Jobaria — зауропод з юри Нігеру 🦤 Вимерлий світ

Jobaria — це рід зауроподів, які жили на території сучасного Нігеру в середньому юрському періоді, між 164 і 161 мільйонами років тому. Наразі Jobaria — єдиний відомий достовірний зауропод з Тіорану, де він був знайдений у 1997 році.

У 1993 році Поль Серено провів експедицію, яка знайшла скелет зауропода в Тамераті, а також вільні щелепи з ложкоподібними зубами. У 1994 році знахідка була згадана в науковій літературі, але не названа.

Восени 1997 року Серено повернувся з командою з 18 дослідників, які проводили розкопки в Гадуфауа в центральному Нігері. У процесі розкопок було знайдено кілька скелетів зауроподів двох таксонів. Рештки зауроподів з цієї місцевості раніше вже були названі Альбертом-Феліксом де Лаппарентом (Albert-Félix de Lapparent) як вид Rebbachisaurus tamesnensis, але Серено вважає, що це nomen nudum, оскільки жодного типового матеріалу ніколи не було ідентифіковано, а діагностичні данні не надані. Лаппарентом цей вид вважався членом родини Camarasauridae, а пізнішими дослідниками — Diplodocidae. Це можуть бути рештки Nigersaurus, якого Серено назвав одночасно з Jobaria.

Отже, сама Jobaria була виявлена восени 1997 року під час чотиримісячної експедиції до пустелі Сахара на чолі з палеонтологом доктором Полом Серено. Її знайшли в місці масової загибелі тварин у формації Тіорарен у Нігері. Завдяки тому, що збереглося понад 95% скелета, Jobaria є одним з найбільш повних зауроподів, відомих на сьогодні.

Рід названо на честь місцевого міфічного гігантського звіра Джобара (Jobar), кістками якого деякі туареги вважали скам’янілості. Видова назва tiguidensis походить від скелі Тігуїді, місця знахідки.

Спочатку вважалося, що відклади, в яких вона була знайдена, представляють готерив-барем ранньої крейди, що датувало Jobaria віком приблизно 132 мільйони років. Однак повторна інтерпретація відкладів показала, що вони, швидше за все, відносяться до батського і оксфордського віків середньої юри, віком між 167 і 161 мільйоном років.

Jobaria була примітивним зауроподом, довжиною близько 18,2 метрів і вагою приблизно 22,4 тонни. В 2016 році Грегорі Пол (Gregory S. Paul) дав нижчу оцінку — 16 метрів і 16 тонн. Її хребет і хвіст були простими, порівняно зі складними хребцями і хвостом-батогом пізніших північноамериканських зауроподів — Diplodocus і Apatosaurus.

Можливо, вона також могла ставати на задні лапи, до такого висновку прийшов Пол Серено (Paul Sereno), порівнявши співвідношення окружностей плечової та стегнової кісток у Jobaria та сучасних слонів. Розподіл ваги Jobaria вказує на те, що її підтримували задні кінцівки, а не передні (як у слонів). Є припущення, що оскільки слони можуть ставати на задні лапи, то Jobaria могла б робити це ще легше.

Голова Jobaria злегка нагадує голову Camarasaurus, але більш витягнута.

У 2016 році Метью Ведель (Mathew Wedel) припустив, що маленькі зуби в поєднанні з вузькою мордою можуть вказувати на вибірковість харчування. При цьому обиралася більш енергетично багата їжа. Інша можливість полягає в тому, що ці базальні ознаки передалися в лінії, яка еволюціонувала повільніше.

У цій формації був знайдений хижак — Afrovenator. Це досить великий хижак, який, напевно, становив небезпеку для Jobaria. На скелеті молодої дорослої особини на ребрах видно чіткі сліди укусів. Їх приписували афровенатору. Однак сліди не загоїлися, тому теропод, ймовірно, виконував у цьому випадку роль падальника.

Філогенетичні зв’язки Jobaria невизначені. Її інтерпретують або як базального макронарія, або як не-неозауроподного евзауропода, базального по відношенню до клади неозауропод.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter