Повернемо вимерлих тварин до життя
Місце життя: Європа
Європа — частина світу в Північній півкулі. Омивається Північним Льодовитим океаном на півночі, Атлантичним океаном на заході та Середземним морем на півдні. На сході та південному сході відокремлена від Азії Уральськими та Кавказькими горами, річкою Урал (за іншою версією, Ембою), Каспійським та Чорним морями. Площа — 10 180 000 км2, що становить 2 % площі Землі або 6,8 % суходолу. Природна рослинність дуже змінена або знищена людиною; стан лісів погіршується. Зледеніння під час останнього льодовикового періоду та присутність людини вплинули на поширення європейської фауни. В багатьох районах Європи більшість великих травоїдних та хижих тварин були знищені полюванням. Шерстистий мамонт вимер до кінця неоліту. Сучасні вовки та ведмеді знаходяться під загрозою зникнення.
Kentriodon — рід вимерлих зубатих китів родини кентріодонтових (Kentriodontidae). Kentriodon жив з пізнього олігоцену до середнього міоцену (23,03-11,1 млн років тому) в Атлантиці, Тихому океані та колишньому морі Паратетіс. Скам’янілості, відповідно, були знайдені в Північній Америці, Європі та Японії. На сьогоднішній день описано сім видів цього роду.
Eurotamandua — вимерлий рід ссавців з вимерлої родини Eurotamanduidae, що жив у середньому еоцені.
Hesperonyx — вимерлий рід дріоморфних орнітоподових динозаврів з пізньоюрської формації Лурінья в Португалії. Рід містить один вид, Hesperonyx martinhotomasorum, відомий за кістками передніх і задніх кінцівок.
Urocordylus — вимерлий рід нектридових тетраподоморфів. Це типовий рід родини урокордилів (Urocordylidae). Викопні рештки були знайдені в Ірландії та датуються вестфальською стадією пізнього карбону. Загальна довжина становила близько 200 мм, але череп був лише близько 33 мм завдовжки.
Fejfarictis — вимерлий рід котовидих (Felimorpha), єдиним описаним видом якого є Fejfarictis valecensis. Голотип і єдиний відомий викопний матеріал — це горизонтальний відросток лівої нижньої щелепи, в якому відсутня невелика передня частина і майже весь вертикальний відросток. Збереглися p4-m2, альвеоли p1-p3 і частина іклової альвеоли. Зразок походить з місцезнаходження Valeč-Šibeniční Vrch на південно-східному краю Доуповських гір. Науковий опис роду був зроблений у 2024 році.
Poekilopleuron — рід тетанурових динозаврів, які жили в середньому баті юрського періоду, приблизно 168-166 мільйонів років тому. Рід відомий під багатьма різними варіантами написання, однак лише один з них, Poekilopleuron, є правильним. Типовий вид — P. bucklandii, названий на честь Вільяма Бакленда (William Buckland). Наразі відомо мало матеріалу, оскільки голотип був знищений під час Другої світової війни, хоча багато зліпків матеріалу все ще існують.
Ticinosuchus — вимерлий рід зухієвих (Suchia) архозаврів з середнього тріасу (анізій — ладиній) Швейцарії та Італії. Єдиний вид роду — Ticinosuchus ferox. Родова назва означає “тічинський крокодил” через його походження зі швейцарського кантону Тічино.
Balanerpeton — вимерлий рід темноспондилових амфібій з візейського віку раннього карбону. За оцінками, досягав до 43,4 см у довжину. Типовий вид — Balanerpeton woodi.
Ptychoceratodus — вимерлий рід дводишних риб, що жив від раннього тріасу до середньої юри. Його встановив Отто Якель (Otto Jaekel) для одного виду (P. runcinatus), перенесеного з роду Ceratodus. Типовим видом є P. serratus з середнього тріасу Швейцарії та Німеччини.
