Militocodon — рід ссавців з родини Periptychidae, близьких до справжніх Ungulata. Рештки тварини було знайдено в районі Коррал Блаффс в басейні річки Денвер. Вони датуються віком біля 610 тисяч років після крейдового-палеогенового вимирання.
Periptychidae — родина палеоценових плацентарних ссавців, достеменно відома лише з Північної Америки. Родина є частиною радіації ранніх травоїдних і всеїдних ссавців, які раніше класифікувалися у вимерлому ряді “Condylarthra”. Цей ряд може бути пов’язаний з деякими або всіма копитними, що живуть сьогодні. Від інших “кондилартових” периптихів відрізняють зуби, які мають роздуті премоляри та незвичайні вертикальні емалеві гребені. Родина включає як великі, так і малі роди, причому більші форми мають міцний скелет. Відомі скелети периптихів свідчать про узагальнені наземні звички.
Голотип Militocodon — DMNH EPV.136181. Це частковий череп, що включає задні частини верхніх щелеп і зубних рядів, RP/p4-M/m3 і LP/p3-M/m3, а також часткові нейро- і базилярний відростки. Розміри тварини — дрібні, маса біля 273–455 г.
Типовий вид — Militocodon lydae. Родове ім’я надано на честь Шерон Міліто (Sharon Milito), за її відданість палеонтології та освіті в басейні Денвера і за знахідку згаданого зразка DMNH EPV.103390. Видове ім’я віддає шану Ліді Хілл (Lyda Hill), багаторічній чемпіонки Колорадо-Спрінгс і головній прихильниці досліджень відновлення після крейдового-палеогенового вимирання в Денверському музеї природи і науки.
Зубний ряд M. lydae демонструє синапоморфію, яка дозволяє діагностувати його, як Conacodontinae, але він є плезіоморфним відносно Oxyacodon. За деякими ознаками він нагадує ймовірно базальних периптихів, таких як Mimatuta та Maiorana. Анатомія черепа Militocodon не виявляє чітких периптихідних синапоморфій. Натомість він нагадує анатомію черепа арктоціонід та інших примітивних евтеріїв. На думку вчених, будова зубів M. lydae відображає прогресивну, нову модифікацію гіпоконуса для покращення орального зсуву та дроблення, а не перетирання при жуванні. Відкриття M. lydae є важливим кроком на шляху до розгадки складної еволюційної історії периптихідних ссавців.
Скам’янілості
