Pristerodon — дицинодонт з пермі 🦤 Вимерлий світ

Pristerodon — вимерлий рід терапсидних дицинодонтів з пізньої пермі Південної Африки, Замбії та Індії. Типовий вид — Pristerodon mackayi.

Томас Хакслі (Thomas Huxley) описав та назвав Pristerodon mackayi у 1868 році. Назва роду означає “зуб пилки”. Видова назва на честь Джорджа Маккея (George R. MacKay), який знайшов скам’янілість, ймовірно, у 1867 році або раніше.

Голотип – BMNH R1810, череп, знайдений поблизу гирла річки Буффало.

Pristerodon — тварина середнього або невеликого розміру порівняно з іншими дицинодонтами, його довжина не досягала метра. Як і всі дицинодонти, він мав дзьоб, схожий на черепашачий. Pristerodon мав череп довжиною не більше 10 сантиметрів, трикутної форми з широкою міжскроневою зоною (зазвичай ширшою за міжорбітальну). Морда була досить витягнутою, а шишкоподібний отвір розташовувався в досить задньому положенні. У піднебінній ділянці верхньощелепні кістки чітко розділялися на піднебінні та премаксилярні.

Є зуби на леміші. Щелепні зуби на премаксилі не розвинені. Ікло зміщене всередину від щічних зубів. Є близько 4 верхніх і 7 нижніх дрібних постіклових щічних зубів.

Ці маленькі зуби мали зубчастий задній край. Характер цих зубців залежав від віку тварини. Зуби молодих екземплярів були зазубрені, тоді як зуби дорослих екземплярів були менш зубчастими. У старих екземплярів зуби мали гладкий задній край.

На носових кістках часом є невеликий рогоподібний виріст (можливо, прояв статевого диморфізму). Тім’яні кістки сильно розширені. Піднебінні кістки стикаються з премаксилами, формуючи добре розвинене вторинне піднебіння.

Тулуб був видовженим, відносно струнким порівняно з іншими дицинодонтами, і підтримувався короткими, досить міцними кінцівками.

Pristerodon був однією з перших наземних тварин, здатних чути повітряні звуки, на відміну від сприйняття вібрацій ґрунту. Південноафриканський екземпляр, досліджений за допомогою нейтронної томографії, показав наявність барабанної перетинки на нижній щелепі, що свідчить про те, що він втрачав слух під час акту жування. Зразок мав 3-міліметрову порожнину для равлика, який перетворював звукові діапазони частот на нервові імпульси, що надходили до мозку.

Будова стремінця Pristerodon також відрізняється від будови стремінця дицинодонтів, які вели риючий (наприклад, Cistecephalus і Kawingasaurus) або частково риючий (наприклад, Diictodon і Lystrosaurus) спосіб життя, і свідчить про наземний спосіб життя (Laaß, 2016).

Знахідка Pristerodon свідчить про те, що середнє вухо, подібне до ссавців, вже розвинулося принаймні у деяких терапсид пермі. Отже, барабанний слух у синапсид виник ще до того, як постзубні кістки відокремилися від нижньої щелепи і сформувався вторинний щелепний суглоб. Цей ключовий еволюційний крок збігся зі змінами в посткраніальному скелеті в бік більш вертикального положення у терапсид, що жили на поверхні.

Pristerodon був знайдений у формації Кундарам в Індії, формації Усілі в Танзанії, формації Верхня Мадумабіса в Замбії, а також у формаціях Тіклуф і Абрахамкраал у Південній Африці.

Пристеродон — типовий представник дицинодонтів, великої групи травоїдних терапсидів, які були поширені між верхнім пермським та тріасовим періодами, але вимерли наприкінці останнього. Pristerodon, зокрема, є однойменним родом клади Pristerodontia, яка включає більшість похідних дицинодонтів, включаючи гігантські форми, такі як Ischigualastia та Lisowicia. Pristerodon, однак, виділяють в окрему родину (Pristerodontidae), яку зазвичай вважають близькою до основи цієї клади.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter