Martensius

Martensius — вимерлий рід казеїдних синапсидів з ранньої пермі Німеччини. Типовим видом є Martensius bromackerensis.

Рештки походять із верхніх шарів червоного пісковика кар’єра Бромакер, розташованого за 1,5 км на північ від німецького містечка Тамбах-Дитарц. У період з 1995 по 2006 роки тут були знайдені скелети 4 особин, від молодої до дорослої, які досить добре збереглися. Перший екземпляр вдалося виявити палеонтологу Томасу Мартенсу (Thomas Martens) і його батькові Максу. Цьому скелету не вистачало черепа, лівої задньої кінцівки та хвоста, але завдяки характерним морфологічним ознакам він був ідентифікований як казеїд.

Наступний зразок був відкритий у 1999 році препаратором місцевого музею Георгом Соммерсом. Він складається з хребта, ребер, деяких кісток кінцівок і кількох розрізнених елементів черепа. Для порівняння з іншими казеїдами, частина з яких встановлена лише за черепним матеріалом, був потрібен більш повний череп. Тільки після виявлення ще двох екземплярів у 2004 і 2006 роках палеонтологами Стюартом Сумідою і Дейвом Берманом відповідно, довгоочікуваний череп був знайдений.

Знахідки тривалий час вивчалися і нарешті у 2020 році Девід Берман, Гілларі Маддін, Емі Генрічі, Стюарт Суміда, Діана Скотт і Роберт Рейш встановили таксон Martensius bromackerensis. Назва роду походить від імені доктора Томаса Мартенса, першовідкривача перших скелетних решток у кар’єрі Бромакер у 1970-х роках та ініціатора довгострокової програми з дослідження цього місця. Видовий епітет вказує на місце виявлення викопних решток.

Розміри Martensius середні для казеїд: довжина черепа дорослої особини становить близько 7 см, загальна довжина сягає близько 80 см.

Подібно до типових представників родини, голова невелика відносно тулуба. Грудна клітка розширена помірно. Потужні кінцівки озброєні великими вигнутими кігтями. Область стегна посилена, що може свідчити про здатність підніматися на задніх кінцівках для поїдання вище розташованої рослинності.

У молодих і дорослих особин спостерігаються онтогенетичні відмінності в ступені осифікації скелета і розмірних пропорціях його елементів. Верхні та нижні зуби дорослого Martensius відрізняються від зубів просунутіших казеїд тим, що мають більш трикутну форму і позбавлені зазубреності по краях. Верхньощелепні зуби ювенільної особини схожі з такими дорослої, але нижньощелепних зубів більше — 31 у ювенільної особини порівняно з 25 у дорослої. Вони нагадують зуби найдавнішого відомого казеїда Eocasea. Учені дійшли висновку, що пристосовані до харчування комахами зуби молодих мартенсіїв змінювалися зубами всеїдного типу в дорослих. Примітно, що знайдена молода особина Martensius, очевидно, загинула в процесі заміщення ювенільних зубних рядів дорослими.

Також висловлено припущення, що в дитинстві, на комахоїдній стадії розвитку, Martensius, а можливо, і його родичі, накопичували в кишківнику необхідну кількість ферментативних бактерій-симбіонтів, які допомагали перетравлювати твердововолокнисту рослинну їжу в більш зрілому віці. Ендосимбіонти набувалися шляхом поїдання рослиноїдних комах, у кишечнику яких вони вже містилися.

Дієта Martensius у поєднанні з відкриттям комахоїдного роду Eocasea з верхнього карбону дозволяє припустити, що великі травоїдні казеїди кінця нижньої пермі та середньої пермі еволюціонували від дрібних хижих видів.

Martensius належить до унікальної пермської екосистеми, яка розвивалася в гірському середовищі, в центрі обвального прогину, де ландшафт був відносно рівнинним. Ці високогірні рівнини були позбавлені відверто водних тварин і в них домінували наземні травоїдні чотириногі (Diadectidae) та всеїдні тварини, такі як Martensius, тоді як м’ясоїдні, такі як Dimetrodon, були рідкісними.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Залишити коментар Скасувати коментар

Meta Data and Taxonomies Filter

Скам’янілості

Джерела

Залишити коментар Скасувати коментар

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter