Haptodus — сфенакодонт з пермі Європи 🦤 Вимерлий світ

Haptodus — вимерлий рід базальних сфенакодонтів, член клади, що включає терапсидів, а отже, і ссавців. Він був щонайменше 1,5 метра завдовжки. Жив на території сучасної Західної Європи в ранньому пермському періоді. Це був хижак середнього розміру, що харчувався комахами та дрібними хребетними.

Haptodus baylei, типовий вид Haptodus, відомий лише за єдиним погано збереженим зразком, що зберігається в Національному музеї природничої історії в Парижі. Він був зібраний в Ле-Тело, поблизу Отуна у Франції, з наземного горизонту, що датується ассельським етапом цизуральської серії, віком близько 299-296,4 млн. років.

У Haptodus закладаються морфологічні ознаки, що розвинулися в пізніших сфенакодонтів, але водночас зберігається багато примітивних рис, характерних також для ранніх офіакодонтів. Череп високий, помірно видовжений. Слізна кістка довга, входить у ніздрю. На леміші зберігаються зуби. Щелепні зуби потужні, але іклоподібні зуби розвинені слабо. Остисті відростки хребців порівняно короткі, не утворюють спинного “вітрила”.

Таксономія багатьох пелікозаврів була детально переглянута Альфредом Шервудом Ромером (Alfred Sherwood Romer) і Ллевелліном Прайсом (Llewellyn Price) в 1940 році. Вони синонімізували багато родів, в тому числі Callibrachion (з Марженни біля Отуна, Франція), Datheosaurus (з Нової Руди, Польща), Palaeohatteria і Pantelosaurus (обидва з Німеччини), з Haptodus, але зберегли ці таксони як окремі види. Після опису H. garnettensis у 1977 році Керрі (Currie, 1979) синонімізував усіх європейських гаптодонтів, а також Cutleria wilmarthi з типовим родом H. baylei.

Пізніше Лорін (Laurin, 1993 і 1994) вважав, що Haptodontinae представляють поліфілетичну групу базальних сфенакодонтів, і переглянув статус Cutleria, Palaeohatteria і Pantelosaurus, в той час як Callibrachion вважався nomen dubium, а Datheosaurus не досліджувався. Лорен також припустив, що типовий вид роду H. baylei може бути nomen dubium. Його перегляд був прийнятий наступними авторами.

Haptodus garnettensis був названий на основі голотипу RM 14156 — частково зчленованого скелета (краніального та посткраніального) нестатевозрілої особини. До цього виду було віднесено понад 16 добре збережених зразків різних онтогенетичних стадій. Всі зразки походять з кар’єру Гарнетт, розташованого в окрузі Андерсон, штат Канзас. Вони були зібрані з відкладів Рок-Лейк формації Стентон (Лансінгська група), що датуються пізнім касимовським етапом пізньої пенсильванської серії, віком близько 305-303,9 млн років.

Інший вид, Haptodus grandis, був названий за верхньою щелепою (Gz 1071), знайденою в пенсильваньсько-цизуральських відкладеннях в Кенілворті, Англія, Робертою Патон у 1974 році.

У своїй дисертації 2015 року, присвяченій перегляду базальних Sphenacodontia, Фредерік Шпіндлер (Frederik Spindler) продемонстрував, що H. garnettensis і H. grandis не належать до одного роду з H. baylei, а натомість представляють окремі роди. У 2019 році він відніс H. grandis до нового роду Hypselohaptodus. Шпіндлер також показав, що деякі зразки, віднесені до “H.” garnettensis, належать до різних таксонів. Один з них, ROM 43608, був названий Шпіндлером у 2020 році, як новий рід і вид — Kenomagnathus scottae.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter