
Lucianovenator — вимерлий рід целофізидних тероподів, що мешкав в Аргентині у тріасовому періоді. Назва роду Lucianovenator перекладається як «мисливець Лучано», на честь Дона Лучано Леєса (Don Luciano Leyes), який першим повідомив про знахідку решток. Видова назва bonoi походить від імені Туліо дель Боно (Tulio del Bono), місцевого вченого, що приймав участь у описі тварини. Це один з небагатьох неотероподів, відомих у Південній Америці.

Голотип (PVSJ 906) Lucianovenator bonoi був знайдений у місцевості «Кебрада-дель-Пума» формації Кебрада-дель-Барро в Аргентині. Вона датується, за оцінками, віком від пізнього норію до рету, приблизно 210–202 мільйони років тому. PVSJ 906 являє собою зчленовану послідовність хребців від третього шийного до четвертого грудного хребця, а також крижову кістку та частину таза. Крім того, до Lucianovenator було віднесено ще три зразки. Це PVSJ 899 (крижова кістка та частина таза), PVSJ 1013 (крижова кістка) та PVSJ 1084 (крижова кістка та частина таза). PVSJ 1004, проксимальний кінець правої гомілки, також може належати до цього виду.

Як і в інших неотероподів, шийні хребці Lucianovenator мають складну систему ямок (fossae) та гребенів (laminae), які з’єднують між собою основну частину кожного хребця (centra), передні та задні суглобові пластинки (pre- та post-zygapophyses), а також верхні та нижні реберні фасетки (diapophyses та pleurapophyses). Хоча шийні хребці Lucianovenator мають багато ямок, чотири конкретні приклади парних ямок (по чотири з кожного боку хребців) можна використовувати для його відрізнення від інших неотероподів.

Перша з них — це глибока ямка, розташована безпосередньо біля основи кожного переднього відростка, а друга — більша ямка, розташована безпосередньо за нею. Ці дві ямки приховані гребенем, відомим як передньо-відростково-центро-діапофізарна пластинка, яка з’єднує кожен передній відросток з відповідним діапофізом, а кожен діапофіз — із задньою частиною тіла хребця. Третя ямка розташована в задній частині хребця. Вона також прихована з боку, на цей раз центропостзигапофізною пластинкою, яка з’єднує кожен постзигапофіз із задньою частиною центру. Кожна з третіх ямок з’єднується з парою великих внутрішніх порожнин, що лежать поруч із каналом для спинного мозку. Ця комбінація ознак є унікальною для Lucianovenator, жоден інший целофізоїд не має всіх цих ознак одночасно. Перша та третя пари ямок схожі на такі у «Syntarsus» kayentakatae, але друга пара — ні. Третя пара дійсно з’єднується з внутрішніми порожнинами у Coelophysis bauri, але так само, як і перша пара, на відміну від випадку з Lucianovenator. Ще однією відмітною рисою Lucianovenator є те, що передні шийні ребра дуже довгі (більше ніж у п’ять разів довші за тіло хребця).
Четверта діагностична пара шийних ямок у Lucianovenator є також єдиною аутапоморфією (унікальною відмітною ознакою) цього роду. Lucianovenator відрізняється тим, що край кожної центродіапофізарної пластинки (яка з’єднує кожну діапофізу з центром) має довгу й глибоку ямку, яка поступово подовжується й поглиблюється у напрямку до основи шиї. У 9-му шийному хребці ямка займає майже всю довжину центродіапофізарної пластинки і є настільки глибокою, що з боку її не видно повністю.
Довжина Lucianovenator, за оцінками, становить 240 сантиметрів. Вага, за оцінками, становить сорок кілограмів. Однак, на думку Грегорі Пола (Gregory S. Paul), довжина становила чотири метри, а вага — п’ятдесят кілограмів.
Філогенетичний аналіз, опублікований разом з описом Lucianovenator, відніс його до родини Coelophysidae, у кладу разом із Coelophysis rhodesiensis та Camposaurus. Ця клада ґрунтується на єдиній ознаці — злитті зигапофізів крижових хребців. Автори статті припустили, що відносна рідкість теропод у ретських відкладах порівняно з норійськими може бути результатом тафономічного зміщення, а не зменшенням різноманітності. Однак, ймовірно, ця група протягом тріасу залишалася обмеженою американськими субконтинентами Пангеї і поширилася на решту світу лише на початку юрського періоду.
Lucianovenator, ймовірно, полював на дрібних тварин, таких як ящірки, а також, можливо, харчувався падаллю, коли вона була доступна. Lucianovenator мешкав у тому ж середовищі, що й динозаври Ingentia та Leyesaurus, а також інші тварини, такі як Dromomeron.
Скам’янілості

Джерела
- https://www.researchgate.net/publication/316029275_A_Late_Norian-Rhaetian_Coelophysid_Neotheropod_Dinosauria_Saurischia_from_the_Quebrada_Del_Barro_Formation_Northwestern_Argentina
- https://x.com/SerpenIllus/status/1147929361615663105
- https://www.deviantart.com/lucas-attwell/art/Lucianovenator-and-rhynchosaur-772612323
- https://www.deviantart.com/cisiopurple/art/Lucianovenator-755006349
- https://www.prehistoric-wildlife.com/species/lucianovenator/
- https://en.wikipedia.org/wiki/Lucianovenator
- https://nl.wikipedia.org/wiki/Lucianovenator