Natator — вимерлий рід личинки сітчастокрилих (Neuroptera), описаний на підставі добре збереженого викопного екземпляра з середньоюрських відкладень Daohugou у Китаї. Типовий та єдиний вид — Natator giganteus.
Вид описано у статті 2024 року (Kong, Shih, Ren & Wang). Скам’янілість привернула увагу через нетипово великі, для личинок Neuroptera, розміри та спеціалізовані морфологічні ознаки.
Личинка N. giganteus характеризується досить великим тілом порівняно з відомими юрськими личинками сітчастокрилих, видовженою шийною ділянкою (cervix) та особливими плавальними волосками (setae) на ногах. Ці ознаки вказують на сильну морфологічну спеціалізацію, що відрізняє її від сучасних та багатьох вимерлих форм Neuroptera.
Екземпляр походить із Daohugou Beds, флора- і фауна цих відкладень дає датування приблизно на середню юру. У цих скелях були виявлені прекрасно збережені скам’янілості динозаврів, птерозаврів, саламандр, комах, інших безхребетних, хвойних, гінкго, саговників, хвощів і папоротей, а також найдавніших відомих летючих ссавців (Volaticotherium) і водних протоссавців (Castorocauda). Ці організми були частиною біоти Даохугоу.
Туфовий склад деяких шарів скель свідчить про те, що це була вулканічна місцевість, яка час від часу зазнавала сильних випадів попелу від вивержень. Тоді ландшафт був наповнений гірськими струмками та глибокими озерами, оточеними лісами голонасінних дерев. Деякі автори дійшли висновку, що біота Даохугоу є ранньою стадією біоти Джехол, тоді як останні дослідження показали, що ці дві біоти є різними.
Морфологічні ознаки, зокрема наявність плавальних волосків на ногах і будова тіла, дозволяють зробити висновок, що N. giganteus вела водний (або напівводний) спосіб життя, ймовірно на дні струмків або гірських річок. Аналіз форми тіла та придатків також підказує можливу стратегію поведінки — засідкове полювання на здобич. Ймовірно, личинка ховалася на донному субстраті й раптово захоплювала безхребетних, що пропливали поряд.
Опис Natator giganteus розширює обмежений набір відомих викопних личинок сітчастокрилих. Великі розміри та виражені морфологічні особливості цієї форми свідчать про високу пластичність і різноманіття екологічних стратегій сітчастокрилих у мезозої. Вид є показовим прикладом конвергентної еволюції, коли подібні пристосування до водного середовища виникали незалежно в різних лініях Neuroptera. Подібні відкриття дають змогу точніше відтворити структуру харчових ланцюгів і палеоекосистем юрського періоду.