Nuralagus — гігантський зайцевий з Європи 🦤 Вимерлий світ

Nuralagus або гігантський меноркський кролик — вимерлий рід зайцевих. Відомий один вид, N. rex, описаний в 2011 році. Він мешкав на острові Менорка з мессінського віку верхнього міоцену по середину пліоцену (5-3 млн років тому). Nuralagus rex є найбільшим з відомих зайцеподібних. Він важив в шість разів більше за сучасного європейського кроля (Oryctolagus cuniculus) і міг досягати 23 кг (хоча в середньому важив близько 12 кг). Він вимер, коли Майорка і Менорка об’єднались в один острів, що дозволило балеарському козлу (Myotragus) зайняти його екологічну нішу.

Родова назва Nuralagus походить від фінікійської назви Менорки Nura і дав-гр λᾰγώς, тобто заєць. Видова назва — від лат. rex (цар).

Досі всі скам’янілості були знайдені у відкладеннях, що заповнюють тріщини на північному заході Менорки і датуються приблизно пліоценом. Матеріал був попередньо описаний Понс-Мойя (Pons-Moya) з співавторами у 1981 році, які віднесли його до роду Alilepus. Рід і вид Nuralagus rex були описані в 2011 році в повному описі матеріалу, який включав передню половину черепа, а також численні ізольовані посткраніальні кістки, що відповідають більшій частині скелета.

Його розмір, ймовірно, був зумовлений гігантизмом острова. Він мав порівняно невеликий череп порівняно з розмірами тіла і невеликі сенсорні рецептори, включаючи орбіти і барабанні перетинки, що свідчить про знижений слух і зір. Nuralagus мав короткий і жорсткий хребет, що призводило до низької рухливості і нездатності стрибати, як інші зайцеві. Також у тварини були короткі ребра і вузькі груди: ці особливості вказують на значно понижену здатність поглинати кисень.

Пальці на передніх і задніх кінцівках Nuralagus розчепірені, і вся передня частина стопи перебувала в контакті із землею. Це зменшує навантаження на суглоби, тож вони не повинні були ставати сильнішими, а також знижує тиск на землю, щоб кріль не провалювався в м’який ґрунт. Це був важливий пристосувальний фактор для нуралагусів, оскільки кролики часто обирають для життя нестійкі ґрунти через те, що в них легше рити нори.

Загалом нуралагус не міг бігати чи стрибати, як його менші побратими, і натомість просто неквапливо прогулювався островом у пошуках їжі. Тварини могли собі дозволити таку поведінку за відсутності хижаків. Вигнуті кігті нуралагуса показують, що замість поїдання трав, він, найімовірніше, виривав із землі кореневища рослин, які були поживнішими за поверхневе листя.

Nuralagus rex заселив територію, відому нам як острів Мальорка, під час Мессінського піку солоності 5,3 млн років тому. Під час цієї події висихання Середземного моря з’єднало острів з материковою частиною Іспанії, дозволивши предкам нуралагуса заселити нові землі. Пізніше Занклійський потоп підвищив рівень Середземного моря, ізолювавши кролів на Мальорці.

Про еволюційну історію нуралагуса по відношенню до інших зайцевих відомо дуже мало. Однак подібність між морфологією його зубів та зубів євразійських представників вимерлого роду Alilepus призвела до припущення, що Alilepus тісно пов’язаний з нуралагусом і, можливо, є його предком. Найближчим сучасним родичем Nuralagus, найімовірніше, є Pentalagus furnessi, що мешкає на островах Анамі в Японії.

Єдиним іншим ссавцем, що мешкав на Менорці протягом пліоцену, була вимерла гігантська соня Muscardinus cyclopeus, яка належить до того ж роду, що й сучасна лісова соня. Однак, тут була цікава герпетофауна, що включала гігантську черепаху Solitudo gymnesica, змій, амфісбенів, ящірок лацертид і гекконід, а також жаб алітид. Nuralagus, ймовірно, вимер приблизно наприкінці пліоцену і на початку плейстоцену. Це відповідає колонізації Менорки ссавцями, які мешкали на Майорці (зокрема, козлоногими антилопами Myotragus, землерийками Nesiotites і сонями Hypnomys), через те, що острови з’єднувалися під час низького рівня моря в результаті четвертинного зледеніння.

Реконструкції нуралагуса часто показують його шию неправильно, через зображення в оригінальній науковій роботі, де шия була показана повністю прямо витягнутою. Але зайцеподібні фактично тримають шиї сильно вигнутими в S-подібній формі, і немає жодних підстав вважати, що Nuralagus від них відрізнявся.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter