Podilymbus gigas 🦤 Вимерлий світ

Пірникоза гватемальська (Podilymbus gigas) — вид водних птахів родини пірникозових (Podicipedidae). Вимер у другій половині XX століття. За зовнішнім виглядом і голосом пірникоза була схожа на пірникозу рябодзьобу (Podilymbus podiceps). Відрізнялася більшим розміром та недорозвиненими крилами. Тіло завдовжки 46-50 см. Верхня частина тіла коричневого кольору з білими цятками. Низ темно-сірий, також з білими цятками. Голова майже чорна, шия взимку покрита темно-коричневими плямами, влітку біла. Ноги сірого відтінку. Колір дзьоба варіював від білого (взимку) до коричневого (в інші пори року). Зіниці коричневого кольору.

Вид був ендеміком гватемальського гірського озера Атітлан, що знаходиться на висоті 1562 м над рівнем моря. До 1950-х років популяція виду була стабільною. У 1958 році американська авіакомпанія Pan-Am , що розглядала район озера Атітлан, як принаду для туристів, вирішила розвивати тут індустрію спортивного рибальства. Для цього в озеро були запущені хижі окуні Micropterus dolomieu та Micropterus salmoides, а на березі був побудований величезний готельний комплекс.

Окуні почали активно розмножуватися та знищували їжу пірникози – крабів і більш дрібну рибу, а також вбивали її пташенят. Місцеві індіанці почали вирубувати величезні очерети, що зростали уздовж берегової лінії, для виробництва килимків для туристів. Це були саме ті очерети, де будувала гнізда та виховувала дитинчат пірникоза. Відпочивальники з міста Гватемала також стікалися до озера і будували будинки біля озера, що вимагало подальшого знищення очерету. Популяція виду зменшилася з 200 до 80 птахів у 1960-х роках.

Приблизно в 1966 році природоохоронниця на ім’я Анна Бастилія (Anne Bastille) помітила зменшення популяції Poc і домовилася про певний захист та притулок для птахів. Однак, вона не знала, у що вплутується. У Гватемалі розпочалася громадянська війна, котра тривала 40 років і закінчилась у 1996 році. Pan-Am відмовилися від свого проекту готелю. Ескадрони смерті безкарно катували і вбивали. Комуністичні повстанці вели наполегливу партизанську боротьбу. Багаті тремтіли у своїх віллах, а бідних різали просто на вулиці. Всім було зовсім не до якоїсь пірникози і вона продовжила вимирати.

Ескадрони смерті вбили напарника та колегу Анни Бастилії, Едгара Бауера (Edgar Bauer), але вона продовжувала підтримувати притулок, оскільки кількість птахів не зростала. Десь у сімдесятих роках на озеро потрапила ще одна пірникоза – пірникоза рябодзьоба, за зовнішнім виглядом схожа на гватемальську але менша і здатна літати. Вона почала гібридизуватися з більшим видом, даючи безплідне потомство і ще більше зменшуючи кількість Podilymbus gigas.

У 1976 році стався землетрус, загинуло 20 000 людей, а озеро обміліло, що призвело до подальшого зменшення кормової бази для пірникози. Утримувачі притулку спробували пересаджувати очерети ближче до води, намагаючись врятувати місця гніздування пірникози, але це не дуже допомогло. У 1983 році залишилося всього 32 птахи.

Вчені стежили за кількістю Podilymbus gigas, відтворюючи записи їхніх шлюбних криків та підраховуючи птахів, які з’явились. Однак вони не знали, що менша пірникоза відповідала на ті самі крики. Коли вчені наблизилися до, на їхню думку, останньої групи пірникоз, що існували на планеті, вони з жахом побачили, як вони відлітають. У 1990 році вид визнано вимерлим.

Джерела

Поширити

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter