Postschizotherium — гігантський даман 🦤 Вимерлий світ

Postschizotherium — вимерлий рід родини Pliohyracidae, тісно пов’язаної з сучасними даманоподібними, але значно більшої за розмірами. Ймовірно, це був напівводний травоїдний звір, якого палеонтологи порівнюють за екологічним статусом із сучасним бегемотом.

Postschizotherium — останній відомий представник своєї підродини Pliohyracinae. Він жив на територіях сучасної Північної Азії (північний Китай, Тибетське нагір’я, регіон Трансбайкалля/Західне Забайкалля) наприкінці пліоцену та на початку плейстоцену.

У період з 1924 по 1926 рік Еміль Лісент (Emile Licent), засновник і директор музею Хоанго Пайхо в Тяньцзіні, та його колега-єзуїт П’єр Тейяр де Шарден (Pierre Teilhard de Chardin) провели масштабні польові дослідження в басейні Ніхевань. Тут вони зібрали величезну кількість різноманітних скам’янілостей, що належали до тоді ще невідомої фауни плейстоцену. Ці скам’янілості були офіційно описані Тейяром де Шарденом і Жаном Півето (Jean Piveteau) в 1930 році, що стало основою для того, що сьогодні відомо як фауна Ніхевана.

Серед решток, знайдених Лісентом у Ніхевані, були перший верхній лівий моляр і пов’язаний з ним третій премоляр. Тейяр де Шарден і Півето зазначили, що за своєю загальною формою ці зуби мали значну схожість із зубами халікотеріїв, групи великих копитних тварин з кігтями, які також були присутні в Ніхевані. Однак, оскільки відмінності від відомих халікотеріїв були істотними, вчені дійшли висновку, що ці рештки належали до нового роду халікотеріїв.

У 1932 році Густав фон Кенігсвальд (Gustav von Koenigswald) переописав ці рештки як новий рід і вид Postschizotherium chardini. В назві виду він вшанував Тейяра де Шардена. Вчений припустив, що ця тварина була найновішим і найпохіднішим представником гіпсодонтової лінії халікотеріїв, пов’язаною з Metaschizotherium.

Наприкінці 1940-х років зубні рештки, виявлені в лігнітах Собле на півдні Франції, були ідентифіковані як належні близькому родичу Postschizotherium. Останнього Жан Віре (Jean Viret) назвав Neoschizotherium rossignoli. У 1949 році, після виявлення додаткових матеріалів з того ж місця, Віре встановив, що зразки з Собле, ймовірно, належали широко поширеному роду даманів Pliohyrax, як P. rossignoli. Отже, на основі схожості з зубним рядом Pliohyrax Віре перекласифікував Postschizotherium як даманоподібного, близько спорідненого з Pliohyrax. Він зробив висновок, що даманоподібні, які походять з Африки, поширилися на північ, ненадовго проникли до Європи аж до Атлантичного океану і вижили до четвертинного періоду в Східній Азії.

Довжина Postschizotherium становила близько 1,5 м. Він мав дуже високо розташовані і висунуті вбік очні ямки, схожі на очні ямки сучасних бегемотів. Це вказує на те, що він, ймовірно, вів подібний напівводний спосіб життя. Форма черепа також свідчить про те, що він міг мати короткий хобот, схожий на хобот тапіра.

За оцінками, заснованими на аллометричних регресіях зубів, маса тіла Postschizotherium chardini могла становити від близько 900 до понад 1400 кг (Schwartz et al., 1995). Водночас автори зазначають, що такі оцінки можуть бути завищеними через особливості зубної морфології.

Подібно до сучасних бегемотів або капібар, Postschizotherium, ймовірно, проводив більшу частину часу, валяючись у водоймах, і виходив на сушу, щоб пастися на траві. Його місцем проживання були вологі ліси та луки, де він мешкав разом з іншими тваринами, такими як коні, бики, одні з останніх халікотеріїв, шерстисті носороги, бобри, макаки, ведмеді, великі коти, ранні рисі та шаблезубі коти.

Джерела

Поширити

Джерела

Залишити коментар Скасувати коментар