<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss version="2.0" 	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/" 	xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/" 	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/" 	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" 	xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/" 	xmlns:slash="http://purl.org/rss/1.0/modules/slash/" 	>  <channel> 	<title>Вимерлий світ</title> 	<atom:link href="https://extinctworld.in.ua/feed/" rel="self" type="application/rss+xml" /> 	<link>https://extinctworld.in.ua</link> 	<description>Повернемо вимерлих тварин до життя</description> 	<lastbuilddate>Thu, 19 Nov 2026 16:34:38 +0000</lastbuilddate> 	<language>uk</language> 	<sy:updateperiod> 	hourly	</sy:updateperiod> 	<sy:updatefrequency> 	1	</sy:updatefrequency> 	  <image> 	<url>https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2021/02/cropped-log3-2-1-32x32.png</url> 	<title>Вимерлий світ</title> 	<link>https://extinctworld.in.ua</link> 	<width>32</width> 	<height>32</height> </image>  	<item> 		<title>Megacauda</title> 		<link>https://extinctworld.in.ua/megacauda/</link> 					<comments>https://extinctworld.in.ua/megacauda/#respond</comments> 		 		<dc:creator><![CDATA[admin]]></dc:creator> 		<pubdate>Thu, 19 Nov 2026 16:34:37 +0000</pubdate> 				<category><![CDATA[Статті]]></category> 		<category><![CDATA[Chordata]]></category> 		<category><![CDATA[Docodonta]]></category> 		<category><![CDATA[Mammaliaformes]]></category> 		<category><![CDATA[Megacauda]]></category> 		<category><![CDATA[Megacaudidae]]></category> 		<guid ispermalink="false">https://extinctworld.in.ua/?p=21066</guid>  					<description><![CDATA[<p>Megacauda — вимерлий рід ссавцеподібних тварин із ряду Docodonta, що існував у середньому юрському періоді на території сучасного Китаю. Представники роду вели напівводний спосіб життя та, ймовірно, полювали на дрібних водних хребетних і безхребетних. Єдиним відомим видом є Megacauda sungei, описаний у 2026 році. Знахідка цього виду має особливе значення для вивчення еволюції ссавців, оскільки ... <a title="Megacauda" class="read-more" href="https://extinctworld.in.ua/megacauda/" aria-label="Докладніше про Megacauda">Читати далі</a></p> <p>The post <a href="https://extinctworld.in.ua/megacauda/">Megacauda</a> first appeared on <a href="https://extinctworld.in.ua">Вимерлий світ</a>.</p>]]></description> 										<content:encoded><![CDATA[<figure class="wp-block-image size-full"><img fetchpriority="high" decoding="async" width="1000" height="1000" src="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/megacauda.webp" alt="Megacauda sungei" class="wp-image-21068" srcset="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/megacauda.webp 1000w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/megacauda-300x300.webp 300w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/megacauda-150x150.webp 150w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/megacauda-768x768.webp 768w" sizes="(max-width: 1000px) 100vw, 1000px" /></figure>    <p class="wp-block-paragraph"><em>Megacauda</em> — вимерлий рід ссавцеподібних тварин із ряду <em>Docodonta</em>, що існував у середньому <a href="/time_period/yura/" target="_blank" rel="noopener">юрському</a> періоді на території сучасного Китаю. Представники роду вели напівводний спосіб життя та, ймовірно, полювали на дрібних водних хребетних і безхребетних.</p>    <span id="more-21066"></span>    <p class="wp-block-paragraph">Єдиним відомим видом є <em>Megacauda sungei</em>, описаний у 2026 році. Знахідка цього виду має особливе значення для вивчення еволюції ссавців, оскільки зберегла рідкісні анатомічні структури горлянки та під&#8217;язикового апарату, пов&#8217;язані з механізмами ковтання, ссання та вигодовування молоком.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Викопні рештки <em>Megacauda sungei</em> походять із середньоюрських відкладів Китаю. Голотип має позначення PMOL-AM00026A/B і зберігається в Палеонтологічному музеї Ляоніна в місті Шеньян (Китай).</p>    <p class="wp-block-paragraph">Назва роду <em>Megacauda</em> утворена від грецького <em>mega</em> (μέγα) — «великий» та латинського <em>cauda</em> — «хвіст». Вона вказує на характерну особливість тварини — широкий хвіст і розширені хвостові хребці. Видова назва <em>sungei</em> дана на честь професора Сунь Ге (Sun Ge) за його внесок у розвиток палеонтології.</p>    <p class="wp-block-paragraph"><em>Megacauda sungei</em> була відносно великою твариною за мірками мезозойських ссавцеподібних. Маса її тіла оцінюється приблизно в 1–2 кг, а розмірами вона була порівнянна із сучасним качкодзьобом. На час опису її вважали найбільшим відомим представником юрських Mammaliaformes.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Будова тіла поєднувала ознаки, характерні для різних сучасних напівводних ссавців. Тварина мала широкий хвіст, пристосований до плавання, таз, за будовою подібний до тазу качкодзьоба, та спеціалізовані зуби, що нагадували зуби сучасних тюленів. Під час плавання вона, ймовірно, використовувала передні кінцівки для греблі, хвіст — для створення хвилеподібних рухів, а задні кінцівки — для керування напрямком руху.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Зубна система <em>Megacauda</em> мала виразні ікла та ріжучі щічні зуби, які виконували функцію, подібну до функції хижих зубів сучасних ссавців. Така будова свідчить про споживання тваринної їжі. Імовірно, вона полювала на невеликих водних хребетних і безхребетних у прісних водоймах.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Особливий інтерес становить будова черепа та горлянки. У викопному зразку збереглися парні кісткові виступи на піднебінні, а також добре розвинені під&#8217;язикові кістки. Ці структури пов&#8217;язані з формуванням м&#8217;язового апарату, необхідного для ковтання та ссання. У сучасних терієвих ссавців подібні анатомічні особливості беруть участь у функціонуванні м&#8217;якого піднебіння та забезпеченні складних механізмів ковтання.</p>    <h5 class="wp-block-heading">Скам&#8217;янілості</h5>    <figure class="wp-block-image size-full"><img decoding="async" width="1000" height="524" src="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/megacauda_sungei.webp" alt="Голотип Megacauda sungei (PMOL–AM00026A)." class="wp-image-21067" srcset="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/megacauda_sungei.webp 1000w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/megacauda_sungei-300x157.webp 300w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/megacauda_sungei-768x402.webp 768w" sizes="(max-width: 1000px) 100vw, 1000px" /><figcaption class="wp-element-caption">Голотип <em>Megacauda sungei</em> (PMOL–AM00026A).</figcaption></figure>    <h5 class="wp-block-heading">Джерела</h5>    <ol class="wp-block-list"> <li><a href="https://www.researchgate.net/publication/415356638_A_Jurassic_mammaliaform_swimmer_and_transformation_of_the_mammalian_pharynx" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://www.researchgate.net/publication/415356638_A_Jurassic_mammaliaform_swimmer_and_transformation_of_the_mammalian_pharynx</a></li>    <li><a href="https://www.nature.com/articles/s41586-026-11107-0" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://www.nature.com/articles/s41586-026-11107-0</a></li>    <li><a href="https://novataxa.blogspot.com/2026/10/megacauda.html" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://novataxa.blogspot.com/2026/10/megacauda.html</a></li>    <li><a href="https://www.discoverwildlife.com/prehistoric-life/megacauda-sungei-china" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://www.discoverwildlife.com/prehistoric-life/megacauda-sungei-china</a></li> </ol><p>The post <a href="https://extinctworld.in.ua/megacauda/">Megacauda</a> first appeared on <a href="https://extinctworld.in.ua">Вимерлий світ</a>.</p>]]></content:encoded> 					 					<wfw:commentrss>https://extinctworld.in.ua/megacauda/feed/</wfw:commentrss> 			<slash:comments>0</slash:comments> 		 		 			</item> 		<item> 		<title>Alsasuacaris</title> 		<link>https://extinctworld.in.ua/alsasuacaris/</link> 					<comments>https://extinctworld.in.ua/alsasuacaris/#respond</comments> 		 		<dc:creator><![CDATA[admin]]></dc:creator> 		<pubdate>Wed, 18 Nov 2026 16:07:05 +0000</pubdate> 				<category><![CDATA[Статті]]></category> 		<category><![CDATA[Alsasuacaridae]]></category> 		<category><![CDATA[Alsasuacaris]]></category> 		<category><![CDATA[Arthropoda]]></category> 		<category><![CDATA[Cyclida]]></category> 		<category><![CDATA[Multicrustacea]]></category> 		<category><![CDATA[Pancrustacea]]></category> 		<guid ispermalink="false">https://extinctworld.in.ua/?p=21061</guid>  					<description><![CDATA[<p>Alsasuacaris — вимерлий рід дрібних членистоногих ряду Cyclida. Представники роду належали до родини Alsasuacaridae та характеризувалися невеликим розміром, сплощеним панциром, великим рострумом і добре розвиненими очними ділянками. Їхні викопні рештки відомі з крейдових відкладів Іспанії та Нідерландів. Рід був описаний у 2011 році на підставі знахідки з північної Іспанії. У 2026 році до нього віднесли ... <a title="Alsasuacaris" class="read-more" href="https://extinctworld.in.ua/alsasuacaris/" aria-label="Докладніше про Alsasuacaris">Читати далі</a></p> <p>The post <a href="https://extinctworld.in.ua/alsasuacaris/">Alsasuacaris</a> first appeared on <a href="https://extinctworld.in.ua">Вимерлий світ</a>.</p>]]></description> 										<content:encoded><![CDATA[<figure class="wp-block-image size-full"><img decoding="async" width="1000" height="666" src="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/image_15205_1e-alsasuacaris-dirkeysermansi.webp" alt="Можливий спосіб життя Alsasuacaris dirkeysermansi, що паразитує на мозазаврі" class="wp-image-21062" srcset="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/image_15205_1e-alsasuacaris-dirkeysermansi.webp 1000w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/image_15205_1e-alsasuacaris-dirkeysermansi-300x200.webp 300w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/image_15205_1e-alsasuacaris-dirkeysermansi-768x511.webp 768w" sizes="(max-width: 1000px) 100vw, 1000px" /></figure>    <p class="wp-block-paragraph"><em>Alsasuacaris</em> — вимерлий рід дрібних членистоногих ряду Cyclida. Представники роду належали до родини Alsasuacaridae та характеризувалися невеликим розміром, сплощеним панциром, великим рострумом і добре розвиненими очними ділянками. Їхні викопні рештки відомі з <a href="/time_period/krejda/" target="_blank" rel="noopener">крейдових</a> відкладів Іспанії та Нідерландів.</p>    <span id="more-21061"></span>    <p class="wp-block-paragraph">Рід був описаний у 2011 році на підставі знахідки з північної Іспанії. У 2026 році до нього віднесли другий вид — <em>Alsasuacaris dirkeysermansi</em>, рештки якого виявили у верхньокрейдових відкладах поблизу Маастрихта. Ця знахідка суттєво розширила відомий геологічний і географічний діапазон роду.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Назва роду <em>Alsasuacaris</em> походить від назви місцевості Алсасуа (Alsasua; баскська назва — Altsasu) у Наваррі на півночі Іспанії, поблизу якого було знайдено типовий зразок. Друга частина назви — <em>caris</em> — пов&#8217;язана з латинським словом, що означає «краб». Видова назва <em>A. nostradamus</em> присвячена Мішелю де Нострдаму (1503–1566), відомому як Нострадамус, французькому астрологу та автору пророцтв. Назву обрали на честь того, що один з авторів опису, Рене Фраає (René Fraaije), передбачив можливу присутність циклід у районі Алсасуа за рік до виявлення типового зразка нового виду. Таким чином, назва є відсиланням до пророцтв Нострадамуса. Видова назва <em>A. dirkeysermansi</em> утворена на честь Дідеріка Дірка Ейзерманса (Diederik Dirk Eysermans), бельгійського колекціонера викопних решток, який виявив зразок цього виду в колишньому кар&#8217;єрі ENCI поблизу Маастрихта в Нідерландах і передав його до музею Oertijdmuseum. Назва вшановує його внесок у відкриття та дослідження цього викопного членистоногого.</p>    <figure class="wp-block-image size-full"><img decoding="async" width="960" height="671" src="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/reconstruction_of_alsasuacaris.webp" alt="Alsasuacaris nostradamus" class="wp-image-21063" srcset="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/reconstruction_of_alsasuacaris.webp 960w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/reconstruction_of_alsasuacaris-300x210.webp 300w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/reconstruction_of_alsasuacaris-768x537.webp 768w" sizes="(max-width: 960px) 100vw, 960px" /><figcaption class="wp-element-caption"><em>Alsasuacaris nostradamus</em></figcaption></figure>    <p class="wp-block-paragraph">Представники <em>Alsasuacaris</em> були дуже дрібними членистоногими з овальним або округлим сплощеним панциром. Характерними особливостями їхньої будови були великі орбіти, спрямовані назовні та догори, масивний віялоподібний рострум, а також рельєфна поверхня панцира з численними горбками, гребенями та заглибленнями.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Панцир мав виражену центральну ділянку та округлий задній край. Рострум був широким, із піднятим гребенем і центральним заглибленням. Зовнішні краї орбіт характеризувалися добре розвиненими виступами. Поверхня панцира мала зернисту структуру.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Найбільший відомий представник першого описаного виду, <em>A. nostradamus</em>, мав панцир завдовжки близько 2,6 мм і завширшки 2,1 мм. У <em>A. dirkeysermansi</em> максимальні довжина та ширина панцира становили приблизно 1,6 мм. Останній вид також є першим представником родини, у якого збереглася тривимірна структура панцира з доступними для дослідження черевною та спинною поверхнями.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Точний спосіб життя представників роду залишається невідомим, оскільки у відомих викопних зразках не збереглися кінцівки. Їхні рештки походять із морських відкладів, пов&#8217;язаних із мілководними рифовими середовищами.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Дослідники припускають, що представники родини Alsasuacarididae могли мати незвичайний спосіб життя, відмінний від способу життя справжніх крабів. Зокрема, для <em>A. dirkeysermansi</em> висунуто гіпотезу про паразитизм або прикріплення до інших морських тварин. Ймовірними хазяями могли бути кісткові та хрящові риби, морські черепахи й мозазаври. Великі спрямовані догори «орбіти« могли виконувати функцію присосок, за допомогою яких тварина утримувалася на тілі хазяїна, зокрема поблизу зябер риб. Однак ця інтерпретація залишається гіпотетичною.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Водночас не виключається, що представники групи були дрібними мешканцями рифових екосистем, які пересувалися між організмами рифового угруповання та живилися органічними рештками. Через відсутність збережених кінцівок достовірно встановити їхню екологічну спеціалізацію поки неможливо.</p>    <h5 class="wp-block-heading">Скам&#8217;янілості</h5>    <figure class="wp-block-image size-full"><img decoding="async" width="580" height="577" src="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/image_15205_2-alsasuacaris-dirkeysermansi.webp" alt="Дорсальна морфологія голотипу Alsasuacaris dirkeysermansi." class="wp-image-21064" srcset="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/image_15205_2-alsasuacaris-dirkeysermansi.webp 580w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/image_15205_2-alsasuacaris-dirkeysermansi-300x298.webp 300w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/image_15205_2-alsasuacaris-dirkeysermansi-150x150.webp 150w" sizes="(max-width: 580px) 100vw, 580px" /><figcaption class="wp-element-caption">Дорсальна морфологія голотипу <em>Alsasuacaris dirkeysermansi</em>.</figcaption></figure>    <h5 class="wp-block-heading">Джерела</h5>    <ol class="wp-block-list"> <li><a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Cyclida" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://en.wikipedia.org/wiki/Cyclida</a></li>    <li><a href="https://www.researchgate.net/publication/417518857_A_second_enigmatic_alsasuacaridid_Pancrustacea_Cyclida_from_the_Maastrichtian_type_area_in_The_Netherlands_Late_Cretaceous" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://www.researchgate.net/publication/417518857_A_second_enigmatic_alsasuacaridid_Pancrustacea_Cyclida_from_the_Maastrichtian_type_area_in_The_Netherlands_Late_Cretaceous</a></li>    <li><a href="https://www.researchgate.net/publication/244484796_A_new_family_genus_and_species_of_cyclid_Crustacea_Branchiura_Cyclida_from_mid-Cretaceous_reefal_deposits_in_northern_Spain" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://www.researchgate.net/publication/244484796_A_new_family_genus_and_species_of_cyclid_Crustacea_Branchiura_Cyclida_from_mid-Cretaceous_reefal_deposits_in_northern_Spain</a></li>    <li><a href="https://www.sci.news/paleontology/alsasuacaris-dirkeysermansi-15205.html" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://www.sci.news/paleontology/alsasuacaris-dirkeysermansi-15205.html</a></li> </ol><p>The post <a href="https://extinctworld.in.ua/alsasuacaris/">Alsasuacaris</a> first appeared on <a href="https://extinctworld.in.ua">Вимерлий світ</a>.</p>]]></content:encoded> 					 					<wfw:commentrss>https://extinctworld.in.ua/alsasuacaris/feed/</wfw:commentrss> 			<slash:comments>0</slash:comments> 		 		 			</item> 		<item> 		<title>Eudibamus</title> 		<link>https://extinctworld.in.ua/eudibamus/</link> 					<comments>https://extinctworld.in.ua/eudibamus/#respond</comments> 		 		<dc:creator><![CDATA[admin]]></dc:creator> 		<pubdate>Tue, 17 Nov 2026 19:57:32 +0000</pubdate> 				<category><![CDATA[Статті]]></category> 		<category><![CDATA[Bolosauridae]]></category> 		<category><![CDATA[Chordata]]></category> 		<category><![CDATA[Eudibamus]]></category> 		<guid ispermalink="false">https://extinctworld.in.ua/?p=21048</guid>  					<description><![CDATA[<p>Eudibamus — вимерлий рід болозавридових рептилій, відомий із раннього пермського періоду на території Вільної держави Тюрінгії в центральній Німеччині. Це була невелика рептилія, довжиною лише 25–26 см. Як і інші болозавриди, вона, ймовірно, була спритною травоїдною твариною і мала цілу низку пристосувань для двоногого пересування. Задні кінцівки Eudibamus мали парасагітальне розташування. Ноги були близько розташованими ... <a title="Eudibamus" class="read-more" href="https://extinctworld.in.ua/eudibamus/" aria-label="Докладніше про Eudibamus">Читати далі</a></p> <p>The post <a href="https://extinctworld.in.ua/eudibamus/">Eudibamus</a> first appeared on <a href="https://extinctworld.in.ua">Вимерлий світ</a>.</p>]]></description> 										<content:encoded><![CDATA[<figure class="wp-block-image size-full"><img decoding="async" width="900" height="500" src="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/eudibamus.webp" alt="Eudibamus" class="wp-image-21049" srcset="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/eudibamus.webp 900w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/eudibamus-300x167.webp 300w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/eudibamus-768x427.webp 768w" sizes="(max-width: 900px) 100vw, 900px" /></figure>    <p class="wp-block-paragraph"><em>Eudibamus</em> — вимерлий рід болозавридових рептилій, відомий із раннього пермського періоду на території Вільної держави Тюрінгії в центральній Німеччині. Це була невелика рептилія, довжиною лише 25–26 см. Як і інші болозавриди, вона, ймовірно, була спритною травоїдною твариною і мала цілу низку пристосувань для двоногого пересування.</p>    <span id="more-21048"></span>    <figure class="wp-block-image size-full"><img decoding="async" width="1000" height="542" src="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/eudibamus_cursoris.webp" alt="Eudibamus" class="wp-image-21053" srcset="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/eudibamus_cursoris.webp 1000w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/eudibamus_cursoris-300x163.webp 300w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/eudibamus_cursoris-768x416.webp 768w" sizes="(max-width: 1000px) 100vw, 1000px" /></figure>    <p class="wp-block-paragraph">Задні кінцівки <em>Eudibamus</em> мали парасагітальне розташування. Ноги були близько розташованими одна біля одної та майже вертикальні, подібно до динозаврів і ссавців. Хвіст і задні кінцівки дуже довгі, передні кінцівки — стрункі, пальці щільно згруповані, а гомілковостопний суглоб має шарнірну будову. <em>Eudibamus</em> вважається найдавнішим із відомих двоногих хребетних.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Спочатку вид <em>Eudibamus</em> був відомий лише за голотипом MNG 8852 — зчленованим і майже повним скелетом черепа та посткраніальних кісток. Його було зібрано у найвищій частині формації Тамбах, що датується артінським етапом пізньої цисуральської серії (або, за іншою класифікацією, верхнім ротлігендом), приблизно 284–279,5 мільйонів років тому. Знахідка була зроблена у кар’єрі Бромакер, що розташований у центральній частині Тюрінгенського лісу, поблизу села Тамбах-Дітарц.</p>    <figure class="wp-block-image size-full"><img decoding="async" width="1000" height="667" src="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/potd_eudibamus_1.webp" alt="Eudibamus" class="wp-image-21050" srcset="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/potd_eudibamus_1.webp 1000w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/potd_eudibamus_1-300x200.webp 300w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/potd_eudibamus_1-768x512.webp 768w" sizes="(max-width: 1000px) 100vw, 1000px" /></figure>    <p class="wp-block-paragraph">Рід <em>Eudibamus</em> був описаний Девідом Берманом (David S. Berman), Робертом Райзом (Robert R. Reisz), Дайан Скотт (Diane Scott), Емі Генрічі (Amy C. Henrici), Стюартом Сумідою (Stuart S. Sumida) та Томасом Мартенсом (Thomas Martens) у 2000 році, а типовим видом є <em>Eudibamus cursoris</em>. Назва роду означає «типовий двоногий» (від грецького eu-di-bāmos, що походить від bainō — «йти»). Видова назва походить від латинського <em>cursor</em>, що означає «бігун». У 2021 році вид було переописано на основі голотипу, а також нового референтного зразка MNG 12895, що складається з задньої кінцівки та частини хребетного стовпа.</p>    <figure class="wp-block-image size-full"><img decoding="async" width="800" height="378" src="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/eudibamus_bw.webp" alt="Eudibamus" class="wp-image-21052" srcset="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/eudibamus_bw.webp 800w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/eudibamus_bw-300x142.webp 300w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/eudibamus_bw-768x363.webp 768w" sizes="(max-width: 800px) 100vw, 800px" /></figure>    <p class="wp-block-paragraph">Череп голотипу пошкоджений і зберігся лише частково. Як і в інших болозавридів, у нього були передні зуби, схожі на різці, та задні — схожі на моляри. Ребра тулуба відносно тонкі й короткі, що свідчить про те, що за життя тулуб був вузьким. Передні кінцівки значно подовжені порівняно з сучасними рептиліями. Задні кінцівки надзвичайно подовжені й значно довші за й без того подовжені передні кінцівки. Хвіст також подовжений і становить приблизно 63,4 % від загальної довжини хребетного стовпа.</p>    <p class="wp-block-paragraph"><em>Eudibamus</em> мав дуже невеликі розміри. Він досягав довжини лише від двадцяти п’яти до двадцяти шести сантиметрів.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Як і інші болозавриди, <em>Eudibamus</em>, як вважається, був травоїдним. З огляду на його дуже подовжені задні кінцівки, а також інші анатомічні особливості, <em>Eudibamus</em>, за загальним припущенням, був факультативно двоногим і міг швидко бігати на задніх кінцівках у разі потреби, хоча, ймовірно, він також міг швидко пересуватися на чотирьох кінцівках. Ймовірно, під час бігу він тримав кінцівки під тілом, розмахуючи ними, наче маятником. Дані, отримані з копролітів, свідчать про те, що <em>E. cursoris</em> ставав здобиччю <em>Dimetrodon teutonis</em> або <em><a href="/tambacarnifex/" target="_blank" rel="noopener">Tambacarnifex unguifalcatus</a></em>.</p>    <figure class="wp-block-image size-full"><img decoding="async" width="1000" height="563" src="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/ti3y2bifx1l71.webp" alt="Eudibamus з Dimetrodon" class="wp-image-21051" srcset="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/ti3y2bifx1l71.webp 1000w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/ti3y2bifx1l71-300x169.webp 300w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/ti3y2bifx1l71-768x432.webp 768w" sizes="(max-width: 1000px) 100vw, 1000px" /><figcaption class="wp-element-caption"><em>Eudibamus</em> з <em>Dimetrodon</em>.</figcaption></figure>    <h5 class="wp-block-heading">Скам&#8217;янілості</h5>    <figure class="wp-block-image size-full"><img decoding="async" width="617" height="800" src="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/eudibamus_fossil_and_skeleton.webp" alt="Eudibamus cursoris, голотип (MNG 8852). Практично повний скелет, зображений переважно у дорсальному ракурсі. (A) Фотографія та (B) малюнок." class="wp-image-21054" srcset="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/eudibamus_fossil_and_skeleton.webp 617w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/eudibamus_fossil_and_skeleton-231x300.webp 231w" sizes="(max-width: 617px) 100vw, 617px" /><figcaption class="wp-element-caption"><em>Eudibamus cursoris</em>, голотип (MNG 8852). Практично повний скелет, зображений переважно у дорсальному ракурсі. (A) Фотографія та (B) малюнок.</figcaption></figure>    <h5 class="wp-block-heading">Джерела</h5>    <ol class="wp-block-list"> <li><a href="https://nl.wikipedia.org/wiki/Eudibamus" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://nl.wikipedia.org/wiki/Eudibamus</a></li>    <li><a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Eudibamus" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://en.wikipedia.org/wiki/Eudibamus</a></li>    <li><a href="https://nixillustration.com/science-illustration/2018/eudibamus/" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://nixillustration.com/science-illustration/2018/eudibamus/</a></li>    <li><a href="https://www.reddit.com/r/Naturewasmetal/comments/pgdt9s/eudibamus_the_first_bipedal_vertebrate_with/" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://www.reddit.com/r/Naturewasmetal/comments/pgdt9s/eudibamus_the_first_bipedal_vertebrate_with/</a></li>    <li><a href="https://elementy.ru/kartinka_dnya/2036/Eudibam_pervyy_begun" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://elementy.ru/kartinka_dnya/2036/Eudibam_pervyy_begun</a></li> </ol><p>The post <a href="https://extinctworld.in.ua/eudibamus/">Eudibamus</a> first appeared on <a href="https://extinctworld.in.ua">Вимерлий світ</a>.</p>]]></content:encoded> 					 					<wfw:commentrss>https://extinctworld.in.ua/eudibamus/feed/</wfw:commentrss> 			<slash:comments>0</slash:comments> 		 		 			</item> 		<item> 		<title>Geiseltaliellus</title> 		<link>https://extinctworld.in.ua/geiseltaliellus/</link> 					<comments>https://extinctworld.in.ua/geiseltaliellus/#respond</comments> 		 		<dc:creator><![CDATA[admin]]></dc:creator> 		<pubdate>Mon, 16 Nov 2026 16:36:57 +0000</pubdate> 				<category><![CDATA[Статті]]></category> 		<category><![CDATA[Chordata]]></category> 		<category><![CDATA[Corytophanidae]]></category> 		<category><![CDATA[Geiseltaliellus]]></category> 		<category><![CDATA[Iguania]]></category> 		<category><![CDATA[Reptilia]]></category> 		<category><![CDATA[Squamata]]></category> 		<guid ispermalink="false">https://extinctworld.in.ua/?p=21041</guid>  					<description><![CDATA[<p>Geiseltaliellus — вимерлий рід ігуанових ящірок, які мешкали на території сучасної Західної Європи в еоцені. Він належить до родини Corytophanidae, до якої входять сучасні шоломові ящірки. Відомі численні скам’янілості з Німеччини, Франції та Бельгії, причому найкраще збережені знахідки походять із лагерштетту Мессель у місті Мессель, Німеччина. Німецький палеонтолог Оскар Кун (Oskar Kuhn) назвав цей рід ... <a title="Geiseltaliellus" class="read-more" href="https://extinctworld.in.ua/geiseltaliellus/" aria-label="Докладніше про Geiseltaliellus">Читати далі</a></p> <p>The post <a href="https://extinctworld.in.ua/geiseltaliellus/">Geiseltaliellus</a> first appeared on <a href="https://extinctworld.in.ua">Вимерлий світ</a>.</p>]]></description> 										<content:encoded><![CDATA[<figure class="wp-block-image size-full"><img decoding="async" width="750" height="750" src="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/geiseltaliellus_maarius-smith_2009-2017_reconstruction-j_eberhardt-a_vogel.webp" alt="Geiseltaliellus" class="wp-image-21043" srcset="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/geiseltaliellus_maarius-smith_2009-2017_reconstruction-j_eberhardt-a_vogel.webp 750w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/geiseltaliellus_maarius-smith_2009-2017_reconstruction-j_eberhardt-a_vogel-300x300.webp 300w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/geiseltaliellus_maarius-smith_2009-2017_reconstruction-j_eberhardt-a_vogel-150x150.webp 150w" sizes="(max-width: 750px) 100vw, 750px" /></figure>    <p class="wp-block-paragraph"><em>Geiseltaliellus</em> — вимерлий рід ігуанових ящірок, які мешкали на території сучасної Західної Європи в еоцені. Він належить до родини Corytophanidae, до якої входять сучасні шоломові ящірки. Відомі численні скам’янілості з Німеччини, Франції та Бельгії, причому найкраще збережені знахідки походять із лагерштетту Мессель у місті Мессель, Німеччина.</p>    <span id="more-21041"></span>    <p class="wp-block-paragraph">Німецький палеонтолог Оскар Кун (Oskar Kuhn) назвав цей рід у 1944 році на честь долини Гайзельталь, де було знайдено перші екземпляри. Він визначив типовим видом <em>Geiseltaliellus longicaudus</em>. У 1990-х та 2000-х роках на основі більш фрагментарних решток із Франції та Бельгії було описано три нові види — <em>G. louisi</em>, <em>G. lamandini</em> та <em>G. grisolli</em>. Згодом <em>G. louisi</em> було синонімізовано з <em>G. longicaudus</em>. У 2009 році зразки з Мессельського кар’єру було визнано такими, що належать до виду, відмінного від зразків <em>G. longicaudus</em> із Гайзельталя. Їх було колективно перекласифіковано під новою назвою — <em>G. maarius</em>.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Geiseltaliellus за зовнішнім виглядом дуже схожий на сучасних ящірок-коритофанід із родів <em>Corytophanes</em> та <em>Basiliscus</em>. Один із видів, <em>G. maarius</em>, навіть мав на голові виразний гребінь, подібний до того, що є у <em>Basiliscus</em>. Добре збережені екземпляри Geiseltaliellus свідчать про те, що він мав схожий візерунок лусок із сучасними коритофанідами. Великі луски покривали верхню частину черепа, менші луски, що перекривались, — більшу частину тіла, а широкі луски — пальці ніг. Хвіст <em>Geiseltaliellus</em> дуже довгий. Коритофаніди мають довгі хвости порівняно з іншими ящірками, але хвіст <em>Geiseltaliellus</em> пропорційно набагато довший, ніж у більшості інших коритофанідів. Його довжина перевищує довжину решти тіла удвічі-втричі. Кінцівки мають пропорції, схожі на кінцівки сучасних коритофанідів: задні кінцівки довгі, а передні — короткі. Такі адаптації, ймовірно, робили <em>Geiseltaliellus</em> ефективним стрибуном і спринтером, подібно до сучасного <em>Basiliscus</em>.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Довгі задні кінцівки, короткі верхні та довгий хвіст <em>Geiseltaliellus</em>, ймовірно, робили його ефективним факультативним двоногим на землі та вправним в лазінні по деревах. Сучасні коритофаніди мають ці ж риси, але більшу частину часу проводять на деревах. Лише молоді особини деяких видів значну частину часу проводять на землі. Довгі передостанні фаланги у <em>Geiseltaliellus</em>, які характерні для багатьох інших дереволазних тварин, оскільки забезпечують кращий захват гілок, свідчать про те, що, подібно до сучасних коритофанідів, він був переважно дереволазним, а не наземним. Ця гіпотеза узгоджується з реконструйованим палеосередовищем Мессельської ями в еоцені, яке представляло собою густий ліс.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Сучасні представники роду <em>Basiliscus</em> добре відомі своєю здатністю швидко бігати по поверхні води. <em>Geiseltaliellus</em>, ймовірно, не мав такої здатності, оскільки у нього не було збільшених лусок на нижній стороні лап, як у <em>Basiliscus</em>, які забезпечують більшу площу поверхні.</p>    <p class="wp-block-paragraph"><em>Geiseltaliellus</em> належить до Pleurodonta — однієї з двох основних клад у рамках ширшої групи Iguania. Інша клада називається Acrodonta. Сьогодні ареали Pleurodonta та Acrodonta майже не перетинаються: Pleurodonta здебільшого обмежується Новим Світом, тоді як Acrodonta — Старим Світом. Наявність <em>Geiseltaliellus</em> у Європі свідчить про те, що ареал Pleurodonta не завжди був таким обмеженим, як зараз. Однак найближчі родичі <em>Geiseltaliellus</em> походять з Північної Америки. Це дозволяє припустити, що цей рід виник у Новому Світі і став еволюційним «глухим кутом» після того, як його представники поширилися до Європи.</p>    <figure class="wp-block-image size-large"><img decoding="async" width="1024" height="640" src="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/tale_of_a_fossil_three_course_fossil_by_artbyjrc_dfbo2dk-pre-1024x640.webp" alt="Eoconstictor fischeri та Geiseltalieillus maarius." class="wp-image-21044" srcset="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/tale_of_a_fossil_three_course_fossil_by_artbyjrc_dfbo2dk-pre-1024x640.webp 1024w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/tale_of_a_fossil_three_course_fossil_by_artbyjrc_dfbo2dk-pre-300x188.webp 300w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/tale_of_a_fossil_three_course_fossil_by_artbyjrc_dfbo2dk-pre-768x480.webp 768w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/tale_of_a_fossil_three_course_fossil_by_artbyjrc_dfbo2dk-pre.webp 1131w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" /><figcaption class="wp-element-caption"><em><a href="/eoconstrictor/" target="_blank" rel="noopener">Eoconstictor fischeri</a></em> та <em>Geiseltalieillus maarius</em>.</figcaption></figure>    <h5 class="wp-block-heading">Скам&#8217;янілості</h5>    <figure class="wp-block-image size-full"><img decoding="async" width="541" height="800" src="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/geiseltaliellus_longicaudatus_tmp_2009.003.0056_royal_tyrrell_museum_drumheller_alberta_2025-07-13.webp" alt="Голотип Geiseltaliellus longicaudatus" class="wp-image-21042" srcset="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/geiseltaliellus_longicaudatus_tmp_2009.003.0056_royal_tyrrell_museum_drumheller_alberta_2025-07-13.webp 541w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/geiseltaliellus_longicaudatus_tmp_2009.003.0056_royal_tyrrell_museum_drumheller_alberta_2025-07-13-203x300.webp 203w" sizes="(max-width: 541px) 100vw, 541px" /><figcaption class="wp-element-caption"><em>Geiseltaliellus longicaudatus</em> (TMP 2009.003.0056), Королівський музей Тиррелла, Драмхеллер, Альберта, зліпок голотипу, еоцен, формація Мессель.</figcaption></figure>    <h5 class="wp-block-heading">Джерела</h5>    <ol class="wp-block-list"> <li><a href="https://novataxa.blogspot.com/2017/11/geiseltaliellus.html" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://novataxa.blogspot.com/2017/11/geiseltaliellus.html</a></li>    <li><a href="https://www.deviantart.com/artbyjrc/art/Tale-of-a-fossil---Three-course-fossil-926591240" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://www.deviantart.com/artbyjrc/art/Tale-of-a-fossil&#8212;Three-course-fossil-926591240</a></li>    <li><a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Geiseltaliellus">https://en.wikipedia.org/wi</a><a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Geiseltaliellus" target="_blank" rel="noopener nofollow">k</a><a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Geiseltaliellus">i/Geiseltaliellus</a></li> </ol><p>The post <a href="https://extinctworld.in.ua/geiseltaliellus/">Geiseltaliellus</a> first appeared on <a href="https://extinctworld.in.ua">Вимерлий світ</a>.</p>]]></content:encoded> 					 					<wfw:commentrss>https://extinctworld.in.ua/geiseltaliellus/feed/</wfw:commentrss> 			<slash:comments>0</slash:comments> 		 		 			</item> 		<item> 		<title>Garrigatitan</title> 		<link>https://extinctworld.in.ua/garrigatitan/</link> 					<comments>https://extinctworld.in.ua/garrigatitan/#respond</comments> 		 		<dc:creator><![CDATA[admin]]></dc:creator> 		<pubdate>Sun, 15 Nov 2026 20:47:29 +0000</pubdate> 				<category><![CDATA[Статті]]></category> 		<category><![CDATA[Chordata]]></category> 		<category><![CDATA[Dinosauria]]></category> 		<category><![CDATA[Eusauropoda]]></category> 		<category><![CDATA[Garrigatitan]]></category> 		<category><![CDATA[Lirainosaurinae]]></category> 		<category><![CDATA[Lithostrotia]]></category> 		<category><![CDATA[Macronaria]]></category> 		<category><![CDATA[Reptilia]]></category> 		<category><![CDATA[Saurischia]]></category> 		<category><![CDATA[Sauropoda]]></category> 		<category><![CDATA[Sauropodomorpha]]></category> 		<category><![CDATA[Titanosauria]]></category> 		<guid ispermalink="false">https://extinctworld.in.ua/?p=21033</guid>  					<description><![CDATA[<p>Garrigatitan — рід титанозаврів пізнього крейдяного періоду з формації «Грес-а-Рептіль» у Франції. До цього роду належить єдиний вид — Garrigatitan meridionalis. У період з 2009 по 2012 рік асоціація «Palaios» та Університет Пуатьє провели розкопки в Вело-Ла-Бастід-Нев. Під час розкопок було виявлено голотип Garrigatitan, а також рештки Atsinganosaurus — ще одного титанозавра. У 2021 році ... <a title="Garrigatitan" class="read-more" href="https://extinctworld.in.ua/garrigatitan/" aria-label="Докладніше про Garrigatitan">Читати далі</a></p> <p>The post <a href="https://extinctworld.in.ua/garrigatitan/">Garrigatitan</a> first appeared on <a href="https://extinctworld.in.ua">Вимерлий світ</a>.</p>]]></description> 										<content:encoded><![CDATA[<figure class="wp-block-image size-large"><img decoding="async" width="1024" height="768" src="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/garrigatitan_by_cisiopurple_deazehp-pre-1024x768.webp" alt="Garrigatitan" class="wp-image-21034" srcset="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/garrigatitan_by_cisiopurple_deazehp-pre-1024x768.webp 1024w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/garrigatitan_by_cisiopurple_deazehp-pre-300x225.webp 300w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/garrigatitan_by_cisiopurple_deazehp-pre-768x576.webp 768w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/garrigatitan_by_cisiopurple_deazehp-pre.webp 1032w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" /></figure>    <p class="wp-block-paragraph"><em>Garrigatitan</em> — рід титанозаврів пізнього крейдяного періоду з формації «Грес-а-Рептіль» у Франції. До цього роду належить єдиний вид — <em>Garrigatitan meridionalis</em>.</p>    <span id="more-21033"></span>    <figure class="wp-block-image size-large"><img decoding="async" width="1024" height="706" src="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/garrigatitan_meridionalis_by_teratophoneus_dla479g-pre-1024x706.webp" alt="Garrigatitan" class="wp-image-21035" srcset="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/garrigatitan_meridionalis_by_teratophoneus_dla479g-pre-1024x706.webp 1024w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/garrigatitan_meridionalis_by_teratophoneus_dla479g-pre-300x207.webp 300w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/garrigatitan_meridionalis_by_teratophoneus_dla479g-pre-768x530.webp 768w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/garrigatitan_meridionalis_by_teratophoneus_dla479g-pre.webp 1076w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" /></figure>    <p class="wp-block-paragraph">У період з 2009 по 2012 рік асоціація «Palaios» та Університет Пуатьє провели розкопки в Вело-Ла-Бастід-Нев. Під час розкопок було виявлено голотип <em>Garrigatitan</em>, а також рештки <em>Atsinganosaurus</em> — ще одного титанозавра.</p>    <p class="wp-block-paragraph">У 2021 році Вероніка Дієс Діас (Verónica Díez Díaz), Жеральдін Гарсія (Géraldine Garcia), Хаб’єр Переда Субербіола (Xabier Pereda Suberbiola), Бенджамін Джентген-Ческіно (Benjamin Jentgen-Ceschino), Коен Стейн (Koen Stein), Паскаль Годефруа (Pascal Godefroit) та Ксав’єр Валентин (Xavier Valentin) назвали та описали типовий вид Garrigatitan meridionalis. Голотип, MMS / VBN.09.17, був знайдений у шарі пісковика бегудіанського ярусу, другого рівня другої серії, що датується пізнім кампанським віком. Він складається з крижової кістки, що належить незрілій особині.</p>    <p class="wp-block-paragraph">До цього виду було віднесено додатковий палеонтологічний матеріал, зокрема шийний хребець, дві плечові кістки, ліву клубову кістку та праву сідничну кістку. Серед інших знайдених зразків — нейральний відросток, права плечова кістка, частина правої ноги та ліва стегнова кістка. Віднесені до цього виду зразки походять із третього рівня другої серії. Скам’янілості були знайдені на площі 375 квадратних метрів у пласті товщиною 1,2 метра. Вони не були пов’язані між собою і, ймовірно, належать різним особинам. Усі вони входять до колекції Moulin Seigneurial de Velaux.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Родова назва <em>Garrigatitan</em> є поєднанням окситанського слова «garriga», що означає «сухий чагарник» і позначає тип середземноморської рослинності, для якої характерні посухостійкі чагарники, та грецького слова «titan», що походить від назви міфологічного роду гігантів. Видовий епітет <em>meridonalis</em> означає «південний» латинською мовою і вказує на місце знахідки — південь Франції.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Деякі екземпляри <em>Garrigatitan</em> вважаються підлітковими або дорослими особинами, довжина яких становила 4–6 метрів, а вага — 2–2,5 тонни. Екземпляр, який попередньо віднесено до цього виду, належав дорослій особині довжиною приблизно 12–16 метрів.</p>    <p class="wp-block-paragraph">У філогенетичному аналізі вчені віднесли <em>Garrigatitan</em> до підродини титанозаврів Lirainosaurinae.</p>    <p class="wp-block-paragraph">У описі <em>Qunkasaura</em> від 2024 року вчені включили <em>Garrigatitan</em> до свого філогенетичного аналізу. Вони визначили його як пізньовідгалуженого не-лірайнозаврина у межах клади Lognkosauria, тісно пов’язаний із південноамериканськими родами <em>Notocolossus</em>, <em>Patagotitan</em> та <em>Puertasaurus</em>. Поряд із <em>Normanniasaurus</em> це єдиний названий європейський титанозавр у рамках ширшої клади Colossosauria. Однак автори зазначили, що до цього положення не слід ставитися з повною впевненістю через фрагментарний характер знахідок <em>Garrigatitan</em>, що, можливо, спотворює результати, а також через те, що матеріал, який відносили до цього роду, не можна з упевненістю віднести саме до нього.</p>    <figure class="wp-block-image size-full"><img decoding="async" width="1024" height="683" src="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/atsinganosaurus_altruism_by_olmagon_deb1csr-fullview.webp" alt="Альтруїзм Atsinganosaurus" class="wp-image-21036" srcset="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/atsinganosaurus_altruism_by_olmagon_deb1csr-fullview.webp 1024w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/atsinganosaurus_altruism_by_olmagon_deb1csr-fullview-300x200.webp 300w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/atsinganosaurus_altruism_by_olmagon_deb1csr-fullview-768x512.webp 768w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" /><figcaption class="wp-element-caption">70 мільйонів років тому у Франції, 12-метровий титанозавр <em>Atsinganosaurus velauciensis</em> явно незадоволений присутністю пари динозаврів <em><a href="/pyroraptor/" target="_blank" rel="noopener">Pyroraptor olympius</a></em> у туманному лісі, який він вважає своїм домом. Оперені тероподи знайшли самотнього молодого титанозавра завдовжки лише 4 метри і мають намір поживитися ним, але дорослий зауропод не має дозволяє їм скривдити дитинча. Цей молодий динозавр не є нащадком <em>Atsinganosaurus</em>. Насправді це навіть не той самий вид, а молодий <em>Garrigatitan meridionalis</em> — вид, що є його далеким родичем.</figcaption></figure>    <h5 class="wp-block-heading">Скам&#8217;янілості</h5>    <figure class="wp-block-image size-full"><img decoding="async" width="453" height="228" src="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/w453-125785-fig-2-copie.webp" alt="Скам'янілості Garrigatitan" class="wp-image-21037" srcset="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/w453-125785-fig-2-copie.webp 453w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/w453-125785-fig-2-copie-300x151.webp 300w" sizes="(max-width: 453px) 100vw, 453px" /></figure>    <h5 class="wp-block-heading">Джерела</h5>    <ol class="wp-block-list"> <li><a href="https://www.deviantart.com/cisiopurple/art/Garrigatitan-864974365" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://www.deviantart.com/cisiopurple/art/Garrigatitan-864974365</a></li>    <li><a href="https://www.deviantart.com/teratophoneus/art/Garrigatitan-meridionalis-1286781892" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://www.deviantart.com/teratophoneus/art/Garrigatitan-meridionalis-1286781892</a></li>    <li><a href="https://www.deviantart.com/olmagon/art/Atsinganosaurus-Altruism-865065483" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://www.deviantart.com/olmagon/art/Atsinganosaurus-Altruism-865065483</a></li>    <li><a href="https://www.prehistoric-wildlife.com/species/garrigatitan/" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://www.prehistoric-wildlife.com/species/garrigatitan/</a></li>    <li><a href="https://prehistoria.fandom.com/es/wiki/Garrigatitan" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://prehistoria.fandom.com/es/wiki/Garrigatitan</a></li> </ol><p>The post <a href="https://extinctworld.in.ua/garrigatitan/">Garrigatitan</a> first appeared on <a href="https://extinctworld.in.ua">Вимерлий світ</a>.</p>]]></content:encoded> 					 					<wfw:commentrss>https://extinctworld.in.ua/garrigatitan/feed/</wfw:commentrss> 			<slash:comments>0</slash:comments> 		 		 			</item> 		<item> 		<title>Nyana</title> 		<link>https://extinctworld.in.ua/nyana/</link> 					<comments>https://extinctworld.in.ua/nyana/#respond</comments> 		 		<dc:creator><![CDATA[admin]]></dc:creator> 		<pubdate>Sat, 14 Nov 2026 16:36:00 +0000</pubdate> 				<category><![CDATA[Статті]]></category> 		<category><![CDATA[Chordata]]></category> 		<category><![CDATA[Dinosauria]]></category> 		<category><![CDATA[Massopoda]]></category> 		<category><![CDATA[Nyana]]></category> 		<category><![CDATA[Reptilia]]></category> 		<category><![CDATA[Saurischia]]></category> 		<category><![CDATA[Sauropodomorpha]]></category> 		<guid ispermalink="false">https://extinctworld.in.ua/?p=21025</guid>  					<description><![CDATA[<p>Nyana — вимерлий рід ранніх зауроподоморфних динозаврів, знайдений у формації Елліот у Південній Африці, що датується пізнім тріасом (норій — рет). Єдиний описаний вид — Nyana rooiwalensis. Він відомий з частково зчленованого черепа та пов’язаного з ним фрагментарного скелета молодої особини. Скам’янілості Nyana була виявлена у 2018 році в відслоненнях нижньої частини формації Елліот у ... <a title="Nyana" class="read-more" href="https://extinctworld.in.ua/nyana/" aria-label="Докладніше про Nyana">Читати далі</a></p> <p>The post <a href="https://extinctworld.in.ua/nyana/">Nyana</a> first appeared on <a href="https://extinctworld.in.ua">Вимерлий світ</a>.</p>]]></description> 										<content:encoded><![CDATA[<figure class="wp-block-image size-full"><img decoding="async" width="1000" height="707" src="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/nyana_rooiwalensis.webp" alt="Nyana rooiwalensis" class="wp-image-21026" srcset="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/nyana_rooiwalensis.webp 1000w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/nyana_rooiwalensis-300x212.webp 300w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/nyana_rooiwalensis-768x543.webp 768w" sizes="(max-width: 1000px) 100vw, 1000px" /></figure>    <p class="wp-block-paragraph"><em>Nyana</em> — вимерлий рід ранніх зауроподоморфних динозаврів, знайдений у формації Елліот у Південній Африці, що датується пізнім тріасом (норій — рет). Єдиний описаний вид — <em>Nyana rooiwalensis</em>. Він відомий з частково зчленованого черепа та пов’язаного з ним фрагментарного скелета молодої особини.</p>    <span id="more-21025"></span>    <figure class="wp-block-image size-large"><img decoding="async" width="1024" height="769" src="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/nyana_by_cisiopurple_dnbafks-pre-1024x769.webp" alt="Nyana" class="wp-image-21029" srcset="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/nyana_by_cisiopurple_dnbafks-pre-1024x769.webp 1024w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/nyana_by_cisiopurple_dnbafks-pre-300x225.webp 300w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/nyana_by_cisiopurple_dnbafks-pre-768x577.webp 768w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/nyana_by_cisiopurple_dnbafks-pre.webp 1032w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" /></figure>    <p class="wp-block-paragraph">Скам’янілості <em>Nyana</em> була виявлена у 2018 році в відслоненнях нижньої частини формації Елліот у провінції Східний Кейп, Південна Африка. Зразок зберігається в Інституті еволюційних досліджень, де зареєстрований під номером BP/1/8468. Він складається з часткового скелета молодої особини, що включає значну частину зчленованого черепа, кілька хребців та частини передніх і задніх кінцівок.</p>    <p class="wp-block-paragraph">У 2026 році Аташні Моопен (Atashni Moopen) з колегами на основі цих скам’янілостей описали <em>Nyana rooiwalensis</em> як новий рід і вид динозавра-зауроподоморфа, визначивши зразок BP/1/8468 як голотип. Назва роду, <em>Nyana</em>, означає «син» або «дитина» мовою коса, а також «малий» мовою сесото. Видова назва, <em>rooiwalensis</em>, пов’язана з тим, що єдиний відомий екземпляр було знайдено в Роойвалі.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Голотип <em>Nyana</em> мав приблизну вагу чотириста кілограмів. Довжина тіла тварини складала близько п’яти метрів. Для трирічного базального зауроподоморфа це досить велика вага. Ймовірно, дорослі особини досягали восьми метрів у довжину при вазі півтори тонни. Однак це залежить від точного місця в генеалогічному дереві. Базальні Massopoda, ймовірно, були легшими. Пропорції кісток кінцівок свідчать про те, що <em>Nyana rooiwalensis</em> ходила на двох ногах.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Автори опису визначили кілька відмінних ознак. Три з них є аутапоморфіями — унікальними похідними ознаками. Висхідна гілка верхньощелепної кістки утворює кут 40° з довгою віссю. Посторбітальна кістка поперечно потовщена і має прямі гілки. Задня внутрішня сторона гілки піднебінної кістки, що простягається до верхньощелепної та виличної кісток, має отвір.</p>    <p class="wp-block-paragraph"><em>Nyana</em> віднесено до клади Massopoda. Згідно з проведеним філогенетичним аналізом, його найближчими еволюційними родичами, ймовірно, є роди <em>Sarahsaurus</em>, <em>Glacialisaurus</em> та <em><a href="/ngwevu/" target="_blank" rel="noopener">Ngwevu</a></em>, а більш віддаленими — <em>Coloradisaurus</em>, <em>Lufengosaurus</em>, <em>Xixiposaurus</em>, <em>Adeopapposaurus</em>, <em>Leyesaurus</em> та <em>Massospondylus</em>.</p>    <h5 class="wp-block-heading">Скам&#8217;янілості</h5>    <figure class="wp-block-image size-full"><img decoding="async" width="1000" height="769" src="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/nyana_rooiwalensis2.webp" alt="Фотографії черепа Nyana rooiwalensis." class="wp-image-21027" srcset="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/nyana_rooiwalensis2.webp 1000w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/nyana_rooiwalensis2-300x231.webp 300w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/nyana_rooiwalensis2-768x591.webp 768w" sizes="(max-width: 1000px) 100vw, 1000px" /><figcaption class="wp-element-caption">Фотографії черепа <em>Nyana rooiwalensis</em>. (а) Вигляд зверху, (б) лівий бічний вигляд та (в) вигляд знизу. Масштабна лінійка — 5 см.</figcaption></figure>    <h5 class="wp-block-heading">Джерела</h5>    <ol class="wp-block-list"> <li><a href="https://phys.org/news/2026-11-newly-south-african-dinosaur-heavyweight.html" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://phys.org/news/2026-11-newly-south-african-dinosaur-heavyweight.html</a></li>    <li><a href="https://www.sci.news/paleontology/nyana-rooiwalensis-15194.html" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://www.sci.news/paleontology/nyana-rooiwalensis-15194.html</a></li>    <li><a href="https://royalsocietypublishing.org/rsos/article/13/11/261002/484148/Nyana-rooiwalensis-South-Africa-s-earliest-near" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://royalsocietypublishing.org/rsos/article/13/11/261002/484148/Nyana-rooiwalensis-South-Africa-s-earliest-near</a></li>    <li><a href="https://novataxa.blogspot.com/2026/11/nyana.html" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://novataxa.blogspot.com/2026/11/nyana.html</a></li>    <li><a href="https://nl.wikipedia.org/wiki/Nyana" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://nl.wikipedia.org/wiki/Nyana</a></li>    <li><a href="https://cs.wikipedia.org/wiki/Nyana" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://cs.wikipedia.org/wiki/Nyana</a></li>    <li><a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Nyana_rooiwalensis" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://en.wikipedia.org/wiki/Nyana_rooiwalensis</a></li>    <li><a href="https://www.deviantart.com/cisiopurple/art/Nyana-1409684572" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://www.deviantart.com/cisiopurple/art/Nyana-1409684572</a></li> </ol><p>The post <a href="https://extinctworld.in.ua/nyana/">Nyana</a> first appeared on <a href="https://extinctworld.in.ua">Вимерлий світ</a>.</p>]]></content:encoded> 					 					<wfw:commentrss>https://extinctworld.in.ua/nyana/feed/</wfw:commentrss> 			<slash:comments>0</slash:comments> 		 		 			</item> 		<item> 		<title>Scaphokogia</title> 		<link>https://extinctworld.in.ua/scaphokogia/</link> 					<comments>https://extinctworld.in.ua/scaphokogia/#respond</comments> 		 		<dc:creator><![CDATA[admin]]></dc:creator> 		<pubdate>Wed, 11 Nov 2026 17:25:15 +0000</pubdate> 				<category><![CDATA[Статті]]></category> 		<category><![CDATA[Artiodactyla]]></category> 		<category><![CDATA[Cetacea]]></category> 		<category><![CDATA[Chordata]]></category> 		<category><![CDATA[Kogiidae]]></category> 		<category><![CDATA[Mammalia]]></category> 		<category><![CDATA[Scaphokogia]]></category> 		<category><![CDATA[Scaphokogiinae]]></category> 		<guid ispermalink="false">https://extinctworld.in.ua/?p=21018</guid>  					<description><![CDATA[<p>Scaphokogia — рід китоподібних ссавців із родини карликових кашалотів (Kogiidae), що існував у міоцені-пліоцені на території Південної Америки (Мексика та Перу). Представники роду вирізнялися незвичайною будовою черепа, зокрема трубчастою мордою, масивними кістками лицевої частини та вираженою асиметрією черепа. Ці тварини належали до спеціалізованих морських ссавців, пристосованих до живлення поблизу морського дна. Особливу увагу дослідників привернув ... <a title="Scaphokogia" class="read-more" href="https://extinctworld.in.ua/scaphokogia/" aria-label="Докладніше про Scaphokogia">Читати далі</a></p> <p>The post <a href="https://extinctworld.in.ua/scaphokogia/">Scaphokogia</a> first appeared on <a href="https://extinctworld.in.ua">Вимерлий світ</a>.</p>]]></description> 										<content:encoded><![CDATA[<figure class="wp-block-image size-full"><img decoding="async" width="1000" height="706" src="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/prehistoric-whale-reve.webp" alt="Scaphokogia" class="wp-image-21021" srcset="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/prehistoric-whale-reve.webp 1000w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/prehistoric-whale-reve-300x212.webp 300w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/prehistoric-whale-reve-768x542.webp 768w" sizes="(max-width: 1000px) 100vw, 1000px" /></figure>    <p class="wp-block-paragraph"><em>Scaphokogia</em> — рід китоподібних ссавців із родини карликових кашалотів (Kogiidae), що існував у міоцені-<a href="/time_period/plioczen/" target="_blank" rel="noopener">пліоцені</a> на території Південної Америки (Мексика та Перу). Представники роду вирізнялися незвичайною будовою черепа, зокрема трубчастою мордою, масивними кістками лицевої частини та вираженою асиметрією черепа.</p>    <span id="more-21018"></span>    <p class="wp-block-paragraph">Ці тварини належали до спеціалізованих морських ссавців, пристосованих до живлення поблизу морського дна. Особливу увагу дослідників привернув вид <em>Scaphokogia huachafo</em>, описаний у 2026 році: його череп демонструє одну з найвиразніших асиметрій серед відомих китоподібних.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Представники роду <em>Scaphokogia</em> були невеликими китоподібними. За оцінками, довжина їхнього тіла становила приблизно 2,2–2,8 м. Вони мали характерну масивну лицеву частину черепа з витягнутою трубчастою мордою. Будова черепа суттєво відрізнялася від такої у сучасних кашалотів.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Характерною особливістю роду була виражена асиметрія черепа. Вона проявлялася в неоднаковій будові правої та лівої частин лицевого відділу, а також у зміщенні носових отворів відносно центральної осі черепа. Подібна асиметрія притаманна зубатим китам і пов&#8217;язана з розвитком спеціалізованих структур, які беруть участь у звуковій комунікації та ехолокації. Однак у <em>Scaphokogia</em> вона досягла особливо значного ступеня.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Скам&#8217;янілі рештки представників роду відомі з відкладів пізнього міоцену та пліоцену. Їхня довжина тіла, масивна морда та особливості будови черепа свідчать про спеціалізований спосіб життя, відмінний від способу життя більшості сучасних кашалотів</p>    <p class="wp-block-paragraph">Дослідження будови черепа представників <em>Scaphokogia</em> свідчать про пристосування до придонного живлення. Масивна морда була спрямована донизу, а збільшена щільність кісткової тканини могла сприяти контролю плавучості під час пошуку їжі поблизу морського дна.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Особливо докладно ці пристосування досліджено на прикладі <em>Scaphokogia huachafo</em>. Вид <em>Scaphokogia huachafo</em> був описаний Альдо Бенітес-Паломіно (Aldo Benites-Palomino) з співавторами у 2026 році. Назва <em>huachafo</em> походить від перуанського слова, яким позначають щось химерне, дивне або екстравагантне. Вона відображає незвичайну будову черепа тварини.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Голотипом виду є майже повний череп MUSM 972, виявлений у середині 1990-х років у місцевості Аґуада-де-Ломас у басейні Сакако, Перу. Він належав дорослій особині, про що свідчать добре окостенілі кістки та повністю закриті черепні шви.</p>    <p class="wp-block-paragraph">У цього виду морда була утворена масивною трубчастою ростральною частиною, сформованою зі щільної кісткової тканини та укріпленою частково окостенілим хрящем. Вона відхилялася приблизно на 31° донизу відносно основної осі черепа.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Важливу роль відігравала також будова шийного з&#8217;єднання. Дослідження атланто-потиличного суглоба споріднених представників роду показало, що вони могли значно нахиляти голову вниз. Поєднання такої рухливості шиї з масивною мордою давало змогу спрямовувати її до поверхні морського дна під час пошуку їжі.</p>    <p class="wp-block-paragraph">На відміну від деяких сучасних придонних ссавців, <em>Scaphokogia</em>, імовірно, не мала спеціалізованих чутливих структур навколо рота для виявлення здобичі. Дослідники припускають, що ці китоподібні могли використовувати ехолокацію для пошуку організмів у м&#8217;яких донних відкладах. Водночас конкретний раціон представників роду залишається недостатньо відомим.</p>    <h5 class="wp-block-heading">Скам&#8217;янілості</h5>    <figure class="wp-block-image size-full"><img decoding="async" width="1000" height="532" src="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/42003_2026_11074_fig1_html.webp" alt="Це зображення має порожній атрибут alt; ім'я файлу 42003_2026_11074_fig1_html.webp MUSM 972 у дорсальному (a–c), правобічному (d–f) та вентральному (g–i) ракурсах, представлений у вигляді зразка (a, d, g), схематичних малюнків (b, e, h) та сегментованих 3D-реконструкцій поверхні (c, f, i). Червоні пунктирні лінії позначають головну ось черепа." class="wp-image-21020" srcset="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/42003_2026_11074_fig1_html.webp 1000w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/42003_2026_11074_fig1_html-300x160.webp 300w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/42003_2026_11074_fig1_html-768x409.webp 768w" sizes="(max-width: 1000px) 100vw, 1000px" /><figcaption class="wp-element-caption">MUSM 972 у дорсальному (a–c), правобічному (d–f) та вентральному (g–i) ракурсах, представлений у вигляді зразка (a, d, g), схематичних малюнків (b, e, h) та сегментованих 3D-реконструкцій поверхні (c, f, i). Червоні пунктирні лінії позначають головну ось черепа.</figcaption></figure>    <h5 class="wp-block-heading">Джерела</h5>    <ol class="wp-block-list"> <li><a href="https://www.nature.com/articles/s42003-026-11074-2" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://www.nature.com/articles/s42003-026-11074-2</a></li>    <li><a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Scaphokogia" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://en.wikipedia.org/wiki/Scaphokogia</a></li>    <li><a href="https://phys.org/news/2026-11-prehistoric-whale-reveals-extreme-skull.html" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://phys.org/news/2026-11-prehistoric-whale-reveals-extreme-skull.html</a></li> </ol><p>The post <a href="https://extinctworld.in.ua/scaphokogia/">Scaphokogia</a> first appeared on <a href="https://extinctworld.in.ua">Вимерлий світ</a>.</p>]]></content:encoded> 					 					<wfw:commentrss>https://extinctworld.in.ua/scaphokogia/feed/</wfw:commentrss> 			<slash:comments>0</slash:comments> 		 		 			</item> 		<item> 		<title>Masillastrix</title> 		<link>https://extinctworld.in.ua/masillastrix/</link> 					<comments>https://extinctworld.in.ua/masillastrix/#respond</comments> 		 		<dc:creator><![CDATA[admin]]></dc:creator> 		<pubdate>Tue, 10 Nov 2026 17:18:18 +0000</pubdate> 				<category><![CDATA[Статті]]></category> 		<category><![CDATA[Aves]]></category> 		<category><![CDATA[Chordata]]></category> 		<category><![CDATA[Masillastrix]]></category> 		<category><![CDATA[Protostrigidae]]></category> 		<category><![CDATA[Strigiformes]]></category> 		<guid ispermalink="false">https://extinctworld.in.ua/?p=21014</guid>  					<description><![CDATA[<p>Masillastrix — вимерлий рід прасови, відомий із Мессельської ями в Німеччині, що датується серединою еоцену (лютецький вік). Рід містить єдиний вид — Masillastrix blattophaga, відомий за майже повним посткраніальним скелетом, збереженим на плиті та контрплиті. Цей екземпляр є першою скам’янілістю сови з добре збереженим пір’ям хвоста та крил. Masillastrix — це другий скам’янілий екземпляр сови, ... <a title="Masillastrix" class="read-more" href="https://extinctworld.in.ua/masillastrix/" aria-label="Докладніше про Masillastrix">Читати далі</a></p> <p>The post <a href="https://extinctworld.in.ua/masillastrix/">Masillastrix</a> first appeared on <a href="https://extinctworld.in.ua">Вимерлий світ</a>.</p>]]></description> 										<content:encoded><![CDATA[<figure class="wp-block-image size-full"><img decoding="async" width="1000" height="635" src="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/hwi1sxuacaaqfeu.webp" alt="Masillastrix" class="wp-image-21016" srcset="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/hwi1sxuacaaqfeu.webp 1000w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/hwi1sxuacaaqfeu-300x191.webp 300w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/hwi1sxuacaaqfeu-768x488.webp 768w" sizes="(max-width: 1000px) 100vw, 1000px" /></figure>    <p class="wp-block-paragraph"><em>Masillastrix</em> — вимерлий рід прасови, відомий із Мессельської ями в Німеччині, що датується серединою еоцену (лютецький вік). Рід містить єдиний вид —<em> Masillastrix blattophaga</em>, відомий за майже повним посткраніальним скелетом, збереженим на плиті та контрплиті.</p>    <span id="more-21014"></span>    <p class="wp-block-paragraph">Цей екземпляр є першою скам’янілістю сови з добре збереженим пір’ям хвоста та крил. <em>Masillastrix</em> — це другий скам’янілий екземпляр сови, описаний з Мессельської ями, після <em><a href="/palaeoglaux/" target="_blank" rel="noopener">Palaeoglaux artophoron</a></em>. Збережений вміст шлунка екземпляра <em>Masillastrix</em> містить велетенського таргана (Blaberidae). Це є як першим випадком, коли комаха стала останнім прийомом їжі скам’янілого птаха, так і єдиним відомим випадком, коли сова, вимерла чи ні, полювала на таких тарганів.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Скам’янілість <em>Masillastrix</em> була виявлена Бруно Бером (Bruno Behr) під час розкопок у 2025 році на відслоненнях Мессельської формації поблизу міста Мессель, Дармштадт-Дібург, Німеччина. Зразок було доставлено до Науково-дослідного інституту Сенкенберга у Франкфурті, де Бер його підготував. Зараз зразок зареєстрований там під номером SMF-ME 11964. Екземпляр складається з майже повного скелета, у якого відсутня більша частина черепа та кінчик лівої передньої кінцівки, розпластаного на двох протилежних плитах, позначених як A та B. Навколо крил та хвоста збереглися численні сліди пір’я — це перший випадок виявлення таких слідів у скам’янілості сови.</p>    <p class="wp-block-paragraph">У 2026 році Джеральд Майр (Gerald Mayr<em>) з колегами на основі цих скам’янілостей описали Masillastrix blattophaga</em> як новий рід і вид ранньої сови, визначивши SMF-ME 11964 як голотипний зразок. Родова назва Masillastrix поєднує латинську назву Месселя, <em>Masilla</em>, з латинським словом <em>strī̆x</em>, що означає «сова» (це також назва роду безвухих сов). Видова назва <em>blattophaga</em> походить від <em>Blatta</em>,— роду тарганів, та грецького слова φᾰγεῖν (phăgeîn), що означає «їсти». <em>Masillastrix</em> — це друга викопна сова, названа на основі знахідок із Мессельської ями, після <em>Palaeoglaux artophoron</em> у 1992 році.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Голотип M. blattophaga належить незрілій особині, про що свідчить борозниста текстура поверхні великих кісток кінцівок. Плюсневі кістки зрощені, що вказує на те, що тварина майже досягла дорослого розміру, а отже, була слітком (здатним до польоту, але все ще залежним від батьківського догляду). Плечова кістка пропорційно менша і має ширший верхній кінець, ніж у всіх сучасних сов, подібно до <em>Ypresiglaux</em>. Тарсометатарсус короткий і міцний, як у <em>Minerva</em>. Кігті першого та другого пальців <em>Masillastrix</em> помітно більші за кігті третього та четвертого пальців. Це є характерною рисою представників родини Protostrigidae, але відрізняє її від сучасного їй <em>Palaeoglaux</em> та сучасних сов.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Збережені сліди пір&#8217;я на крилах свідчать про те, що первинні пера пропорційно коротші порівняно з сучасними совами (можливо, це пов&#8217;язано з його незрілим станом). Найбільш зовнішнє первинне перо не має пошарпаних країв. Такі краї спостерігаються у більшості сучасних сов і є пристосуванням для зменшення шуму під час польоту. Усі хвостові пера мають однакову довжину, на відміну від сучасних сов, у яких хвіст має округлу форму. Жодне з крилових чи хвостових пір’їн не має смугастого візерунка, характерного для більшості сучасних сов.</p>    <p class="wp-block-paragraph">У збереженому вмісті шлунка голотипу <em>M. blattophaga</em> було виявлено рештки райдужного таргана (родина Blaberidae). Серед інших викопних птахів не виявлено жодного, останньою трапезою якого були б комахи. Хоча деякі сучасні сови є комахоїдними, а принаймні одна з них, пугач плямистогрудий (<em>Ketupa leucosticta</em>), харчується нічними тарганами, не зафіксовано випадків, щоб сучасні сови харчувалися райдужними тарганами. Більшість сучасних тарганів є нічними, хоча райдужні види частіше є денними. Це дозволяє припустити, що <em>Masillastrix</em> також був денним. На користь денної екології цієї ранньої сови також свідчать її міцні, пропорційно короткі крила та відсутність пошарпаного пір’я. Довгі крила та пошарпане пір’я є пристосуваннями до нічного полювання у сучасних сов.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Щоб перевірити спорідненість <em>Masillastrix</em>, вчені включили цей вид до оновленої версії філогенетичної матриці Майра та Кітченера (Mayr &amp; Kitchener, 2023). <em>Masillastrix</em> було віднесено до стовбурової групи сов, у невизначену кладу, до якої також входять <em>Minerva</em> та <em>Oligostrix</em>. </p>    <h5 class="wp-block-heading">Скам&#8217;янілості</h5>    <figure class="wp-block-image size-full"><img decoding="async" width="806" height="1000" src="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/masillastrix_blattophaga_holotype_smf-me_11964.webp" alt="Голотип Masillastrix blattophaga з Месселя: (A і B) Дві пластини до обробки (A, SMF-ME 11964A; B, SMF-ME 11964B); область, обведена колом на малюнку (A), позначає проковтнутого таргана, збільшений фрагмент якого показано окремо. (C і D) Основна плита (SMF-ME 11964A) після видалення комахи та перенесення в смолу; зразок на малюнку (D) було покрито хлоридом амонію." class="wp-image-21015" srcset="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/masillastrix_blattophaga_holotype_smf-me_11964.webp 806w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/masillastrix_blattophaga_holotype_smf-me_11964-242x300.webp 242w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/masillastrix_blattophaga_holotype_smf-me_11964-768x953.webp 768w" sizes="(max-width: 806px) 100vw, 806px" /><figcaption class="wp-element-caption">Голотип <em>Masillastrix blattophaga</em> з Месселя: (A і B) Дві пластини до обробки (A, SMF-ME 11964A; B, SMF-ME 11964B); область, обведена колом на малюнку (A), позначає проковтнутого таргана, збільшений фрагмент якого показано окремо. (C і D) Основна плита (SMF-ME 11964A) після видалення комахи та перенесення в смолу; зразок на малюнку (D) було покрито хлоридом амонію.</figcaption></figure>    <h5 class="wp-block-heading">Джерела</h5>    <ol class="wp-block-list"> <li><a href="https://www.cell.com/current-biology/fulltext/S0960-9822(26)01322-9" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://www.cell.com/current-biology/fulltext/S0960-9822(26)01322-9</a></li>    <li><a href="https://phys.org/news/2026-11-night-owl-extraordinary-bird-fossil.html" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://phys.org/news/2026-11-night-owl-extraordinary-bird-fossil.html</a></li>    <li><a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Masillastrix" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://en.wikipedia.org/wiki/Masillastrix</a></li>    <li><a href="https://www.mamiferolab.com/notas/buho-eoceno-messel-cucaracha" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://www.mamiferolab.com/notas/buho-eoceno-messel-cucaracha</a></li>    <li><a href="https://x.com/EDGE_Science_/status/2117314482141852130">https://x.com/EDGE_Science_/status/2117314482141852130</a></li>    <li><a href="https://phys.org/news/2026-11-night-owl-extraordinary-bird-fossil.html" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://phys.org/news/2026-11-night-owl-extraordinary-bird-fossil.html</a></li> </ol><p>The post <a href="https://extinctworld.in.ua/masillastrix/">Masillastrix</a> first appeared on <a href="https://extinctworld.in.ua">Вимерлий світ</a>.</p>]]></content:encoded> 					 					<wfw:commentrss>https://extinctworld.in.ua/masillastrix/feed/</wfw:commentrss> 			<slash:comments>0</slash:comments> 		 		 			</item> 		<item> 		<title>Mandrasuchus</title> 		<link>https://extinctworld.in.ua/mandrasuchus/</link> 					<comments>https://extinctworld.in.ua/mandrasuchus/#respond</comments> 		 		<dc:creator><![CDATA[admin]]></dc:creator> 		<pubdate>Sun, 08 Nov 2026 16:34:00 +0000</pubdate> 				<category><![CDATA[Статті]]></category> 		<category><![CDATA[Alligatoridae]]></category> 		<category><![CDATA[Alligatorinae]]></category> 		<category><![CDATA[Chordata]]></category> 		<category><![CDATA[Crocodylia]]></category> 		<category><![CDATA[Mandrasuchus]]></category> 		<category><![CDATA[Reptilia]]></category> 		<guid ispermalink="false">https://extinctworld.in.ua/?p=21008</guid>  					<description><![CDATA[<p>Mandrasuchus — вимерлий рід алігаторинів, знайдений у найдавнішому палеоценовому місці знахідок «Корал-Блафс» (формація Денвер) у штаті Колорадо, США. Він є найдавнішим підтвердженим представником алігаторинів, що з’явився у палеонтологічному літописі протягом першого мільйона років після крейда-палеогенового вимирання. Mandrasuchus був віднесений до підродини Alligatorinae і, ймовірно, був близьким родичем Allognathosuchus mooki та Wannaganosuchus. Вважається, що він досягав ... <a title="Mandrasuchus" class="read-more" href="https://extinctworld.in.ua/mandrasuchus/" aria-label="Докладніше про Mandrasuchus">Читати далі</a></p> <p>The post <a href="https://extinctworld.in.ua/mandrasuchus/">Mandrasuchus</a> first appeared on <a href="https://extinctworld.in.ua">Вимерлий світ</a>.</p>]]></description> 										<content:encoded><![CDATA[<figure class="wp-block-image size-full"><img decoding="async" width="1000" height="629" src="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/1.webp" alt="Mandrasuchus" class="wp-image-21011" srcset="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/1.webp 1000w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/1-300x189.webp 300w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/1-768x483.webp 768w" sizes="(max-width: 1000px) 100vw, 1000px" /></figure>    <p class="wp-block-paragraph"><em>Mandrasuchus</em> — вимерлий рід алігаторинів, знайдений у найдавнішому палеоценовому місці знахідок «Корал-Блафс» (формація Денвер) у штаті Колорадо, США. Він є найдавнішим підтвердженим представником алігаторинів, що з’явився у палеонтологічному літописі протягом першого мільйона років після <a href="/5-najbilshyh-masovyh-vymyran/" target="_blank" rel="noopener">крейда-палеогенового вимирання</a>.</p>    <span id="more-21008"></span>    <p class="wp-block-paragraph"><em>Mandrasuchus</em> був віднесений до підродини Alligatorinae і, ймовірно, був близьким родичем <em><a href="/allognathosuchus/" target="_blank" rel="noopener">Allognathosuchus mooki</a></em> та <em>Wannaganosuchus</em>. Вважається, що він досягав довжини до 2 м і, ймовірно, був широкоспеціалізованим хижаком, здатним харчуватися як відносно великою здобиччю, так і використовувати свої більш кулясті задні зуби для роздрібнення панцирів молюсків, ракоподібних і, можливо, черепах. Деякі дані свідчать про те, що він міг рити нори, ймовірно, створюючи горизонтальні камерні нори, виявлені в муловому камені Корал-Блафс.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Усі скам’янілості <em>Mandrasuchus</em> походять з району досліджень «Корал-Блафс» у басейні Денвера, штат Колорадо, який представляє данійські відслонення формації Денвер. Скам’янілості тут сформувались протягом першого мільйона років після вимирання динозаврів. До <em>Mandrasuchus</em> віднесено велику кількість зразків. Зразок DMNH EPV.48541, що складається з черепа, хвоста, остеодерм та низки скам’янілостей кінцівок, слугує голотипом у описі 2026 року, виконаному Лесснером (Lessner) з колегами. Згаданий матеріал містить десятки екземплярів і включає низку додаткових черепів та посткраніальних скам’янілостей, а також окремі знахідки, такі як зуби та остеодерми.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Назва <em>Mandrasuchus</em> походить від грецького слова «мандра» (μᾰ́νδρᾱ), що означає «загон» або «огороджене місце», та «зухус» (Σοῦχος) — суфікса, який часто використовується в наукових назвах крокодиломорфів і походить від імені єгипетського божества Собека. Першу частину родової назви пояснюють як посилання на місце її відкриття. Видова назва <em>milleri</em> походить від імені Яна Міллера (Ian Miller), який відкрив багато екземплярів під час роботи в Денверському музеї природи та науки.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Вчені провели низку філогенетичних аналізів, щоб визначити місце <em>Mandrasuchus</em> серед алігатороїдів; матриця базувалася на попередніх роботах Ріо та Манніона. Проведені аналізи відрізнялися тим, що в одному з них використовувалася об’єднана оцінка таксону <em>Navajosuchus mooki</em>, а в іншому — цей таксон було розділено на<em> Allognathosuchus mooki</em>, <em>Navajosuchus novomexicanus</em> та зразок MCZ 8381.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Аналіз без обмежень показав, що Mandrasuchus — сестринський таксон до MCZ 8381 та <em>Allognathosuchus mooki</em>. Найближчим родичем цієї групи є <em>Wannaganosuchus</em>. У ширшому сенсі ці форми утворювали кладу разом із низкою інших ранніх алігатороїдів, зокрема <em>Ceratosuchus</em>, <em>Hassiacosuchus</em>, <em>Brachychampsa</em> та іншими. Вона була визначена як сестринська клада до групи, утвореної <em>Allognathosuchus polyodon</em> та <em>Alligator</em>. </p>    <p class="wp-block-paragraph">Аналіз з обмеженими параметрами розмістив кладу, що включає <em>Mandrasuchus</em>, набагато ближче до базальних форм, об’єднавши її з <em>Eocaiman</em>, Procaimanoidea та <em>Arambourgia</em>, однак з меншою статистичною підтримкою. Коли три зразки, віднесені до <em>Navajosuchus</em>, кодуються як єдина одиниця, було отримано два різних результати. У першому випадку <em>Mandrasuchus</em> утворює кладу з <em>Brachychampsa</em>, тоді як <em>Stangerochampsa</em> та <em>Wannaganosuchus</em> визначені як таксони, що послідовно займають більш базальні позиції відносно цієї групи. У цьому аналізі відновлена клада, крім того, тісно пов’язана з групою, утвореною <em>Hassiacosuchus</em> та <em>Ceratosuchus</em>. Разом вони утворюють сестринську групу до алігаторинів. В іншому аналізі, в якому <em>Navajosuchus</em> розглядається як окрема форма, результати збігаються з результатами згаданого раніше аналізу без обмежень. Згідно з ним <em>Mandrasuchus</em> визнано близьким до <em>Eocaiman</em> та споріднених форм.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Зрештою, вчені віддали перевагу топології, отриманій шляхом розгляду трьох зразків, які традиційно входять до складу роду <em>Navajosuchus</em>, як окремих і без обмежень. Вони аргументують це тим, що такий результат, окрім того, що є монофілетичним, є найбільш конгруентним зі стратиграфічної точки зору та передбачає найменшу кількість гомоплазій, тобто ознак, які могли бути втрачені або еволюціонували незалежно.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Станом на 2026 рік <em>Mandrasuchus</em> є найдавнішим підтвердженим представником родини алігаторинів. Він існував протягом приблизно 500 000 років у межах першого мільйона років після крейда-палеогенового вимирання непташиних динозаврів. Це відносить його до інтервалів Пуеркан 1, 2 та 3 за класифікацією NALMA (North American Land Mammal Ages). Наступний за віком представник родини алігаторів відомий лише з Пуеркан 3 формації Насіміенто. Це робить його дещо молодшим за <em>Mandrasuchus</em>. Близькоспоріднені MCZ 8381 та<em> Navajosuchus novomexicanus</em> походять з Торрехонського ярусу формації Насіміенто. <em>Wannaganosuchus</em> жив ще в пізньому палеоцені, приблизно 58 млн років тому.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Вчені також згадують про можливість того, що ареал поширення <em>Mandrasuchus</em> виходив за межі границі крейди-палеогена. Окрім знахідок із Корал-Блафс, вони повідомляють про виявлення зубів та остеодерм у палеоценовій дослідницькій зоні Вест-Біжу-Крік, а також у відкладах округу Велд, що відповідають шарам пізнього крейдового періоду. Однак у пізньому крейдовому періоді в північній півкулі відомо про існування низки інших крокодилоподібних із подібним зубним рядом. Це робить віднесення згаданих зубів до <em>Mandrasuchus</em> не цілком певним.</p>    <p class="wp-block-paragraph"><em>Mandrasuchus</em> — один із трьох напівводних хижаків, виявлених на ділянці «Корал-Блафс» у формації Денвер, поряд з еузухією <em>Borealosuchus sternbergii</em> та неспорідненим <em>Champsosaurus</em>. <em>Mandrasuchus</em> був дещо меншим за <em>Borealosuchus</em>, досягаючи лише 2 м порівняно з 2,3 м, яких досягали екземпляри <em>Borealosuchus</em> з «Корал-Блафс» (хоча відомо, що представники цього виду в інших частинах Північної Америки досягали 3 м). Всі три тварини, ймовірно, мешкали в однакових середовищах існування і, відповідно, часто зустрічалися поруч одна з одною. Щоб забезпечити поділ екологічних ніш та уникнути конкуренції між собою, кожна з них розвинула власний стиль полювання.</p>    <p class="wp-block-paragraph"><em>Champsosaurus</em> із своєю витонченою та видовженою мордою з конічними зубами, зазвичай вважається рибоїдним. <em>Borealosuchus</em>, натомість, вважається рибоїдним або всеїдним хижаком. Історично глобідонтні алігатороїди вважалися спеціалізованими хижаками, що харчувалися твердою їжею, завдяки своїм тупим заднім зубам і округлим мордам, хоча в деяких сучасних роботах така вузька екологічна ніша відкидається. Зуби таких тварин, як <em>Mandrasuchus</em>, також можуть вказувати на широкоспеціалізований раціон, подібний до раціону сучасних алігаторів. Гетеродонтний зубний ряд дозволяв тварині полювати на ту ж здобич, що й інші хижаки, та давав можливість розгризати панцирі здобичі. Менші організми з твердими панцирами, ймовірно, проковтувалися цілими, подрібнювальні зуби могли використовуватися під час поїдання більшої твердої здобичі. Водночас тварина могла зберегти здатність харчуватися рештками більших туш або навіть ловити здобич, більшу за себе, як це припускається для <em>Wannaganosuchus</em>. </p>    <p class="wp-block-paragraph">Чисельність видів у районі Коррал-Блафс також могла бути одним із чинників, що впливали на те, як ці тварини співіснували. Станом на 2024 рік у Корал-Блафс відомо лише три екземпляри <em>Borealosuchus</em> <em>sternbergii</em>, вчені зазначають, що <em>Champsosaurus</em> був настільки ж рідкісним. Це відрізняється від великої кількості знахідок <em>Mandrasuchus</em> у тих самих шарах.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Принаймні в одному випадку, здається, є певні докази того, що Mandrasuchus демонстрував риючу поведінку. Скам’янілості з Корал-Блафс іноді знаходять у фосфатних конкреціях, що, ймовірно, утворилися внаслідок розкладу м’яких тканин та бактеріальної активності. У випадку одного зразка <em>Mandrasuchus</em>, у якого збереглися череп та деякі посткраніальні кістки, вчені припускають, що ці конкреції спочатку могли бути частиною нори тварини. Це може пояснити наявність низки горизонтальних нір з камерами, знайдених у Коррал-Блафс. Це не є чимось нетиповим для крокодилів, оскільки понад половина сучасних видів крокодилів демонструє ту чи іншу форму риття нір.</p>    <h5 class="wp-block-heading">Скам&#8217;янілості</h5>    <figure class="wp-block-image size-full"><img decoding="async" width="1000" height="834" src="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/mandrasuchus_milleri_skulls.webp" alt="Черепи Mandrasuchus milleri у вигляді ззаду: A — DMNH EPV.48541 (голотип); B — DMNH EPV.134084." class="wp-image-21009" srcset="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/mandrasuchus_milleri_skulls.webp 1000w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/mandrasuchus_milleri_skulls-300x250.webp 300w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/mandrasuchus_milleri_skulls-768x641.webp 768w" sizes="(max-width: 1000px) 100vw, 1000px" /><figcaption class="wp-element-caption">Черепи <em>Mandrasuchus milleri</em> у вигляді ззаду: A — DMNH EPV.48541 (голотип); B — DMNH EPV.134084.</figcaption></figure>    <figure class="wp-block-image size-full"><img decoding="async" width="580" height="827" src="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/image_15060_2-mandrasuchus-milleri.webp" alt="Остеодерми та зчленований хвіст Mandrasuchus milleri. Масштабні лінійки — 5 см на малюнках (A–I) та 10 см на малюнку (J)." class="wp-image-21010" srcset="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/image_15060_2-mandrasuchus-milleri.webp 580w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/image_15060_2-mandrasuchus-milleri-210x300.webp 210w" sizes="(max-width: 580px) 100vw, 580px" /><figcaption class="wp-element-caption">Остеодерми та зчленований хвіст <em>Mandrasuchus milleri</em>. Масштабні лінійки — 5 см на малюнках (A–I) та 10 см на малюнку (J).</figcaption></figure>    <h5 class="wp-block-heading">Джерела</h5>    <ol class="wp-block-list"> <li><a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Mandrasuchus" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://en.wikipedia.org/wiki/Mandrasuchus</a></li>    <li><a href="https://www.sci.news/paleontology/mandrasuchus-milleri-15060.html" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://www.sci.news/paleontology/mandrasuchus-milleri-15060.html</a></li>    <li><a href="https://novataxa.blogspot.com/2026/09/mandrasuchus.html" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://novataxa.blogspot.com/2026/09/mandrasuchus.html</a></li> </ol><p>The post <a href="https://extinctworld.in.ua/mandrasuchus/">Mandrasuchus</a> first appeared on <a href="https://extinctworld.in.ua">Вимерлий світ</a>.</p>]]></content:encoded> 					 					<wfw:commentrss>https://extinctworld.in.ua/mandrasuchus/feed/</wfw:commentrss> 			<slash:comments>0</slash:comments> 		 		 			</item> 		<item> 		<title>Yakamys</title> 		<link>https://extinctworld.in.ua/yakamys/</link> 					<comments>https://extinctworld.in.ua/yakamys/#respond</comments> 		 		<dc:creator><![CDATA[admin]]></dc:creator> 		<pubdate>Fri, 06 Nov 2026 16:22:00 +0000</pubdate> 				<category><![CDATA[Статті]]></category> 		<category><![CDATA[Chordata]]></category> 		<category><![CDATA[Ischyromyidae]]></category> 		<category><![CDATA[Ischyromyiformes]]></category> 		<category><![CDATA[Mammalia]]></category> 		<category><![CDATA[Rodentia]]></category> 		<category><![CDATA[Yakamys]]></category> 		<guid ispermalink="false">https://extinctworld.in.ua/?p=21003</guid>  					<description><![CDATA[<p>Yakamys — вимерлий рід гризунів родини Ischyromyidae, що існував у пізньому еоцені, приблизно 33–35 мільйонів років тому, на території сучасного південного Таїланду. Це представник ранньої еволюційної лінії гризунів, який вирізнявся надзвичайно великими розмірами. Середню розрахункову масу тіла тварини оцінюють приблизно у 30 кг. Типовий та єдиний вид — Yakamys sirindhornae, описаний у 2026 році на ... <a title="Yakamys" class="read-more" href="https://extinctworld.in.ua/yakamys/" aria-label="Докладніше про Yakamys">Читати далі</a></p> <p>The post <a href="https://extinctworld.in.ua/yakamys/">Yakamys</a> first appeared on <a href="https://extinctworld.in.ua">Вимерлий світ</a>.</p>]]></description> 										<content:encoded><![CDATA[<figure class="wp-block-image size-large"><img decoding="async" width="1024" height="655" src="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/c1_3348606_1200-1024x655.webp" alt="Yakamys" class="wp-image-21004" srcset="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/c1_3348606_1200-1024x655.webp 1024w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/c1_3348606_1200-300x192.webp 300w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/c1_3348606_1200-768x492.webp 768w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/c1_3348606_1200.webp 1200w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" /></figure>    <p class="wp-block-paragraph"><em>Yakamys</em> — вимерлий рід гризунів родини Ischyromyidae, що існував у пізньому <a href="/time_period/eoczen/" target="_blank" rel="noopener">еоцені</a>, приблизно 33–35 мільйонів років тому, на території сучасного південного Таїланду. Це представник ранньої еволюційної лінії гризунів, який вирізнявся надзвичайно великими розмірами. Середню розрахункову масу тіла тварини оцінюють приблизно у 30 кг. Типовий та єдиний вид — <em>Yakamys sirindhornae</em>, описаний у 2026 році на основі викопних зубів, знайдених у басейні Крабі.</p>    <span id="more-21003"></span>    <p class="wp-block-paragraph"><em>Yakamys sirindhornae</em> відомий за рештками зубного апарату, зокрема другим нижнім корінним зубом і пов&#8217;язаним із ним нижнім різцем. Голотипом виду є правий другий нижній корінний зуб (m2), зареєстрований під номером TF 2942. Довжина цього зуба становить 11,56 мм, а ширина — 11,27 мм. Він має помірно високу коронку та майже квадратний контур жувальної поверхні. Серед характерних ознак будови зуба дослідники відзначили короткий ізольований передній конід, неповний металофулід II, роздвоєний ентолофід, а також відсутність мезоконіда й гіпоконуліда.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Мікроструктура емалі нижнього різця має малосерійну структуру смуг Гантера—Шрегера (Hunter–Schreger bands), характерну для представників родини Ischyromyidae.</p>    <p class="wp-block-paragraph">За сімома алометричними рівняннями дослідники отримали оцінки маси тіла від 21,4 до 47,3 кг. Середнє значення становило 31,6 кг, а медіанне — 28,6 кг. Тому для загальної характеристики розмірів тварини використовують округлену оцінку близько 30 кг. Водночас така оцінка має значну невизначеність, оскільки ґрунтується на розмірах зубів, а не на повному скелеті.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Родова назва <em>Yakamys</em> утворена від тайського слова <em>yak</em> («велетень») і грецького <em>mys</em> («миша», «пацюк»). Видова назва sirindhornae дана на честь принцеси Маха Чакрі Сіріндгорн (Maha Chakri Sirindhorn), яка підтримує розвиток науки, геології та палеонтологічних досліджень у Таїланді. Для використання її імені в науковій назві було отримано відповідний дозвіл.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Викопні рештки <em>Yakamys sirindhornae</em> виявлено в басейні Крабі на півострові Малакка, у провінції Крабі на півдні Таїланду. Місцем знахідки стала вугільна шахта Банг-Марк (Bang Mark Pit), де рештки походять із глинистого шару, розташованого між пластами основного вугільного горизонту. Вік відкладів визначено за комплексом викопних ссавців і даними магнітостратиграфії: вони належать до пізнього еоцену та датуються приблизно 35,1–33,7 млн років тому.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Відомостей про спосіб життя виду поки недостатньо. Автори дослідження припускають, що він міг бути пов&#8217;язаний із приозерними середовищами. Однак знахідка зубів у відкладах озерного походження сама собою не доводить напівводного способу життя. Дослідники також розглянули можливість того, що значні розміри тварини були пов&#8217;язані з доступністю харчових ресурсів у таких середовищах. Для перевірки цієї гіпотези необхідні нові знахідки, зокрема черепних і посткраніальних кісток.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Відкриття <em>Yakamys sirindhornae</em> має важливе значення для розуміння еволюції гризунів. До його опису найвідомішими прикладами гігантизму серед викопних гризунів були переважно представники кавіоморфів Південної Америки, які набули великих розмірів значно пізніше, у неогені.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Знахідка з Таїланду свідчить, що значне збільшення розмірів тіла відбувалося вже серед ранніх представників гризунів у пізньому еоцені. За оцінками авторів дослідження, <em>Yakamys</em> був істотно більшим за інших відомих палеогенових представників родини Ischyromyidae. Наприклад, корінні зуби найбільшого раніше відомого азійського представника цієї родини, Hulgana, були майже удвічі меншими.</p>    <p class="wp-block-paragraph">Дослідники також звернули увагу на рештки великого гризуна з формації Пондаунг у М&#8217;янмі, що належить до середнього еоцену. Знайдений там ізольований різець має значні розміри, проте його систематичне положення залишається невизначеним. Тому наразі неможливо встановити, чи належав він до тієї самої еволюційної лінії, що й <em>Yakamys</em>.</p>    <h5 class="wp-block-heading">Скам&#8217;янілості</h5>    <figure class="wp-block-image size-full"><img decoding="async" width="1000" height="1100" src="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/41598_2026_76711_fig2_html.webp" alt="Нижній другий моляр (m2) виду Yakamys sirindhornae (голотип, TF 2942)" class="wp-image-21006" srcset="https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/41598_2026_76711_fig2_html.webp 1000w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/41598_2026_76711_fig2_html-273x300.webp 273w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/41598_2026_76711_fig2_html-931x1024.webp 931w, https://extinctworld.in.ua/wp-content/uploads/2026/11/41598_2026_76711_fig2_html-768x845.webp 768w" sizes="(max-width: 1000px) 100vw, 1000px" /><figcaption class="wp-element-caption">Нижній другий моляр (m2) виду <em>Yakamys sirindhornae</em> (голотип, TF 2942). (A) Стереопара в оклюзійному ракурсі; (B) мезіальний ракурс; (C) напівбукальний ракурс; (D) букальний ракурс; (E) напівдистальний ракурс; (F) дистальний ракурс; (G) напівлінгвальний ракурс; та (H) лінгвальний ракурс. Масштабна лінія — 5 мм.</figcaption></figure>    <h5 class="wp-block-heading">Джерела</h5>    <ol class="wp-block-list"> <li><a href="https://www.bangkokpost.com/thailand/general/3348606/fossil-of-30kg-giant-rat-found-in-krabi" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://www.bangkokpost.com/thailand/general/3348606/fossil-of-30kg-giant-rat-found-in-krabi</a></li>    <li><a href="https://www.nature.com/articles/s41598-026-76711-6" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://www.nature.com/articles/s41598-026-76711-6</a></li>    <li><a href="https://novataxa.blogspot.com/2026/11/yakamys.html" target="_blank" rel="noopener nofollow">https://novataxa.blogspot.com/2026/11/yakamys.html</a></li> </ol><p>The post <a href="https://extinctworld.in.ua/yakamys/">Yakamys</a> first appeared on <a href="https://extinctworld.in.ua">Вимерлий світ</a>.</p>]]></content:encoded> 					 					<wfw:commentrss>https://extinctworld.in.ua/yakamys/feed/</wfw:commentrss> 			<slash:comments>0</slash:comments> 		 		 			</item> 	</channel> </rss>