Microraptor 🦤 Вимерлий світ

Мікрораптор (лат. Microraptor) — рід дрібних чотирикрилих дромеозаврид. Близько двох дюжин добре збережених екземплярів виявлено в раньокрейдяних відкладеннях у Ляоніні (Liaoning, Китай), що датуються приблизно 130—125,5 млн років тому. Описано два види M. zhaoianus і M. gui Xu et al., 2003. Є припущення, що всі екземпляри належать до одного виду ( M. zhaoianus). Крім того, цілком можливо, що Cryptovolans, інший чотирикрилий дромеозавр, також може виявитися представником роду Microraptor.

За оцінками науковців мікрораптор становив не більше 83 см завдовжки і важив близько кілограма. Подібно до археоптерикса (лат. Archaeopteryx), мікрораптор є важливим доказом спорідненості динозаврів і птахів. Мікрораптор мав довге контурне пір’я з асиметричними борідками, які утворювали крилоподібні поверхні не тільки на передніх кінцівках і хвості, але, що дивно, і на задніх кінцівках. Це підштовхнуло Сюя і його співавторів до того, щоб назвати мікрораптора «чотирикрилим динозавром» і припустити, що він міг планерувати, використовуючи всі чотири кінцівки.

Досить цікавим є спосіб польоту мікрораптора. Спочатку вважалося, що передні та задні кінцівки знаходились на одному рівні і, можливо, формували єдину польотну поверхню. Однак в 2005 році палеонтолог Sankar Chattrerjee довів, що така поза є анатомічно неможливою, і замість цього запропонував так званий «метод біплана». Він полягає в тому, що задні кінцівки при польоті знаходились нижче передніх, таким чином при погляді спереду видавалось би, що у мікрораптора дві пари крил.

Через те, що крила поширювалися на більшу частину задніх кінцівок, багато вчених припускають, що Microraptor був би незграбним при бігу або навіть ходьбі по землі. Пір’я передніх крил також заважали б на землі через обмежений діапазон рухів у зап’ясті та надзвичайну довжину оперення крила. В 2010 році дослідження Корвіна Саллівана (Corwin Sullivan) та його колег показало, що навіть із максимально складеним крилом пір’я все одно тягнулося б по землі, якби передні кінцівки знаходились в нейтральному положенні або були витягнуті вперед, як при хижацькій атаці. Тільки тримаючи крила піднятими або плече повністю витягнутим назад, Microraptor міг уникнути пошкодження оперення крила. Тому, можливо, тварина не могла використовувати передні кінцівки для захоплення здобичі або маніпулювання предметами.

У березні 2012 року Quanguo Лі з командою вперше визначили забарвлення оперення мікрораптора на основі нового зразка BMNHC PH881. Аналізуючи меланосоми (пігментні клітини) в скам’янілості за допомогою сканувального електронного мікроскопа, дослідники порівняли свої спостереження з меланосомами сучасних птахів. У мікрораптора ці клітини схожі на ті, що надають чорного глянсового забарвлення сучасним птахам. Ці паличкоподібні вузькі меланосоми були організовані в складні шари, так само, як у сучасного шпака, що вказує на райдужне оперення Microraptor. Хоча дослідники стверджують, що справжня функція такого забарвлення поки невідома, можна зробити висновок, що крихітний дромеозавр використовував своє блискуче пір’я, як форму спілкування або демонстрації сексуальної привабливості, подібно до сучасних райдужних птахів.

Microraptor, як вважають, був найбільш активним в нічний час, про що свідчать склеральні кільця навколо очей. Однак відкриття райдужного оперення мікрораптора викликало сумнів у цьому висновку, оскільки жодні сучасні птахи, що мають райдужне оперення, не є нічними. Вміст шлунка, що також зберігся, показує, що дрібні ссавці становили, щонайменше, частину його дієти.

У 2019 році був описаний новий рід склероглосанової ящірки (Indrasaurus) зі зразка, знайденого в шлунку мікрораптора. Мікрораптор, мабуть, спочатку проковтнув голову здобичі – поведінка, характерна для сучасних хижих птахів та ящірок. У кістках Indrasaurus відсутні помітні ямки та рубці, що свідчить про те, що мікрораптор помер незабаром після з’їдання ящірки і до того, як відбулося значне травлення.

На відміну від спорідненого Anchiornis, у мікрораптора не були виявлені погадки, незважаючи на існування чотирьох зразків тварини, що зберегли вміст шлунку. Це свідчить про те, що Microraptor передавав неперетравне хутро, пір’я та шматочки кісток у свій послід замість того, щоб формувати погадки.

Джерела

Поширити