Romaleodelphis — рід вимерлих архаїчних зубатих китів з раннього міоцену Ебельсбергської формації Австрії. Він мав довгі тонкі щелепи та гомодонтні зуби і кочував у морських водах Центрального Паратетису, що колись вкривав більшу частину Європи.
Філогенетичний аналіз показав, що Romaleodelphis найтісніше пов’язаний з іншими одотонтоцетами, яких раніше об’єднували в кладу Chilcacetus. Остання зараз є парафілетичною групою, базальною до справжніх дельфінів і дзьоборилових китів.
Голотипний череп Romaleodelphis був знайдений у 1980 році у відкладеннях Ебельсберзької формації під час будівництва гідроелектростанції поблизу містечка Пакінг, Верхня Австрія. Тоді кілька палеонтологів-аматорів, серед яких був і Юрген Поллершпек (Jürgen Pollerspöck), вилучили скам’янілості з місця знахідки, щоб запобігти їхньому знищенню. Загальний матеріал, зібраний для Romaleodelphis, складався з численних фрагментів черепа, які були зібрані колекціонерами, а також кількох посткраніальних решток. Зібраний разом, череп є майже повним, але не вистачає кінчику морди та більшої частини базикранії. Однак, в той час як матеріал черепа був переданий до Державної природничої колекції Баварії Поллершпеком, посткраніальний матеріал зберігався в інших колекціонерів. Його місцезнаходження наразі невідоме. Незважаючи на те, що череп був переданий у 1992 році, знадобилося ще 30 років, щоб описати його. Лише у 2024 році Каталіна Санчес-Посада (Catalina Sanchez-Posada) з колегами опублікували статтю з описом.
Назва Romaleodelphis походить від грецького «romaléos», що означає міцний або надійний, посилаючись на міцний виличний відросток лускатої кістки, та суфікса «delphis». Цей суфікс зазвичай використовується в наукових назвах дельфінів. Він походить від грецького «dophis», що означає «утроба», та спочатку використовувався, щоб підкреслити той факт, що, на відміну від риб, дельфіни мають матку. З іншого боку, назва виду відсилає до Юргена Поллершпека, який відкрив, зберіг і подарував голотип скам’янілості.
Romaleodelphis був зубатим китом середнього розміру з довгими і тонкими щелепами, які складали близько 71% від загальної довжини черепа. Тварина була гомодонтною, тобто, як і більшість сучасних зубатих китів, і на відміну від кількох нині вимерлих форм, які співіснували з Romaleodelphis, вона мала лише один тип зубів у щелепах.
Філогенетичний аналіз, проведений при описі Romaleodelphis, дозволив відновити 15 дерев, які свідчать, що тварина була похідним зубатим китом. Зокрема, було встановлено, що Romaleodelphis належить до клади Chilcacetus, Argyrocetus bakersfieldensis та більшої групи, що складається з вимерлих представників Delphinidae (дельфінів) та Ziphiidae (дзьоборилих китів), їхніх викопних родичів, а також ряду викопних китів, які раніше були об’єднані в «кладу Chilcacetus». У строгому консенсусному дереві «клада Chilcacetus» утворює еволюційний рівень, що веде до дельфінів і дзьоборилих китів і включає Chilcacetus, Romaleodelphis, три види Argyrocetus і Macrodelphinus.
У більш широкому сенсі, ця філогенія показує, що «клада Chilcacetus», дельфіни та дзьоборилі кити є найближчими родичами. Сестринську групу до цих трьох утворюють річкові дельфіни Platanistoidea та їхні вимерлі родичі Eurhinodelphinidae. Інші таксони, включені в дослідження — Squalodon і Waipatia, два базальних кити, що відгалузились набагато раніше.
Додатковий матеріал також включає дерево консенсусу з 50% правилом більшості. В ньому замість того, щоб бути рангом, скорочена версія «клади Chilcacetus» (що складається з Romaleodelphis, Argyrocetus bakersfieldensis і Chilcacetus) фактично утворює монофілетичну групу з Romaleodelphis як найбільш раннім членом, що дивергував. Тому можливо, що «клада Chilcacetus» виникла в Паратетисі. Пізніше вона поширилася через Атлантику і колонізувала узбережжя Північної та Південної Америки, звідки відомі більшість представників цієї групи.
Аналіз головних компонент (PCA) показав, що анатомічна будова вушних кісток Romaleodelphis дозволяла йому чути вузькосмугові високочастотні звуки. Це робить його першим відомим архаїчним гомодонтним зубатим китом, здатним сприймати звуки, які видають сучасні зубаті кити, такі як морські свині (Phocoenidae) та карликові кашалоти (Kogiidae). Обидві ці групи набули такої здатності конвергентно. PCA також припускає, що деякі ранні представники Platanistoidea потрапляють в той самий морфопростір. Це, ймовірно, є ще одним прикладом вузькосмугового високочастотного слуху, який виник незалежно у різних зубатих китів. Однак слід зазначити, що форма равлика у цих ранніх платоністоїдів і ромалеодельфісів відрізняється. Це може бути пов’язано з тим, що вони займали різні ніші у відповідних екосистемах. Як би там не було, слуховий апарат Romaleodelphis надає додаткові докази ранньої та багаторазової еволюції такого слуху. Він спостерігається у ранньоолігоценових плананістоїдів з Нової Зеландії, Romaleodelphis з раннього міоцену Австрії та середньоміоценових еврінодельфінід Xiphiacetus (також з Європи).
Функція вузькосмугового високочастотного слуху залишається невизначеною. Одна з гіпотез припускає, що такий слух допомагає уникати великих хижих китів, таких як кашалоти та косатки. Інші дослідження припускають, що ця форма слуху є просто ранньою стадією в еволюції ехолокації. Анатомія напівкруглих каналів у Romaleodelphis дозволяє припустити, що слух був більш чутливим до руху голови, ніж у Xiphiacetus і морських свиней. Такий висновок можна зробити на основі порівняння з деякими вусатими китами і дельфінами-афалінами (Tursiops).
Romaleodelphis був знайдений у відкладеннях ебельсберзької формації поблизу верхньоавстрійського міста Пукінг. Відомо, що це місцезнаходження представляє морське середовище Центрального Паратетису, який колись охоплював більшу частину Центральної Європи. Морська фауна Ебельсберзької формації включає сонячну рибу Austromola, різних акул, принаймні ще одного дельфіна і багато морських риб. Також тут збереглися докази певного прісноводного впливу через довколишні річки, які впадали в Паратетіс. Оскільки вузькосмуговий високочастотний слух не пов’язаний з жодним конкретним біотопом (карликові кашалоти — пелагічні тварини, що мешкають у відкритому океані, морські свині тримаються поблизу узбережжя, а дельфін Ла-Плати навіть заходить в естуарії), вчені припускають, що Romaleodelphis теоретично могли бути здатними подорожувати між прісною, солоною та солонуватою водою.
Скам’янілості
