Aurorazhdarcho 🦤 Вимерлий світ

Aurorazhdarcho – рід птерозаврів з надродини Azhdarchoidea, включає єдиний типовий вид – Aurorazhdarcho primordius. Жили наприкінці юрського періоду (верхній титонський вік, 150,8-145,0 млн років тому) на території сучасної Німеччини.

Першу знахідку зробив у 1998 році палеонтолог-аматор Пітер Катшмекат (Peter Katschmekat) у кар’єрі Блюменберг, за три кілометри на північний захід від Айхштета, Баварія. Відпрепарував її Герд Стюбенер (Gerd Stübener). Вид назвали та описали у 2011 році німецький палеонтолог Еберхард Фрей (Eberhard Frey), швейцарський палеонтолог Християн Мейєр (Christian A. Meyer) та фотограф-аматор Хельмут Тішлінгер (Helmut Tischlinger). Родова назва походить від лат. aurora – світанок, і Azhdarcho – імені міфічного дракона у казахській міфології. Видова назва латинською означає перший.

Голотип NMB Sh 110 був знайдений у шарах свити Eichstätt, що належали до верхнього титонського ярусу. Він складається з майже повного скелета за винятком шиї та голови. Однак голова і шия присутні у вигляді відбитків. Відсутність голови і шиї тепер пояснюється тим, що тварина була вбита частково невдалою атакою хижака, який ледь не відірвав ці частини, після чого тіло швидко затонуло. Подальше здуття живота спричинило б відривання голови. Особина, ймовірно, була незрілою і, як видно з злиття сіднично-лобкових кісток в малому тазі, самцем, оскільки у нього відсутні широкі родові шляхи. Зараз скелет знаходиться у колекції Музею природної історії Базелю.

Aurorazhdarcho був відносно невеликим птерозавром. Комбіновані елементи одного крила типового зразка мають розширену довжину 537,8 міліметри. Це дає розмах крил біля одного метра. Відбитки показують, що голова була витягнутою з очницею в високій позиції. Морда могла мати високий, округлий гребінь. Відбиток шиї відносно короткий і має ознаки наявності горлового мішка.

Плечовий пояс описувачами реконструйовано з низьким плечовим суглобом. Ноги були відносно довгими, гомілка на третину довша за стегнову. У крилі п’ясткові кістки були дуже видовжені, четверта п’ясткова була довшою за нижню частину плеча. Від першої до четвертої фаланги крилового пальця мають відповідні довжини 119 міліметрів, 70,8 міліметра, 50,8 міліметра та 50,6 міліметрів.

Череп відомий лише у невеликих юних екземплярів. Череп був подовженим, з його верхнім краєм, помітно увігнутим догори, і тонкою, подовженою мордою. Його щелепи мали до 18 близько розташованих, довгих, вигнутих зубів на кожній стороні щелепи. Передні зуби були нахилені вперед, а задні були коротшими і більш вертикальними. При закритому роті зуби верхньої та нижньої щелеп з’єднувалися, формуючи сито або кошик.

На момент першого опису, Фрей, Мейєр і Тішлінгер вважали Aurorazhdarcho найранішим представником надродини Azhdarchoidea на основі подібності у пропорціях плечей і кінцівок. Вони назвали нову родину, Protazhdarchidae, щоб помістити Aurorazhdarcho, хоча і немає роду «Protazhdarcho», від якого походила б ця назва. Беннетт (Bennett) зробив висновок, що Аурораждархо насправді був ктенохазматидом через довгі, з’єднані між собою зуби, а також анатомію стоп. Ктенохазматиди є представниками найдавнішої лінії короткохвостих птерозаврів, археоптеродактилоїдів, відомих з порід верхньої юри та нижньої крейди з усього світу.

Aurorazhdarcho був знайдений у вапняку, що утворився в мілководному середовищі з теплими водами з кількома невеликими низинними островами. Це було б дуже схоже на сучасну Флориду чи Багамські острови. Aurorazhdarcho, як і всі ктенохазматиди, використовував свої довгі, з’єднані між собою зуби, щоб захоплювати дрібну здобич, виловлену з бруду або води.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter