Повернемо вимерлих тварин до життя
admin
Тварини демонструють різноманітну ходу та швидкість ходьби. Зазвичай вважається, що вони мінімізують витрати енергії, вибираючи кінематику ходи, підлаштовану під природні частоти відповідних частин тіла. У новому дослідженні Паша ван Бійлерт (Pasha van Bijlert), дослідник університету Vrije Amsterdam і Центру біорізноманіття Naturalis, та його колеги продемонстрували, що це дозволяє оцінити звичну частоту кроків і швидкість ходьби Tyrannosaurus rex.
Docofossor — це вимерла ссавцеподібна тварина (докодонт) з юрського періоду. Його залишки були знайдені в Китаї в скелях віком 160 мільйонів років. Здається, це були найдавніші відомі риючі ссавці з адаптаціями, надзвичайно схожими на адаптації сучасних златокротових (Chrysochloridae).
Чапля Бенну (Ardea bennuides) – вимерла велетенська чапля з району, який зараз є Об’єднаними Арабськими Еміратами. Залишки чаплі датовані 2700–1800 рр. до н. е., що збігається з періодом Умм ан-Нар. Умм ан-Нар – археологічна культура бронзового віку, що існувала в 2600-2000 рр. до н. е. на території сучасних Об’єднаних Арабських Еміратів і на півночі Оману. Названа за однойменним островом, що знаходиться поблизу Абу-Дабі.
Typhloesus wellsi – загадкова вимерла тварина, що жила в середньому карбоні (близько 300 мільйонів років тому). Її викопні рештки були виявлені в вапняку Ведмежої ущелини (Bear Gulch Limestone) в Монтані, США.
Mazothairos enormis (лат.) – вид древніх вимерлих комах з неповним перетворенням з родини Homoiopteridae ряду Palaeodictyoptera. Єдиний відомий вид роду Mazothairos. Рештки цих комах знайдені у відкладеннях кам’яновугільного періоду палеозойської ери в штаті Іллінойс (США).
Tullimonstrum gregarium, в просторіччі відомий як Tully Monster, був м’якотілим хребетним, яке жило в неглибоких тропічних прибережних водах каламутних лиманів протягом кам’яновугільного періоду, близько 300 мільйонів років тому. Зразки тварини були знайдені тільки в формації річки Мейсон-Крік, штат Іллінойс. Там же зустрічаються рештки інших тварин, що зберігаються лише у виняткових умовах, в тому числі медуз, мальків риб та ікри. До 2016 року його класифікація була невизначеною: різні інтерпретації відносили його до молюсків, членистоногих, конодонтів або до одного з численних типів червів.
Незофонти (лат. Nesophontes) – вимерлий рід ссавців з монотипічної родини Nesophontidae. Залишки кісток цих тварин були знайдені в погадках сов на Кубі, Кайманових островах, Гаїті та Пуерто-Ріко. Число видів роду варіює серед авторів. Деякі стверджують, що є 12 валідних видів, а інші стверджують, що є всього лише шість видів.
Трилобіти мали добре розвинені зяброподібні структури на гілках верхньої частини ніг, як показало нове дослідження, проведене Каліфорнійським університетом у Ріверсайді.
Оленоід (лат. Olenoides) – трилобіт з ряду Corynexochida, відомий з кембрійського періоду. Назва походить від імені героя давньогрецької міфології Оленоса (грец. Ὄλενος), перетвореного на камінь разом зі своєю дружиною Летеєю. Слово Olenus було використане для назви цього роду трилобітів у 1827 році, а суфікс –oides (“схожий”) був доданий пізніше.
Heptasuchus – вимерлий рід псевдозухій з клади Loricata, відомий з середнього або пізнього тріасу Chugwater Group, штат Вайомінг, США. Він містить єдиний вид, Heptasuchus clarki, перша офіційна визнана равізухія або лорікатна псевдозухія, відома з Північної Америки.