Ashaninkacebus — рід мавп з еоцену Південної Америки, описаний в 2023 році. Він має сильну стоматологічну спорідненість з азійсько-африканськими стовбуровими антропоїдами — Eosimiiformes.
Нещодавні знахідки скам’янілостей у Західній Амазонії показали, що дві окремі групи антропоїдних приматів африканського походження колонізували Південну Америку на межі еоцену та олігоцену (близько 34 млн років тому). Знахідка Ashaninkacebus показує, що в палеогеновій колонізації Південної Америки приматами брала участь, ще й третя група антропоїдних приматів.
Родова назва Ashaninkacebus відноситься до “ашанінка”, місцевої етнічної групи, що мешкає в тропічних лісах Західної Амазонії, в Бразилії (Ріо-Журуа, Акко) і ширше в Перу (Ріо-Альто-Юруа, Укаялі, аж до вододілу перуанських Анд), з давньогрецьким суфіксом κβος (kêbos = cebus), тобто “довгохвоста мавпа”. Видовий епітет — на честь відомого еволюційного палеонтолога Джорджа Гейлорда Сімпсона (George Gaylord Simpson). Цей вчений очолював спільну палеонтологічну експедицію Бразильсько-Американського музею до Ріо-Журуа в 1956 році. Назва — знак визнання його заслуг в відкритті багатьох скам’янілостей під час цієї подорожі, а також за його мужність після нещасного випадку на цій річці, який ледь не коштував вченому життя.
Голотип роду — UFAC-CS 066, правий верхній моляр M1. Скам’янілість постійно зберігається в колекціях Палеонтологічної лабораторії Федерального університету Акко (UFAC), кампус Флореста, Крузейро-ду-Сул (CS), Акко, Бразилія.
Це був невеликий за розмірами примат, виходячи з голотипу. Його верхні моляри мають низьку коронку, поперечно витягнуті, з помітно інвагінованим дистальним краєм коронки, переважно тригорбкові, з гострими параконусом, метаконусом і протоконусом, поєднаними з набором добре виражених і гострих поперечних і поздовжніх гребенів.
Морфологічний філогенетичний аналіз ранніх антропоїдів Старого Світу та вимерлих і збережених мавп Нового Світу (платиринів) підтверджує спорідненість Ashaninkacebus та Amamria (кінець середнього еоцену, Північна Африка) з південноазіатськими Eosimiidae. Афро-Аравія, на той час мегаострів, відігравала роль біогеографічної зупинки між Південною Азією та Південною Америкою для антропоїдних приматів. Найдавніші примати з Південної Америки мають незначну адаптивну схожість з пізнішими платиррінієвими мавпами з олігоцену та раннього міоцену. Однак, нестача доступних палеонтологічних даних не дозволяє чітко визначити їхню спорідненість з платиррінієвими або в межах групи Platyrrhini.
Тим не менш, наявні дані проливають світло на деякі риси їхньої життєвої історії, виявляючи особливо малий розмір тіла і дієту, що складалася переважно з комах і, можливо, фруктів. Це підвищувало їхні шанси на виживання на природному плавучому острові під час надзвичайної подорожі з Африки до Південної Америки. Оцінки часу розбіжності між таксонами Старого і Нового Світу вказують на те, що трансатлантичне розселення могло бути спричинене інтенсивними повенями, пов’язаними з кліматичним оптимумом наприкінці середнього еоцену (близько 40,5 млн. років тому) у Західній Африці.
Скам’янілості
