Bathyergoides — вимерлий рід гризунів з Африки, який вважається спорідненим із сучасними землекоповими (Bathyergidae). Це єдиний представник родини Bathyergoididae. Скам’янілості Bathyergoides neotertiarius були знайдені в ранньоміоценовій формації Елізабет-Бей у Намібії.
Bathyergoides є одним з найбільш ранніх відомих викопних землекопових та походить з раннього міоцену Намібії близько 20 мільйонів років тому. Протягом майже століття цей вид був відомий лише за зубами та частковими рештками черепа, але нещодавно був описаний частковий скелет, що дає нам краще уявлення про його загальний вигляд та спосіб життя.
Bathyergoides був досить великим землекопом, довжиною близько 25 см, і вже мав череп з зубами спеціалізованими для копання, дуже схожий на сучасні форми. У нього були потужні м’язисті передні кінцівки, які використовувалися для відштовхування пухкого ґрунту під час копання, але на відміну від своїх сучасних родичів у нього також був довгий хвіст і відносно тонкі кістки задніх кінцівок. Анатомія вказує, що його задні ноги використовувалися більше для стабілізації постави, ніж для активного копання.
На довжину хвоста може впливати екологія тварини, оскільки він часто використовується для забезпечення оптимального пересування в своєму довкіллі. Зазвичай у деревних та планеруючих гризунів спостерігається довгий хвіст, важливий для стабілізації пересування на деревах чи підтримання рівноваги та керування під час планерування. У норах довгий хвіст може бути навпаки небезпечним для тварини, оскільки хижак може вхопити здобич за цю структуру під час втечі. Однак деякі напівриючі гризуни мають довгий хвіст, наприклад броненосці та ящери, які використовують його для рівноваги, підтримки або як опору під час риття. Деяким великим копачам хвіст дозволяє збільшити силу копання, дозволяючи перекласти вагу тіла на передні лапи. Це може бути саме випадок Bathyergoides neotertiarius, морфологія хвоста якого відмінна від сучасних представників землекопових.
Довгий хвіст може також відігравати певну роль в терморегуляції підземних гризунів у їхніх норах. Обгортання хвоста навколо тіла дозволяє мінімізувати втрати тепла за рахунок збільшення товщини ізоляційного шару. А коли температура надто висока, то обгортання хвоста навпаки допомагає зменшувати проникнення тепла, відбиваючи променисту енергію сонця від світло забарвленого хвоста. І, нарешті, хвіст можна використовуватись як теплогенератор в більш прохолодному мікросередовищі. Справді, деякі підземні гризуни, наприклад ховрахи, зберігають сонячну енергію у своєму хвості, випромінюючи її в нори, коли температура знижується. Bathyergoides neotertiarius міг мати такий тип системи терморегуляції, проживаючи в середовищі з високими температурами або з великими коливаннями температури, що вимагало б нагрівання гніздових камер. Однак і дві попередні гіпотези можуть бути справедливими для цього виду, оскільки в такому середовищі можливі різні стратегії виживання.
Можливо, Bathyergoides вів менш підземний спосіб життя, ніж сучасні землекопи, викопуючи великі нори, але їжу все ще добував собі над землею так само, як сучасні напівриючі гризуни, наприклад з роду Cricetomys.
Скам’янілості
Джерела
- https://alphynix.tumblr.com/post/681898314617225216/blesmols-or-african-mole-rats-are-a-group-of
- https://en.wikipedia.org/wiki/Bathyergoides
- https://bioone.org/journals/geodiversitas/volume-44/issue-10/geodiversitas2022v44a10/Skeleton-of-Early-Miocene-Bathyergoides-neotertiarius-Stromer-1923-Rodentia-Mammalia/10.5252/geodiversitas2022v44a10.short?tab=ArticleLinkFigureTable