Exaeretodon — великий травоїдний цинодонт 🦤 Вимерлий світ

Exaeretodon — вимерлий рід досить великих, низькорослих траверсодонтових цинодонтів з південних частин Пангеї. Відомо чотири види з різних формацій. E. argentinus походить з карнійського віку (пізній тріас) Канча-де-Бохас формації Ішигуаласто в басейні Ішигуаласто-Вілья-Уніон на північному заході Аргентини. Види E. major та E. riograndensis походять з карнійської частини формації Санта-Марія басейну Парана на південному сході Бразилії. E. statisticae походить з карнійської формації Нижній Малері в Індії.

Це були травоїдні тварини довжиною до 1,8 метра, що спеціалізувалися на перетиранні їжі при харчуванні.

Коли аргентинський палеонтолог Хосе Бонапарт (José Bonaparte) вперше назвав цей вид, він звернув увагу на кілька особливостей, які відрізняють його від усіх інших траверсодонтів. Зубні ряди верхньої щелепи у Ischignathus sudamericanus більш паралельні один одному, ніж у Exaeretodon, а також вони розташовані ближче до внутрішньої частини рота. Також є більше постіклових зубів, орієнтованих до середини підскроневих отворів (два отвори в нижній частині черепа) і висхідних зубних дуг (виступів нижньої щелепи, які простягаються вгору до черепа). У зразка I. sudamericanus висхідні дуги також ширші та вищі. Орбіта довша, ніж у Exaeretodon, так само як і піднебінні кістки.

Незважаючи на відмінності, дослідження 2007 року дійшло висновку, що череп I. sudamericanus представляє той самий вид, що й E. argentinus. Використовуючи алометрію, палеонтолог Цзюнь Лю (Jun Liu) виявив, що I. sudamericanus є найбільшим відомим прикладом ряду росту в E. argentinus. Таким чином, Ischignathus тепер розглядається як молодший синонім Exaeretodon. У міру зростання тварини пропорції кісток змінювалися. Ці різні пропорції спочатку розглядалися як видорозрізнювальні ознаки, але зараз вони вважаються природною онтогенною мінливістю.

Exaeretodon, схоже, був більшою мірою рослиноїдним, оскільки зуби та будова щелеп Exaeretodon, схоже, були більш пристосованими до подрібнення.

Аналіз розмірів кісток дитинчат, зібраних в Палеорроті, дозволив зробити висновок, що мати Exaeretodon мала одного або двох дитинчат за одну вагітність.

Цікавим моментом є те, що дуже молоді особини не мали зубів. Це свідчить про те, що молодь Exaeretodon повинна була залишатися з матір’ю протягом тривалого періоду часу, перш ніж у них з’являлися дорослі зуби і вони були здатні пережовувати свою їжу самостійно.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter