Повернемо вимерлих тварин до життя
Leptictidium (лат., від грец. Λεπτή ἴκτις «худорлява куниця») – рід вимерлих плацентарних ссавців, що пересувалися на задніх ногах, подібно до кенгуру, тушканчиків або людини. Існували на території Європи (Великобританія, Німеччина і Франція) в еоцені. Вимерли в олігоцені.
Colymbosathon ecplecticos – вимерлий представник класу черепашкові раки або остракоди (лат. Ostracoda), відомий з силурійського періоду (близько 425 млн. років тому) Великої Британії. Ця маленька древня істота мала такий великий пеніс, що навіть його грецька назва Colymbosathon ecplecticos перекладається як «дивовижний плавець з великим пенісом».
Lesmesodon – вимерлий рід із ряду Hyaenodonta, хижих ссавців, що було тісно пов’язані з хижаками (Carnivora). Він жив у середньому еоцені, близько 47 мільйонів років тому. Важливі знахідки походять з шахти Мессель поблизу Дармштадта, інші рештки відомі з півночі Франції. Французькі знахідки здебільшого представляють собою зуби та рештки щелепи. З Месселю відомо кілька часткових скелетів дитинчат та юних тварин. Дорослі особини поки не знайдені. Lesmesodon був невеликим гієнодоном, котрий був пристосований до підземного способу життя. Існує три визнаних види, а сам рід був описаний в 1999 році.
Tarrasius problematicus – вид променеперих риб з підкласу хрящекістні риби (Chondrostei), що жив під час раннього карбону, приблизно 345 мільйонів років тому, в мілководних тропічних морях на території сучасної південної Шотландії. Це був ранній вид променеперих риб з тілом без луски, довгим хвостом, що нагадував хвіст вугра, та з суцільним спинним плавцем. Він досягав довжини до 9 см.
Aquilonifer spinosus (лат.) – вид вимерлих членистоногих, єдиний в складі монотипічного роду Aquilonifer. Жили в силурійському періоді на території західної частини Великобританії (Херефордшир, Herefordshire Lagerstätte, Wenlock Series Lagerstätte, близько 430 млн років тому).
Кліматіус (лат. Climatius) – рід акантод з родини Climatiidae ряду Climatiiformes, що існував з кінця силурійського періоду до закінчення нижнього девону (423,0-393,3 млн років тому). Викопні рештки знайдені в Європі, Північній і Південній Америках.
Terminonaris – рід вимерлих фолідозавридних крокодилоподібних, що жили в час пізньої крейди (сеноманська та туронська епоха). Назва тварини означає «збільшена морда або ніс». Термінонаріс – це ранній крокодил, що входить до підгрупи, яка називається Mesoeucrocodylia. Його залишки були знайдені лише в Північній Америці та Європі. Спочатку цей крокодил був відомий під родовою назвою Teleorhinus, оскільки вважалося, що він телеозаврид (родина морських талаттозухій, схожих на сучасних гавіалів). І доісторичні крокодили, такі як Terminonaris, і сучасні крокодили належать до однієї групи, яка називається крокодилоподібні (Crocodyliformes), хоча сучасні крокодили мають специфічні особливості, які вказують на те, що вони є далекими родичами Terminonaris та членами підгрупи Eusuchia.
Paradolichopithecus – викопний рід приматів з родини мавпових (Cercopithecidae). Вид жив в пліоцені і ранньому плейстоцені в Європі та Азії. Скам’янілі рештки виду знайдені в Іспанії, Румунії та Китаї.
Сардинський дхол (Cynotherium sardous) – це вимерлий острівний псовий, що був ендеміком сьогоднішніх середземноморських островів Сардинія (Італія) та Корсика (Франція), які були з’єднаними більшу частини плейстоцену. Він вимер з появою людей на цьому острові. Наукова назва тварин означає “собачий звір Сардинії”, родова назва походить від давньогрецьких слів θήρ – ‘звір, дика тварина’ та κύων – ‘собака’, а видова назва від латинського Sardous – ‘з Сардинії’.
Сардинська піка (лат. Prolagus sardus) – вимерлий вид зайцеподібних ссавців родини Prolagidae, що мешкав виключно на середземноморських островах Сардинія і Корсика. Його описували, як великого зайця без хвоста. На сардинських пік полювали місцеві жителі, які вживали їх м’ясо в їжу. В результаті на межі XVIII і XIX століть вид був повністю винищений.