Acarechimys — рід гризунів з родини Abrocomidae. Види цього роду мешкали в олігоцені-міоцені на півдні Південної Америки.
Рід Acarechimys був вперше згаданий у 1965 році Хорхе Краглієвичем (Jorge L. Kraglievich) для класифікації виду Acaremys minutus. Два роки по тому, в 1967 році, зоолог Росендо Паскуаль (Rosendo Pascual) провів порівняння та ілюстрацію родового таксону на основі неопублікованих нотаток Паттерсона (Bruce D. Patterson). Врешті-решт, останній офіційно закріпив його в 1982 році в більш розширеній публікації, автором якої також був Альберт Елмер Вуд (Albert Elmer Wood).
Розташування роду Acarechimys довгий час було суперечливим, його по черзі відносили до Erethizontidae, Echimyidae, Octodontidae, або до групи Octodontoidea.
У 2017 році в дослідженні, проведеному Дієго Гектором Верзі (Diego Héctor Verzi), Адріаною Ітаті Оліварес (Adriana Itatí Olivares) і Сесілією Кларою Морган (Cecilia Clara Morgan), було представлено перегляд зразків, які традиційно відносилися до роду Acarechimys, як за допомогою аналізу парсимонії, філогенетики та систематики, так і на основі морфології щелепи та нижніх молярів. Результати були переконливими для включення роду до родини Abrocomidae. В результаті дослідження Acarechimys був обмежений трьома видами з повним описом. Два з них були названі більше століття тому, а третій був представлений у цій же роботі.
A. hunikuini був описаний у 2024 році як новий представник роду із формації Solimões (Бразилія). Він виділяється особливою морфологією нижніх молярів — міцна задня ніжка метаконіда, наявність мезостиліда і сполучення неомезолофіда з металофуліду I на першому молярі (m₁), але не на m₂–₃, а також відсутністю задньої ніжки протоконіда. Це наймолодший за віком відомий вид Acarechimys. Він свідчить про тривалішу присутність роду в низьких широтах Південної Америки у неогеновому періоді
Вчені вважають, що рід, ймовірно, виник у Патагонії ще у ранньому пізньому олігоцені. Він досяг піку видового розмаїття у пізньому ранньому міоцені на півдні континенту, після чого в середньому міоцені його поширення на південь скоротилося та останні знахідки з цієї зони відносяться до Патагонії.
Нові відкриття, зокрема A. hunikuini з Бразилії, підтверджують, що деякі гризуни роду Acarechimys існували у західно-амазонському регіоні значно довше, ніж у Патагонії. Це підсилює гіпотезу про довше виживання неогенових ліній у низьких широтах.
Скам’янілості
