Eothyris — рід вимерлих синапсидів родини Eothyrididae з ранньої пермі. Це була хижа комахоїдна тварина, тісно пов’язана з Oedaleops. Відомий лише череп Eothyris, вперше описаний у 1937 році.
Eothyris мав череп завдовжки 6 сантиметрів, а його загальна приблизна довжина становила 30 сантиметрів. Eothyris є одним з найпримітивніших відомих синапсидів і, ймовірно, дуже схожий на спільного предка всіх синапсидів. Єдиний відомий зразок Eothyris був зібраний з артинського ярусу.
Eothyris parkeyi був одним з багатьох нових видів «пелікозаврів», відкритих Альфредом Шервудом Ромером (Alfred Sherwood Romer) в рамках серії палеонтологічних експедицій для Музею порівняльної зоології (MCZ). Геноголотип (типовий зразок роду) і єдиний відомий зразок Eothyris — це повний череп і пов’язані з ним щелепи, з колекційним номером MCZ 1161. Він був знайдений приблизно за милю на захід від колишнього ранчо Вудрама, у ранньопермських відкладах артинської-нижньокунгурської формації Бель-Плейнс, група Вічіта, на південь від Данді, штат Техас, США. Вік цих порід — близько 275 мільйонів років.
Родова назва походить від грецького слова « світанкове відкриття», що, ймовірно, вказує на його статус одного з найпримітивніших відомих синапсидів. Видова назва походить від імені Джей Паркі (J.R. Parkey) з Менкінса, штат Техас, місцевого землевласника, який допомагав польовій команді MCZ збирати скам’янілості на своїй ділянці. Eothyris був коротко описаний Ромером у 1937 році. Більш повний опис був зроблений Ромером і Ллевелліном Айвором Прайсом (Llewellyn Ivor Price) у 1940 році.
Eothyris відомий лише за повним черепом, а ось посткраніальний скелет невідомий. Його череп короткий і широкий, загальна довжина черепа становить 5,7 см, Бенсон (Benson) з колегами оцінили довжину тіла в 30 см. Головною відмінною рисою черепа є те, що він мав пару довгих, великих, іклоподібних зубів з кожного боку верхньої щелепи. Основні відмінності між Eothyris і Oedaleops пов’язані зі ступенем спеціалізації зубного ряду геологічно молодшого Eothyris.
Морда в Eothyris вкрай вкорочена. Передіклові зуби на верхньощелепній кістці зникли. Іклоподібні зуби дуже міцні.
Оскільки Eothyris parkeyi мав коротку морду, нижня щелепа не відрізняється витонченою будовою. На зовнішній поверхні видно зубці, кутові та сурангулярні відростки, а також нижній край пластинчастої кістки на вентральному зрізі. Медіальна поверхня щелепи не помітна. Зуби загострені, злегка вигнуті. Eothyris parkeyi мав близько 14 або 15 зубів, залежно від розташування передіклових зубів. Передщелепна кістка несла три не збільшених зуба. У Eothyris parkeyi через коротку морду відсутні передіклові верхньощелепні зуби. Ця особливість є більш спеціалізованою, ніж у будь-якого іншого відомого сфенакодонта. Дуже збільшена пара іклів, що надає морді виразно роздутого вигляду, розташована відразу за зовнішніми ніздрями. Найважливішою особливістю Eothyris parkeyi, ймовірно, є морфологія верхньої щелепи, через її унікальне розташування зубів. Верхня щелепа у Eothyris parkeyi є тонким, видовженим елементом з різким дорсальним розширенням в області першої пари іклів.
Eothyris належить до монофілетичної родини Eothyrididae. Це один з двох родів родини, другий — Oedaleops. Родина належить до Caseasauria, і від неї відомі лише черепні рештки. Родина має значну підтримку, з дев’ятьма особливостями будови зубів та черепа.
Коротке обличчя і зубні структури представляють крайній тип розвитку хижих звичок, далекий від тих, що були у предків пелікозаврів, і повністю відмінний від більш слабких зубних диференціацій офікодонтів. Розмір черепа Eothyris parkeyi надзвичайно малий для пелікозавра.
Порядок розташування кісток у склепінні черепа Oedaleops і Eothyris parkeyi відповідає основним закономірностям у примітивних рептилій і є спільним для різних груп, таких як міллерозаври, капториноморфи та офіакодонти. Головною відмінною рисою черепа є наявність пари довгих, великих, іклоподібних зубів з обох боків верхньої щелепи. Призначення цих зубів невідоме, але Eothyris parkeyi міг використовувати їх для поїдання дрібної здобичі. Всі зуби в роті були гострі, всі, крім збільшених чотирьох іклів, були маленькими і короткими. Череп короткий і широкий. Це свідчить про те, що Eothyris parkeyi мав різкий, швидкий укус.
Скам’янілості
Джерела
- https://en.wikipedia.org/wiki/Eothyris
- https://uk.wikipedia.org/wiki/Eothyris
- https://www.deviantart.com/theropsida/art/Eothyris-parkeyi-148616108
- https://www.deviantart.com/deinoscaos/art/Eothyris-Romer-1937-429908750
- https://www.deviantart.com/deinoscaos/art/Eothyris-head-429908946
- https://www.deviantart.com/ravepaleoart/art/Early-synapsids-pelycosaurs-867299808
- https://age-of-mammals.ucoz.ru/index/ehotirisy/0-866
- http://masahatto2.p2.bindsite.jp/pg292.html