Juracanthocephalus — це вимерлий рід акантоцефалів, відомий з середньоюрських відкладень формації Цзюлуншань у Китаї, що датуються віком, приблизно, 165 мільйонів років тому. Перехідна форма між коловертками та справжніми акантоцефалами.
Акантоцефали характеризуються червоподібною формою тіла та втяжним хоботком, озброєним рядами спрямованих назад гачків для прикріплення до травного тракту хазяїна. Раніше акантоцефалів вважали окремим типом тварин. Їхня високоспеціалізована будова тіла призвела до постійних дискусій щодо філогенетичного положення.
Морфологічні дослідження пропонували різні гіпотези, що пов’язують акантоцефалів з Platyhelminthes (плоскі черви), Priapulida (приапуліди) або Rotifera (коловертки). Однак молекулярно-філогенетичний аналіз переконливо свідчить про те, що акантоцефали є високоспеціалізованою підгрупою коловерток. Незважаючи на це, морфологічні відмінності між ендопаразитичними акантоцефалами та вільноживучими коловертками залишаються вражаючими.
Використовуючи скануючу електронну мікроскопію (SEM) та енергодисперсійну спектроскопію (EDS), дослідницька група провела детальний анатомічний аналіз Juracanthocephalus та оновила морфологічну матрицю червоподібних тварин для підтримки комплексного філогенетичного аналізу.
Результати показують, що Juracanthocephalus є перехідною формою між вільноживучими щелепними коловертками та безщелепними ендопаразитичними акантоцефалами, заповнюючи еволюційний розрив. Ця знахідка є першим прямим викопним доказом, який допоможе вирішити давню загадку походження акантоцефалів.
Тіло Juracanthocephalus мало веретеноподібну форму та складалося з трьох основних частин: хоботка, шийки та тулуба. Хоботок був оснащений міцними, злегка вигнутими гачками, що нагадує сучасних акантоцефалів. Черевна поверхня тулуба мала 38 рядів поперечних щетинкоподібних гребінців — риса, подібна до сучасних представників цієї групи.
У хоботку збереглися рештки можливої травної системи, хоча в тулубі чітких слідів кишківника не виявлено. На кінцевій частині тіла присутня структура, схожа на бурсу самців сучасних акантоцефалів.
Важливою особливістю Juracanthocephalus є щелепний апарат, що складається з скупчень зубоподібних елементів, розташованих у парних рядах, які збільшуються в розмірах у напрямку до задньої частини. Ця будова дуже нагадує таку у Gnathifera, групи, яка включає Gnathostomulida, Micrognathozoa та Syndermata (яка охоплює Rotifera та Acanthocephala).
Аналіз визначає Juracanthocephalus як стовбурову групу акантоцефаланів, сестринську по відношенню до всіх існуючих акантоцефаланів. Цей висновок узгоджується з молекулярно-філогенетичним аналізом, який відносить акантоцефалів до коловерток (включаючи Monogononta, Bdelloidea та Seisonidea).
Відкриття Juracanthocephalus є важливим джерелом для розуміння еволюційних інновацій та будови тіла акантоцефалів. Його гачкуватий хоботок і великі розміри тіла свідчать про те, що в юрському періоді він вже був ендопаразитом. Крім того, ця скам’янілість вказує на те, що акантоцефали могли виникнути в наземному середовищі і відокремитися від коловерток не пізніше середнього юрського періоду.
Скам’янілості
