Hibernophis — рід змій, що існував в ранньому олігоцені. Рештки чотирьох тварин були виявлені на заході Вайомінгу та датуються віком 38 мільйонів років. Типовий вид — Hibernophis breithaupti, описаний у 2024 році.
Родова назва, Hibernophis, поєднує латинське “hibernare” (зимувати), вказуючи на унікальний спосіб збереження чотирьох особин, і грецьке “ophis” (змія). Видовий епітет “breithaupti” вшановує Брента Брейтхаупта (Brent Breithaupt) за його оригінальне дослідження, в якому він припустив, що рештки змії можуть являти собою гібернакулум, а також за багаторічну пристрасть до цього зразка і допомогу в публікації.
Зразки змій були збережені у скупченні в гібернакулумі — місці, де тварини ховаються разом у холодні місяці. Положення, в якому були знайдені зразки, відображає соціальну поведінку змій. Це перше чітке свідчення соціальної поведінки рептилій у викопних рештках.
Така поведінка також відрізняє цей новий вид від інших рептилій. Хоча багато ссавців впадають у зимову сплячку, відомо, що лише один вид змій наслідує цьому прикладу — підв’язковий вуж (Thamnophis). З майже 15 000 різних видів рептилій, що живуть сьогодні, жоден з них не впадає в сплячку так, як ці вужі.
Крім того, що це показник соціальної поведінки змій, практика збиратися в гібернакулумі є адаптацією, яка дозволяє підв’язковим вужам виживати в холодному кліматі. Вони не можуть регулювати температуру свого тіла, тому їм потрібно знайти спосіб зберегти якомога більше тепла взимку. Вони роблять це, формуючи ці великі маси змій.
У той час як у знахідці Hibernophis було лише чотири скам’янілі змії, сучасні підв’язкові вужі збираються сотнями, а то й тисячами. Іноді навіть змії-одинаки інших видів, такі як гримучі змії, ховаються серед вужів, користуючись захистом групи.
Стародавні зразки змій також були зчленованими, тобто їх знайшли цілими, з кістками в належному порядку, що трапляється вкрай рідко. Зчленовані зразки дають краще розуміння еволюції боїд, родини змій, що налічує понад 50 видів, включаючи риючих удавів, як Hibernophis breithaupti. Одна зі змій квартету приблизно вдвічі більша за інших. Це дозволяє дослідникам побачити один і той самий вид змій на різних стадіях розвитку.
Череп є ключовою областю для оцінки росту і розвитку. Подібно до того, як відношення голови до тіла різко змінюються у людей від дитинства до дорослого віку, череп змії та відношення голови до тіла також міняються протягом її життя. Оскільки черепи змій дуже тонкі і делікатні, вони, як правило, не зберігаються достатньо добре, щоб відстежити цю еволюцію.
Ці нові зразки також показують, як зміїні хребці відрізняються за формою та розміром залежно від того, де вони розташовані на тілі. Навіть маленька змія має від 200 до 400 хребців, які зазвичай відокремлюються і розкидаються в різних місцях до того, як відбувається скам’яніння. Можливість побачити весь хребет є цінним орієнтиром.
Ці рідкісні зразки зчленованих змій так добре збереглися завдяки своєму розташуванню. За життя Hibernophis breithaupti, 38 мільйонів років тому, вулканічна система Південного басейну і хребта була неймовірно активною і викидала величезну кількість вулканічного попелу. Попіл осів і допоміг зберегти тіла істот, які були знайдені в матриці дрібного піщаного аргіліту, типового для формації Уайт-Рівер. Дослідники припускають, що тварини стали жертвами невеликої повені.
Парсимоніальний та байєсівський філогенетичний аналіз комбінованих морфологічних та молекулярних даних з широкого кола змій вказує на те, що Hibernophis breithaupti є сестринським таксоном для всіх інших боїдів, віддаленим як від ерицинів Старого, так і Нового Світу. Однак не можна відкидати й альтернативну позицію, близьку до “ерицинів” Нового Світу та унгаліофінів.
Скам’янілості
Джерела
- https://phys.org/news/2024-07-fossil-snake-species-insight-reptile.html
- https://www.ualberta.ca/folio/2024/07/newly-discovered-snake-species-provides-insight-into-reptile-social-behaviour-and-development.html
- https://www.academia.edu/121300358
- https://www.instagram.com/p/C8dT4PpShmP
- http://novataxa.blogspot.com/2024/07/hibernophis.html