Olorotitan 🦤 Вимерлий світ

Olorotitan — монотипний рід птахотазових динозаврів з родини Гадрозаврові (Hadrosauridae), викопні рештки якого були виявлені в геологічній формації Кундур (Амурська область). Типовий вид — Olorotitan arharensis.

У 1991 році, при проведенні дорожніх робіт на південному сході Амурської області, були знайдені викопні кістки пізньокрейдових динозаврів. Співробітники Амурського комплексного науково-дослідного інституту першими розпочали розкопки в цьому місцезнаходженні, яке отримало назву Кундурське (за назвою розташованої поблизу залізничної станції). У 1999 році вони знайшли майже повний скелет невідомого раніше динозавра. Наступного, 2000 року, до фахівців з Амурського КНДІ приєдналися палеонтологи з Королівського інституту природничих наук Бельгії та Палеонтологічного інституту РАН. Вилучення кісток з породи тривало три польових сезони і в 2003 був опублікований опис цього нового роду.

Скелет був змонтований і тепер експонується в музеї Королівського інституту природничих наук Бельгії (Museum für Naturwissenschaften in Brüssel).

Голотип (AEHM 2/845) складається з добре збереженого скелета з неповним черепом. Хоча більшість кісток черепа були зміщені, а кістки носа збереглися не повністю, череп вдалося досить точно реконструювати.

Родова назва Olorotitan означає «титанічний лебідь», оскільки його шия довша в порівнянні з іншими гадрозаврами, а видова назва arharensis відноситься до архарського району, де було знайдено скам’янілість.

Скелет олоротитана — найповніший із усіх скелетів ламбеозаврин, виявлених за межами Північної Америки. Цей динозавр був одним із найбільших представників своєї родини та досягав довжини від 8 до 12 метрів, з оцінкою маси тіла до 3,1 тонни. Він характеризується унікальними для гадрозаврових ознаками, найочевидніша з яких — унікальної форми гребінь, що вінчає череп. Шия складалася з 18 хребців, тоді як найбільша кількість у інших гадрозаврів дорівнює п’ятнадцяти. Криж був сформований з 15 хребців, що перевищує кількість крижових хребців інших його родичів утричі. Вздовж хвоста проходили закостенілі сухожилля, які робили хвіст дуже жорстким.

Olorotitan співіснував з спорідненими з ним динозаврами харонозавром (Charonosaurus) і базальним гадрозавром амурозавром (Amurosaurus). На тій же ділянці були виявлені скам’янілості черепах, крокодилів, теропод та нодозаврид. Також на території Амурської області в породах того ж віку виявили залишки керберозавра (Kerberosaurus). Подібні за віком місцевості в Благовещенську, також з Удурчуканської формації та Цзяїнь, на китайській стороні річки Амур, дали таку ж велику кількість скам’янілостей ламбеозаврин.

На відміну від Північної Америки, де скам’янілості ламбеозаврин практично не зустрічаються у відкладах маастрихтського ярусу, в азіатських країнах їх рештки датовані цими часами широко поширені та різноманітні, що вказує на різницю в екології та кліматі.

Як і інші гадрозаври, олоротитан міг пересуватись як на двох, так і на чотирьох ногах. Будова черепа дозволяла перетирати тверду рослинну їжу, а численні зуби змінювалися протягом усього життя. Широкий порожнистий гребінь, утворений з розширених кісток черепа, був пронизаний носовими шляхами і ймовірно використовувався для подачі трубних звуків.

Olorotitan за життя мав кілька ракоподібних пухлин і, схоже, кульгав на одну ногу, остільки кістка п’яти і таранна кістка зрослись з великою і малою гомілковими кістками.

Знайдений олоротитан багаторазово зазнавав нападів теропод. Є ушкодження хребетного стовпа, поясів кінцівок, нижньої щелепи та дистальних хребців хвостового відділу.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter