щелепою, дозволяють припустити, що туша цієї акули годувала численні дрібніші види акул.

Зразок з “Мамутової печери”, ймовірно, опустився на дно океану, де його оточили щільним роєм менші хижаки, що мешкали на дні. Тіло могло стати центром тяжіння для менших акул, оскільки їхні залишки змішалися з рештками Saivodus. З тієї самої місцевості були розкопані зуби Bransonella, Falcatus, вугроподібного Thrinacodus, а також спинний відділ хребта меншої акули. На момент знахідки рештки акули були зруйновані, частина елементів розчленована та розкидана, а всі вони – вкриті осадом.

Джерела

Поширити