Палеолама (Palaeolama, букв. «давня лама») — вимерлий рід верблюжих (Camelidae) із триби Lamini, який існував з пізнього пліоцену до раннього голоцену (від 1,8 до 0,011 млн років). Його ареал простягався від Північної Америки до міжтропічного регіону Південної Америки.
Викопні дані свідчать про те, що у Palaeolama була тонка голова, подовжена морда та кремезні ноги. Ймовірно, вони важили від 200 кілограмів до 300 кілограмів, перевершуючи вагу сучасних лам (Lama glama). Вони спеціалізувались на поїданні переважно високорослої лісової рослинності і часто зустрічалися в асоціації з ранніми коневими, тапірами, оленями та мамутами.
Палеолама мала довгий тонкий череп з подовженою мордою і міцною щелепою. Така морфологія більше нагадує черепну морфологію Hemiauchenia, ніж морфологію сучасних лам. Будова щелеп та зубів палеолами відрізняють її від інших представників Lamini. Palaeolama, як правило, має порівняно більш дорсовентральну витончену нижню щелепу. Як і в Hemiauchenia, у Palaeolama відсутні другі молочні премоляри, цих тварин можна відрізнити за різним розміром і формою третіх молочних премолярів. Зубні ряди палеолами описуються як більш брахіодонтоподібні (короткі коронки з добре розвиненими коренями).
Аналіз елементів кінцівок показує, що у них були короткі, міцні п’ястні кістки і довгі кістки гомілки, що надавало їм короткого, кремезного вигляду. Такі кінцівки зазвичай асоціюються з організмами, пристосованими до ходьби по нерівній і пересічній місцевості. Це також свідчить про те, що Palaeolama була добре пристосованою для втечі від хижаків у лісистих районах.
Проведені аналізи харчування показали, що Palaeolama спеціалізувалась на поїданні високої рослинності, для свого існування вона покладалась майже виключно на рослини з високим вмістом C3. Крім того, її неглибока щелепа і брахідонтові «щічні зуби» вказують на змішану або проміжну сезонну дієту, що складається переважно з листя та фруктів з невеликою кількістю трави. Аналіз мікрозносу ще більше підтверджує таку інтерпретацію дієти.
Зі спостережень за сучасними ламами можна зробити висновок, що Palaeolama, ймовірно, трималися невеликими групами, що складалися з одного самця та кількох самок і стадами, що складалися виключно з молодих самців. Як правило, території сімейної групи захищаються самцями, тоді як стада молодняка переміщуються більш-менш вільно, поки не створять власні групи.
Зміна клімату, зміни та скорочення видів рослинності, на які вони покладалися, а також хижацтво людини, за припущеннями, сприяли зникненню Palaeolama під час пізнього плейстоцену або раннього голоцену. Як і палеоекологічні дані, так і скам’янілості свідчать про те, що Palaeolama, серед інших вимерлих верблюдів, пережила ряд льодовикових і міжльодовикових епізодів протягом свого існування в Північній і Південній Америці. Їх зникнення в деяких регіонах збігається зі зміною клімату (на більш теплі, вологі умови), що відбулася наприкінці плейстоцену (також відомого як пізньочетвертинне потепління), що свідчить про нездатність адаптуватись. Ця гіпотеза також підтверджується палеоекологічними доказами, що вказують на зміни рослинності та цілих екосистем після вимирання мегафауни.
Скам’янілості
Джерела
- https://www.deviantart.com/sanrou/art/Palaeolama-major-864548691
- https://www.deviantart.com/artbyjrc/art/Ships-of-the-prairie-Camelids-2-860488129
- https://alchetron.com/Palaeolama
- https://fineartamerica.com/featured/palaeolama-niedae-an-extinct-south-nogueira.html
- https://www.deviantart.com/rom-u/art/Palaeolama-mirifica-733704844
- https://fossilsonline.com/index.php?main_page=product_info&products_id=975
- ISOTOPIC PALEOECOLOGY (δ13C, δ18O) OF A LATE PLEISTOCENE VERTEBRATE COMMUNITY FROM THE BRAZILIAN INTERTROPICAL REGION. doi:10.4072/rbp.2020.2.05
- https://en.wikipedia.org/wiki/Palaeolama