Claudiosaurus — діапсид з пермі Мадагаскару 🦤 Вимерлий світ

Claudiosaurus — вимерлий рід діапсидних рептилій з пізньопермської формації Сакамена басейну Морондава на Мадагаскарі. Припускають, що рептилія була напівводною.

Типовий вид — Claudiosaurus germaini. Родова назва походить від поєднання латинського слова claudus (“кульгавість”) з saurus (“ящірка”).

Claudiosaurus відомий з Сакаменської формації Мадагаскару. Рештки тварин походять з пізньої пермі. Хоча в одній статті згадується, що вони також були знайдені в ранньотріасових відкладеннях Мадагаскару, однак доказів цього не було наведено.

Окремі особини Claudiosaurus досягали довжини тіла приблизно 60 сантиметрів. Форма тіла Claudiosaurus загалом схожа на форму тіла інших базальних діапсидів. Шия тварини дещо витягнута, з 8 шийними хребцями, голова пропорційно невелика. Тіло налічувало 16 тулубових хребців з гастраліями на нижній стороні, а хвіст мав щонайменше 45 хвостових хребців.

Щелепи мали численні дрібні зуби, піднебіння вкрите численними зубчиками. Грудина не окостеніла. Грудний пояс подібний до інших примітивних діапсид. Фаланги кистей передніх кінцівок демонструють зменшення довжини від основи, за винятком найвіддаленішої фаланги третього пальця, яка довша за попередню фалангу. Кінцеві фаланги сплощені. Кістки Claudiosaurus демонструють пахіостоз, який, як припускають, міг бути пристосуванням до водного життя.

Вважається, що Claudiosaurus був земноводною твариною, яка використовувала кінцівки для плавання. Однак, він, ймовірно, міг переміщуватись і по суші, а скелет демонструє лише обмежену адаптацію до водного життя. Припускають, що Claudiosaurus харчувався дрібними безхребетними, такими як ракоподібні.

Роберт Керролл (Robert L. Carroll) після свого першого опису припустив, що Claudiosaurus належав до Sauropterygia ( яка включає плезіозаврів). Інші пізніші дослідження, як правило, визначають його як базального неодіапсида, іноді як представника Younginiformes. Claudiosaurus був відновлений як родич черепах Лі з колегами (Li et al., 2018), утворюючи кладу з базальним неодіапсидом Acerosodontosaurus. Однак, інше дослідження в 2020 році спростувало ці висновки.

Ймовірно, Claudiosaurus вів спосіб життя схожий на сучасну морську ігуану (Amblyrhynchus cristatus), що мешкає на Галапагоських островах. Ця тварина, ймовірно, проводила більшу частину часу на морському узбережжі, на пляжах і скелях, де грілася на сонці. Як тільки вона досягала оптимальної температури тіла, вона починала полювати під водою. Claudiosaurus, ймовірно, виходив на мілководдя, вишукуючи своєю рухливою шиєю і маленькою головою крихітну здобич, яка становила його їжу. Під час плавання кінцівки, ймовірно, були притиснуті до тіла, щоб покращити його гідродинамічні якості, а рух забезпечувався хвилеподібними рухами хвоста і задньої частини тіла.

Нижньосакаменська формація утворилася у водно-болотному середовищі, розташованому в рифтовій долині, орієнтованій з півночі на південь, можливо, схожій на озеро Танганьїка. Клімат на момент відкладення був помірним, теплим і вологим, з сезонними опадами і можливими мусонами. Флора цієї формації включає еквісетію Schizoneura, глоссоптерію Glossopteris і насіннєву папороть Lepidopteris. Інші хребетні, відомі з нижньосакаменської формації, включають палеоніскоїдну рибу Atherstonia, проколофонідну парарептилію Barasaurus, плаваючу вейгелтізавридну рептилію Coelurosauravus, неодіапсидів Hovasaurus, Thadeosaurus і Acerodontosaurus, фрагменти темноспондилових ринезухидів, невизначеного терапсида-теріодонта і дицинодона Oudenodon.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter