Pinacosaurus — анкілозавр з крейди Китаю 🦤 Вимерлий світ

Pinacosaurus — рід анкілозаврових тиреофорних динозаврів, що мешкали в Азії в пізній крейді (сантон-кампан, приблизно 75-71 млн. років тому), переважно на території Монголії та Китаю.

Перші рештки представників роду були знайдені в 1923 році, а типовий вид Pinacosaurus grangeri був названий в 1933 році. Pinacosaurus mephistocephalus, названий у 1999 році, є другим можливим видом, що відрізняється від типового виду деталями будови черепної коробки. Від Pinacosaurus grangeri було знайдено багато скелетів, більше, ніж від будь-якого іншого анкілозавра. Вони переважно складаються з молодих особин, котрі, можливо, жили в стадах, що блукали пустельним ландшафтом свого середовища проживання.

Американський музей природознавства спонсорував кілька Центральноазіатських експедицій до пустелі Гобі в Монголії у 1920-х роках. Серед багатьох палеонтологічних знахідок з “Вогняних скель” формації Джадохта в Шабарах-Усу (Байн-Дзак) були оригінальні екземпляри Pinacosaurus, знайдені Уолтером Грейнджером (Walter W. Granger) у 1923 році. В 1933 році Чарльз Уітні Гілмор (Charles Whitney Gilmore) описав праву клубову кістку і хвостовий хребець, ще не давши назви тварині. У пізнішій публікації того ж року він назвав і описав типовий вид Pinacosaurus grangeri.

Родова назва походить від грецького πίναξ, “дошка”, посилаючись на невеликі прямокутні щитки, що вкривали голову. Видова назва дана на честь Грейнджера, який супроводжував експедицію 1923 року як палеонтолог. Голотип, AMNH 6523, був знайдений у шарі джадохтинської формації, що датується кампаном. Він складається з частково розтрощеного черепа, нижніх щелеп, перших двох шийних хребців та шкірних кісток, зібраних у 1923 році. Череп досі залишається найбільшим з відомих представників роду.

У 1996 році бельгійсько-китайська експедиція виявила в формації Баян Мандаху великий зчленований скелет. А вже у 1999 році Паскаль Годфруа (Pascal Godefroit) з колегами назвали його Pinacosaurus mephistocephalus, голотипний зразок IMM 96BM3/1. Видова назва є скороченням від імені Мефістофель та грецького κεφαλή, “голова”, з посиланням на “диявольські” роги лускатої кістки. У 2010 році Грегорі Пол (Gregory S. Paul) припустив, що P. mephistocephalus є молодшим синонімом P. grangeri. Роберт Хілл (Robert Hill) у 2012 році вважав його дійсним видом на основі “вторинних шкірних” рогів і носових характеристик. Арбор (Arbour) і Майкл Бернс (Michael Burns) підтвердили, що вид був дійсним. Також у 1995 році Ерік Буффето (Eric Buffetaut) відніс рештки анкілозавра, знайдені в Шаньдуні, до роду Pinacosaurus sp.

Взагалі, Pinacosaurus був середнім за розмірами анкілозавром, близько п’яти метрів завдовжки і важив до двох тонн. Його тіло було пласким і низько посадженим, але не таким важким, як у деяких інших представників анкілозаврів. Голова була захищена кістковими плитками, звідси і назва. Кожна ніздря була сформована у вигляді великого заглиблення, пронизаного від трьох до п’яти менших отворів, призначення яких невідоме. Гладкий дзьоб відкушував низькорослі рослини, які нарізалися рядами дрібних зубів, а потім заковтувалися для переробки у величезному задньому кишківнику. Шия, спина і хвіст були захищені панциром з кілеподібних остеодерм. Тварина також могла активно захищатися за допомогою хвостової дубини.

На сьогоднішній день Pinacosaurus є одним з найчисленніших серед азіатських анкілозаврів, враховуючи велику кількість знайдених викопних решток цього роду. Велика кількість знахідок у поєднанні з високим рівнем збереженості багатьох зразків означає, що достовірність роду не викликає сумнівів. Однак, на момент свого першого опису Гілмором (Gilmore), Pinacosaurus фактично вважався нодозавром. Це група панцирних динозаврів, які вважаються родичами і предками анкілозаврів, хоча вони продовжували жити поряд з анкілозаврами навіть після їх появи. Зараз Pinacosaurus розглядається як анкілозавриновий анкілозавр, це означає, що він пов’язаний з більш прогресивними формами анкілозаврів. Pinacosaurus вважається найбільш близьким до Minotaurasaurus‭ (Thompson et al 2011).

Pinacosaurus був нетиповим анкілозавром, з широким кремезним тілом, броньованими щитками на спині, булавоподібним хвостом, і все це на чотирьох коротких кремезних ногах. Визначальною характеристикою, яка виділяє Pinacosaurus серед інших родів анкілозаврів, є яйцеподібні отвори в черепі, які з’являються там, де зазвичай розташовуються ніздрі. Іноді ці отвори розташовуються по дві пари, але у молодого екземпляра їх налічувалося п’ять пар.

Чому кількість пар варіюється – невідомо, можливо, у молодих особин їх було більше, ніж у дорослих, можливо, вони представляють ще один новий вид Pinacosaurus. Навіщо вони там були — також загадка, хоча анкілозаври відомі тим, що мали складніші носові канали, ніж інші види динозаврів. Це, можливо, були адаптації, які зменшували втрату вологи при диханні в посушливих умовах. Однак це недостатньо пояснює, чому Pinacosaurus мав додаткові отвори, коли інші роди їх не потребували. Є ймовірність, що отвори були характеристикою статевого відбору, яка дозволяла Pinacosaurus ідентифікувати один одного серед інших родів анкілозаврів пізньокрейдяної Азії, таких як таларурус (Talarurus).

Цікавою знахідкою, пов’язаною з Pinacosaurus, є виявлення кількох молодих особин, які загинули, притулившись один до одного. Вважається, що ці особини задихнулися та були похоронені під час піщаної бурі, але важливі не стільки обставини смерті, скільки той факт, що всі вони загинули разом. Подібні знахідки доводять, що принаймні молоді особини жили групами, імовірно, для більшого захисту від хижаків, оскільки кілька особин мають набагато більше шансів помітити потенційних хижаків, ніж одна. Ми досі не знаємо напевно, чи жили дорослі анкілозаври групами, але сучасні рослиноїдні тварини часто групуються і подорожують разом, щоб хижакам було важче їх полювати.

У молодого екземпляра Pinacosaurus збереглися великі параглосалії (трикутні кістки або хрящі, розташовані в язиці), які показують ознаки м’язового напруження, і вважається, що це було загальною особливістю анкілозаврів. Pinacosaurus та інші анкілозаври, ймовірно, сильно покладалися на мускулистий язик і гіобранхії (кістки язика) при харчуванні, оскільки їхні зуби були досить маленькими і замінювалися відносно повільно. Деякі сучасні саламандри мають подібні язикові кістки і використовують долотоподібний язик для збирання їжі. Хоча Pinacosaurus, можливо, не харчувалися волокнистими та деревними рослинами, вони могли мати більш різноманітний раціон, включаючи жорстке листя та м’ясисті плоди. І навпаки, це може свідчити про комахоїдну поведінку, подібну до мурахоїдової.

Ареал проживання Pinacosaurus складався з напівпустелі, що перемежовувалася з оазисами. Відомо, що в цій екосистемі не мешкали великі тероподи, хоча дрібні, такі як Velociraptor, були присутні. Було висловлено припущення, що відносно легка статура Pinacosaurus була адаптацією для набуття спритності, щоб краще боротися з дрібними тероподами, помірно велика булава була досить швидкою, щоб вражати ці верткі цілі.

Важка броня тіла та булавоподібний хвіст анкілозаврів слугували перш за все одній меті — зробити їх занадто міцними, щоб хижаки могли їх вбити. Дрібні хижаки, такі як Linheraptor, Byronosaurus та Velociraptor, майже не становили загрози для дорослого Pinacosaurus, і навіть розвинені молоді особини були б для них важкою ціллю. На більш серйозну загрозу, однак, натякає наявність невизначених решток тиранозаврів, що походять з тих же формацій, з яких відомі особини Pinacosaurus.

Деякі з цих решток можуть належати до Alectrosurus, тоді як інші занадто неповні, щоб точно визначити рід, але ми знаємо, що навіть тиранозаври середнього розміру були досить великими і потужними, щоб мати серйозні шанси вбити молодого Pinacosaurus, а більші представники роду могли вбити навіть дорослого. Це було б особливо актуально, якби вони були здатними перевернути тварину на спину, щоб завдати удару по неброньованому животу.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter