Eoconstrictor 🦤 Вимерлий світ

Eoconstrictor – вимерлий рід змій з родини Удавові (Boidae), які можливо мали інфрачервоний зір, відомий з еоцену ( близько 48 мільйонів років тому ) Німеччини (кар’єр Мессель). Типовий вид, E. fischeri, відомий з кількох добре збережених зразків, знайдених у кар’єрі Мессель у Німеччині. Спочатку він був названий як Palaeopython fischeri Стефаном Шаалом (Stephan Schaal) у 2004 р. на честь колишнього міністра закордонних справ Німеччини Йошки Фішера. Однак, пізніший огляд роду показав, що він представляє окрему лінію. Рід був перейменований у новий рід Eoconstrictor у 2020 році.

Згідно багатоваріантного статистичного аналізу Сканфери (Scanfera) та Сміта (Smith), ймовірності способу життя для Eoconstrictor fischeri такі: загальний (61,7%), наземний (18,1%), деревний (14,9%) та водний (5,2%). Іншими словами, ймовірність, що Eoconstrictor проводив значний час на землі (не був деревним чи водним) становить близько 79,8%. Узагальнена анатомія, що спостерігається в скелеті Eoconstrictor, узгоджується з цим результатом.

Відома знахідка юної особини Eoconstrictor fischeri із середнього еоцену (48 млн. років) кар’єру Мессель, у шлунку якої знаходиться ящірка, у шлунку якої – комаха. Це друга відома скам’янілість хребетних, що містить прямі докази трьох трофічних рівнів. Змія була ідентифікована як підліток Eoconstrictor fischeri на основі характеристик черепу. Ящірка була ідентифікована як Geiseltaliellus maarius, базальна ігуана з родини Corytophanidae. Комаху, незважаючи на збережене структурне забарвлення, не вдалося ідентифікувати точніше. Вважається, що G. maarius був деревним видом, але, як і його сучасні родичі, час від часу міг харчуватися на землі. Інший, більший екземпляр G. maarius зберіг залишки рослин у травному тракті, що свідчить про те, що всеїдність у цього виду могла бути поширеною у великих особин, як у сучасних василісків (Basiliscus) та поліхрусів (Polychrus). Повну картину трофічної екології E. fischeri поки встановити неможливо, хоча наявність ящірки в шлунку юної особини свідчить про те, що ця змія могла змінювати свої харчові вподобання з віком, як багато сучасних удавів. Можливо, що вони полювали на пропалеотеріїв (Propalaeotherium), які були домінуючими травоїдними в цьому районі.

Як найдавніша удавова змія, в якої були задокументовані ямкові органи (органи, що дозволяють відчувати ультрафіолет), Eoconstrictor fischeri висвітлює контекст, в якому вони виникли. Eoconstrictor міг би використовувати їх для виявлення гомеотермічної здобичі, але наявні дані про харчування змії не відповідають цьому припущенню. Великий екземпляр, вірогідно, Eoconstrictor, описаний Гаррі Гріном, містить крокодила, ймовірно, Diplocynodon sp. в шлунку. Юний Eoconstrictor спожив василіскову ящірку, Geiseltaliellus maarius. Відомі знахідки невеликого ссавця та пташки, котрі могли бути відригнуті Eoconstrictor, але встановити вид цих тварин неможливо. Таким чином, наявні прямі дані свідчать про те, що холоднокровні тварини були важливою складовою в харчуванні Eoconstrictor, незважаючи на наявність великої кількості теплокровних видів, таких як ссавці та нелітаючі птахи. Можливо, що ямкові органи також були корисними і для полювання на інших холодокровних тварин. Таким чином Eoconstrictor не підтримує гіпотезу про те, що найдавніші ямкові органи використовувалися виключно для лову гомеотермічної здобичі.

Оскільки Eoconstrictor жили недалеко від кар’єру Мессель, що був на той час вулканічним озером з отруйними, глибокими водами, вважається, що вони іноді гинуть від задушливих хмар вуглекислого газу, що виривався з озера. Однак, частіше за все така доля очікувала місцевих водних і повітряних організмів, що робить знахідки Eoconstrictor рідшими.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter