Cambelodon — вимерлий рід багатогорбкових ссавців (Multituberculata) родини Pinheirodontidae, що існував у пізньому юрському періоді на території сучасної Португалії. Типовий вид — Cambelodon torreensis.
Вид Cambelodon torreensis описаний у 2025 році на основі добре збереженої правої половини нижньої щелепи, знайденої у формації Фрейксіал (верхній тітонський ярус) поблизу Камбелаш, Португалія. Це перший представник родини Pinheirodontidae, відомий не лише за ізольованими зубами, що дозволило детальніше вивчити анатомію цієї групи.
Pinheirodontidae — маловідома родина викопних ссавців, що належить до неформального підряду «Plagiaulacida» в межах ряду Multituberculata. Рештки відомі з пізньої юри до ранньої крейди Європи (переважно Португалії та Іспанії), але до відкриття Cambelodon обмежувалися лише зубами.
Родина Pinheirodontidae була названа Ханом Г. (Hahn G.) і Ханом Р. (Hahn R.) у 1999 році на честь місцезнаходження Порто-Дінхейру, на центральному заході Португалії.
Cambelodon torreensis має відмінний набір морфологічних характеристик, включаючи висококоронкові премоляри з видатними субтрикутними лопатями, видовжену діастему, добре розвинену жувальну ямку та велику кількість базальних горбків на четвертому нижньому премолярі.
Особливою рисою є можлива нестандартна послідовність заміни зубів у напрямку ззаду наперед, раніше відома лише у представників родини Paulchoffatiidae з оксфордського та кіммериджського ярусів. Це відкриття розширює часовий діапазон цієї зубної особливості до пізнього тітону.
Геологічні та палінологічні дослідження формації Фрейшіал свідчать про низькоенергетичне середовище осадження з періодичним ґрунтоутворенням в посушливому або напівпосушливому палеокліматі. Склад та тафономія кісткових шарів, що містять як макро-, так і мікрофосилії, вказують на епізоди затоплення мулом.
Філогенетичний аналіз на основі парсимонії підтверджує належність Cambelodon torreensis до Pinheirodontidae. Це підтверджує, що ця родина є окремою монофілетичною групою в межах Multituberculata. Це дослідження заповнює прогалини в наших знаннях про ранні скам’янілості багатогорбкових і дає уявлення про екологічну динаміку, яка формувала давні середовища Піренейського півострова.