Lourinhanosaurus — хижий теропод з юри 🦤 Вимерлий світ

Lourinhanosaurus — рід хижих динозаврів-тероподів, які жили під час пізнього юрського періоду (кімеридж/титон) у Португалії. Це один із багатьох великих хижаків, виявлених у формації Лорінян, і, ймовірно, конкурував із одночасними Torvosaurus gurneyi, Allosaurus europaeus та Ceratosaurus.

Його перші рештки були знайдені в Перальті, поблизу Лоріняна, Португалія в 1982 році, але були описані лише в 1998 році португальським палеонтологом Октавіо Матеусом (Octávio Mateus). Типовий вид і єдиний відомий на сьогодні вид – L. antunesi. Родова назва означає ящірка з Лоріняна, а видове ім’я дано на честь португальського палеонтолога Мігеля Теллеса Антунеса (Miguel Telles Antunes).

На сьогодні найповнішим знайденим екземпляром L. antunesi є частковий скелет. Голотип, ML 370, складається з решток шести шийних хребців з шістьма ребрами, п’яти крижових хребців з ребрами, 14 хвостових хребців, восьми шевронів, обох стегнових кісток, правої гомілки та малогомілкової кістки, однієї плюснової кістки, двох клубових і обох лобкових та сідничних кісток, а також пов’язані 32 гастроліти. Стегнова кістка (ML 555), знайдена в Порту-дас-Баркас (формація Лорінян; пізня юра) також відноситься до L. antunesi.

Крім цих зразків, у 1993 році на сусідньому пляжі Паймого було знайдено близько 100 яєць (зразок номер ML 565), деякі з них містять кістки зародка та шкіру. У 2001 році вони були віднесені до L. antunesi.

І скелет, і яйця виставлені в Museu da Lourinhã.

L. antunesi був досить великим. Знайдена особина була ще не зрілою, довжиною близько 4,5 м і вагою близько 160 кг. Гістологія показує, що голотип був віком від 14 до 17 років.

Хоча гастроліти знаходили і в інших тероподів ще до моменту опису L. antunesi, це перший динозавр-теропод до якого віднесли цей вид решток. Під час опису було зроблено висновок, що ці камені належали самій тварині, а не були проковтнуті під час поїдання травоїдного динозавра.

Хоча для хижаків не характерно ковтати гастроліти, але така поведінка для них відома. Проковтнуте м’ясо розм’якшувалось би каменями, що було б корисним, оскільки хижі динозаври не були здатні добре жувати, і, натомість, ковтали цілі шматки м’яса.Також, не виключено, що Lourinhanosaurus був спеціалізованим хижаком, який міг їсти ракоподібних і молюсків, тоді гастроліти були б потрібними, щоб розбивати їх раковини. На жаль, це чиста спекуляція через відсутність частин, які могли б відповісти на це питання. Без черепа неможливо ідентифікувати якісь спеціалізовані пристосування до харчування, могли б допомогти інші залишки з гастролітами, де могли б зберегтися рештки вмісту шлунку, але їх спочатку потрібно знайти.

Також слід пам’ятати, що під час Юрського періоду Європа не була єдиним суходолом, як зараз, і тварина, пристосована до різних джерел їжі, особливо до тієї, що можна знайти на пляжі, мала б перевагу перед іншими. Можливо, що Lourinhanosaurus, як і інші динозаври-тероподи, міг змінювати свою екологічну нішу протягом різних фаз свого життя. Наприклад, тиранозаври були дуже швидкими і спритними хижаками, коли їм було всього кілька років, що робило їх добре пристосованими для переслідування невеликих і рухливих динозаврів-орнітоподів. Згодом вони виростали набагато більшими, втрачали спритність і вже не могли полювати на невеликих тварин, які до того ж і не давали достатньої кількості калорій. Через це дорослі особини переходили до полювання на великих та важких динозаврів. Така поведінка також дозволяла молодим і дорослим особинам одного виду співіснувати в одній екосистемі без конкуренції за їжу.

Також були виявлені яйця та ембріони динозаврів, які, як вважають, належать до Lourinhanosaurus. У 1998 році було оголошено про відкриття гнізда, що містило більше 100 яєць, деякі з добре збереженими ембріонами. Ці яйця мають довжину близько тринадцяти сантиметрів і були приписані Lourinhanosaurus на тій підставі, що вони були знайдені неподалік від типового зразку динозавра.

Відносини Lourinhanosaurus з іншими тероподами невизначені. Спочатку він вважався примітивним членом Allosauroidea, пізніше вважався тісно пов’язаним з Sinraptoridae, більш інклюзивною кладою в Allosauroidea. Останнім часом деякі дослідники прихильно ставились до думки, що L. antunesi навіть не є аллозавроїдом, а є членом Megalosauroidea, більш примітивної групи тетанурових теропод. Бенсон (Benson) з колегами (2010) виявили, що він і Poekilopleuron належать до Sinraptoridae. В 2012 році Каррано (Carrano) та колеги віднесли його до целурозаврів. У новому дослідженні від 2022 року Lourinhanosaurus згадується як «передбачуваний метриакантозаврид».

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter