Hexinlusaurus — рід базальних птахотазових динозаврів із середньої юри (байоський етап) нижньої частини формації Шаксімяо на території сучасного Китаю. Типовим і єдиним видом є Hexinlusaurus multidens.

У 1981 році поблизу міста Цзігун у провінції Сичуань, у кар’єрі Дашаньпу, було знайдено фрагментарний скелет динозавра у шарах формації Шасімяо, що датуються байосом — 168 мільйонів років тому. У 1983 році на основі цієї знахідки Хе Сіньлу описав новий вид роду Yandusaurus: Y. multidens. Назва виду означає «з великою кількістю зубів» і походить від латинських слів multus — «багато» та dens — «зуб».

Голотип — ZDM T6001, частково збережений скелет із черепом, що входить до колекції Музею динозаврів Цзігун. Зразок є досить повним: відсутні лише передня частина черепа, більша частина нижніх щелеп та хвіст після чотирнадцятого хребця. Паратипом є ZDM T6002 — другий скелет із черепом, який, однак, зберігся набагато гірше. Проте частини нижніх щелеп, на яких розташовані зуби, добре збереглися, тож цей екземпляр доповнює голотип. Імовірно, було знайдено ще близько десяти скелетів, але вони ще не описані. Усі знахідки належать до ювенільного матеріалу, тобто належать молодим тваринам.

У 1992 році Гуанчжао Пен (Guangzhao Peng) перейменував цей вид на новий вид роду Agilisaurus: A. multidens. У 1996 році Грегорі Пол (Gregory S. Paul) відніс його до роду Othnielia: O. multidens. Жодна з цих назв не отримала широкого визнання. У 2005 році Пол Барретт (Paul M. Barrett), Річард Батлер (Richard J. Butler) і Фаб’єн Кнолл (Fabien Knoll) на підставі нещодавно знайденого черепа та фрагментів скелета значно вищої якості дійшли висновку, що необхідно назвати новий рід: Hexinlusaurus. Назва роду вшановує професора Хе Сіньлу (He Xin-Lu), тобто автора опису Y. multidens.

Деякі дослідники, такі як Пол і Кеннет Карпентер (Paul та Kenneth Carpenter), заперечують, що Hexinlusaurus є дійсним таксоном, і вважають, що це дитинчата Agilisaurus louderbacki.

До того, як цей рід отримав офіційну назву Hexinlusaurus, його короткий час називали неофіційною назвою «Proyandusaurus». Ця назва вперше з’явилася в анотації, автором якої вважається Фаб’єн Кнолл (Fabien Knoll). Остання, судячи з усього, була опублікована в 1999 році без його згоди.

Hexinlusaurus був невеликим, спритним травоїдним динозавром. Довжина тіла становила приблизно півтора-два метри. Однак деякі екземпляри, які, ймовірно, є молодими особинами, мають довжину не більше п’ятдесяти-шістдесяти сантиметрів. Єдиною аутапоморфією, тобто унікальною ознакою цього таксону, є поглиблення на бічній поверхні посторбітальної кістки — заднього краю очної ямки. Черепи цих екземплярів мають помітно великі очні ямки, що узгоджується з тим, що це молоді особини.

Серед інших динозаврів, знайдених у Дашаньпу, — зауропод Shunosaurus, теропод Gasosaurus та стегозавр Huayangosaurus.

Скам’янілості

Джерела

1. https://nl.wikipedia.org/wiki/Hexinlusaurus
2. https://en.wikipedia.org/wiki/Hexinlusaurus
3. https://www.prehistoric-wildlife.com/species/hexinlusaurus/
4. https://www.deviantart.com/cisiopurple/art/Hexinlusaurus-737158748
5. https://www.deviantart.com/dinostavros/art/Hexinlusaurus-multidens-1371136156
6. https://a-dinosaur-a-day.com/post/735639952349609984

The post Hexinlusaurus first appeared on Вимерлий світ.

Contemptor — вимерлий рід скумбрієподібних риб родини Gempylidae (зміїні скумбрії). Він існував у еоцені (іпрський вік) на території Північної Італії. Наразі до цього роду входить лише один вид — Contemptor mastinoi.

Contemptor мав видовжене, сплюснуте, веретеноподібне тіло та добре розвинений надпотиличний гребінь. У верхній щелепі, окрім двадцяти менших зубів, було два-три довгі ікла, тоді як у нижній щелепі, окрім п’яти менших зубів, було чотири ікла. Довжина Contemptor становила 81,5–84,4 мм, і його тіло, ймовірно, було вкрите циклоїдними лусками помірного розміру.

Голотип (IGVR 82435–82436) цього роду було виявлено у марлівських вапняках формації К’юзоле в горах Монте-Солане, поблизу Верони, Італія. Також було знайдено майже повний паратип (IGVR 67858). Голотип представлений майже повним зчленованим скелетом.

Назва роду Contemptor походить від латинського слова, що означає «презирливий», і, за словами авторів опису, пов’язана з грізним зовнішнім виглядом представників цього роду. Видова назва вшановує Мастіно делла Скала (Mastino della Scala), магістра міста Верони (Італія) у 1262–1277 роках. Вона також пов’язана з італійським словом «mastino», що означає «мастиф», через великі ікла цього виду.

Contemptor належить до ряду Scombriformes та родини Gempylidae, або змієподібних скумбрій. Двома іншими представниками родини Gempylidae з лагерштатту Монте-Солане є Krampusichthys та Thryrsitoides.

Скам’янілості

Джерела

1. https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Contemptor_mastinoi_fossils.png
2. https://en.wikipedia.org/wiki/Contemptor
3. https://dinopedia.fandom.com/wiki/Contemptor
4. https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC12959715/

The post Contemptor first appeared on Вимерлий світ.

Ikawaihere — вимерлий рід мегалопоїдних променеперих риб, споріднений із сучасним тарпоном, який мешкав у Зеландії під час данневіркської епохи палеогену. До цього роду входить єдиний вид — I. koehleri, знайдений у формації «Ред-Блафф-Тафф» на острові Пітт (архіпелаг Чатем), що датується пізнім палеоценом або раннім еоценом.

Назва роду походить від слова «ika», «риба» мовою моріорі, та назви затоки Вайхере (Waihere Bay), типового місцезнаходження зразка. Видовий епітет присвячений його відкривачеві, доктору Річарду Келеру (Richard Koehler) з Університету Отаго.

Типовий екземпляр являє собою тривимірно збережену, майже повну особину довжиною близько 1,2 метра. У 1999 році Річард Келер виявив його під час ерозії скелі на висоті 40 метрів над рівнем моря. Для проведення розкопок знадобилося перенести високу драбину через кілька кілометрів пересіченої місцевості до скелі. Робота над описом риби зупинилася після смерті Келера, через що інформація про місцезнаходження залишалася невизначеною, аж доки члени родини Келера не передали його польові записники в дар Університету Отаго.

Хоча про скам’янілості безхребетних із формації «Ред-Блафф-Тафф» відомо ще з 1840-х років, Ikawaihere є першою скам’янілістю хребетної тварини, описаною з цієї формації. Виняткова збереженість зразка свідчить про надзвичайно швидке поховання під шаром вулканічного туфу.

Типовий вид Ikawaihere koehleri відрізняється від інших мегалопідів подовженим тілом, відносно низькопрофільною головою, високим і сильно розвиненим короноїдним відростком нижньої щелепи, збільшеною серединною гулярною кісткою, додатковим рядом анаместичних кісток у ділянці щік, а також продовженням лусок бічної лінії у вигляді звуженої лопаті, що простягається до основи хвостового плавця.

Скам’янілості

Джерела

1. https://www.otago.ac.nz/news/newsroom/study-of-predatory-fossil-fish-honours-late-researchers
2. https://x.com/CJSeaArt/status/2066689418786984275
3. https://x.com/PaleontologieFr/status/2064041770028077197
4. https://rsnz.onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1002/jgo2.70022
5. https://en.wikipedia.org/wiki/Ikawaihere

The post Ikawaihere first appeared on Вимерлий світ.

Pavo miejue — вимерлий вид павичів з родини фазанових (Phasianidae). Про нього відомо лише з однієї плечової кістки, знайденої в середньоплейстоценовій формації Чітінг на Тайвані, яка датується періодом від 0,8 до 0,4 мільйона років тому. P. miejue є першим вимерлим птахом, зареєстрованим на Тайвані, а також першим випадком вимерлого азіатського павича. Це другий вимерлий вид Pavo, після європейського Pavo bravardi.

Скам’янілість Pavo miejue була виявлена приватним колекціонером скам’янілостей Л.-Р. Хоу (L.-R. Hou) у відслоненнях формації Чітін у місті Тайнань, Тайвань. Хоу подарував цей зразок, майже повну ліву плечову кістку, Чен-Сю Цаю (Cheng-Hsiu Tsai) для дослідження. Кістка зберігається у колекції палеонтології хребетних Музею зоології Національного тайванського університету (NTU) у Тайбеї. Тут вона зареєстрована під номером NTUM-VP 241105.

Голотип Pavo miejue являє собою добре збережену ліву плечову кістку з практично цілим проксимальним кінцем та дистальним кінцем, у якого більшість таксономічно важливих структур не збереглися. На проксимальному кінці зламаний дельтопекторальний гребінь, а на дистальному кінці еродований вентральний надвиростковий горбок. На дистальному кінці відсутні мищелки, згинальний відросток і вентральний надмищелок.

У 2026 році Йон-Цзе Лань (Yong-Jie Lan), Джеральд Майр (Gerald Mayr) та Чен-Сю Цай на основі цих викопних решток описали Pavo miejue як новий вид роду павичів Pavo, визначивши зразок NTUM-VP 241105 як голотип. Видова назва miejue» відображає англійську вимову слова 滅絕, що в перекладі з тайванської або традиційної китайської мови означає «вимирання». Ця назва була обрана, щоб підкреслити важливість цього виду та його статус як першого вимерлого птаха, знайденого в країні.

Сучасні види роду Pavo демонструють прихильність до лісових середовищ існування, особливо до листяних лісів у випадку з P. muticus. Високі дерева в лісі забезпечують захист від хижаків під час висиджування яєць та нічного відпочинку. Крім того, вимерлий вид P. bravardi, що мешкав у Франції, ймовірно, віддавав перевагу змішаним широколистяним лісам. Якщо викопні види Pavo мали схожі екологічні уподобання, то знахідка Pavo miejue свідчить про наявність лісів на території Тайваню в середньому плейстоцені. Однак це суперечить наявності ссавців, характерних для відкритих трав’янистих ландшафтів — таких як Homotherium та степовий мамонт (Mammuthus trogontherii), — рештки яких були виявлені в тому ж геологічному горизонті. Це дозволяє припустити, що в середньому плейстоцені ландшафт Тайваню мав мозаїчний характер, поєднуючи в собі як відкриті трав’янисті простори, так і ліси.

У відкладах формації Чітінг було виявлено рештки не лише Pavo miejue, а й безлічі інших вимерлих таксонів. Наявність таких численних вимерлих форм однозначно вказує на масштабне вимирання, що відбулося в плейстоцені на території Тайваню. Однак його причини залишаються, по суті, невідомими і потребують більш глибокого вивчення. Проте ця подія, судячи з усього, відіграла ключову роль у процесі зміни фауни — переході від плейстоценової мегафауни (до якої входили великі хижаки та гігантські рослиноїдні) до сучасних хребетних, представлених переважно видами середнього та малого розміру.

Скам’янілості

Джерела

1. https://en.wikipedia.org/wiki/Pavo_miejue
2. https://extinct-animals.fandom.com/ru/wiki/Pavo_miejue
3. https://royalsocietypublishing.org/rsos/article/13/5/260347/481809/A-new-Pleistocene-peafowl-from-Taiwan-reveals-the

The post Pavo miejue first appeared on Вимерлий світ.

Amazinyomakhulu — рід оніходонтних лопатеперих риб із лагерштетту «Ватерлоо-Фарм» девонського віку в Південній Африці. Типовий і єдиний відомий вид, Amazinyomakhulu mallinsonia, відомий за ізольованою верхньою щелепою, виявленою у 2008 році. Він був описаний та названий у 2026 році.

Його верхня щелепа мала форму «сокири», з унікально довгим суглобом для лускової кістки та чітким поділом між глибокою задньою частиною та тонким переднім виступом, який, ймовірно, утворював нижній край великого ока. Amazinyomakhulu мав великі зуби, кількість яких була відносно невеликою. Мешкаючи в гирлі річки в регіоні, що знаходився поблизу Південного полюса в пізньому девоні, він є останнім відомим оніходонтом у палеонтологічному літописі. Amazinyomakhulu жив поряд з деякими з найдавніших чотириногих та різноманітним набором інших риб.

Єдиний відомий екземпляр було виявлено у породах формації Вітпорт, що входить до складу лагерштетте «Ватерлоо-Фарм» у Південній Африці, під час дорожніх робіт, проведених у 2008 році. Його було зібрано в рамках «Проєкту девонських екосистем» і передано до колекції Музею Альбані в Маханді. Тут зразку було присвоєно номер екземпляра AM5880. Скам’янілість складається з однієї верхньощелепної кістки та трьох зубів, вкорінених у ній. Її описали та назвали у дослідженні 2026 року, проведеному Робертом Гессом (Robert Gess) та Пером Ахльбергом (Per E. Ahlberg). Назва роду, Amazinyomakhulu, походить від слова з мови ісікхоса, що означає «великий зуб», що вказує на великі розміри зубів тварини. Видова назва, A. mallinsonia, пов’язана з Клайдом Маллінсоном (Clyde Mallinson), який у 2001 та 2002 роках підтримував роботи на «Ватерлоо-Фарм» через свою компанію Geodatec, коли інші джерела фінансування були недоступні. Це перший оніходонт, відомий із високоширотного середовища, після переоцінки попереднього зразка, який вважався оніходонтом, але був помилково ідентифікований.

Верхня щелепа Amazinyomakhulu має форму сокири, а вздовж її верхньої частини розташовані поверхні для зчленування з преоперкулярною та лускатою кістками. Ці ознаки є типовими для онхіодонтів, як і відсутність явної квадратовиличної кістки. Наявність двох окремих зчленувань замість єдиної об’єднаної зчленувальної поверхні відрізняє її від променеперих риб із подібною формою щелепи. Її верхня щелепа особливо схожа на щелепи представників родів Onychodus та Strunius: вона має S-подібний край зубців і, зокрема, подібно до Strunius, характеризується довгим і тонким переднім виступом та глибокою задньою частиною. Цей виступ розташований під очною ямкою, тому ймовірно, що Amazinyomakhulu мав дуже велику очну ямку, подібну до Strunius. Однак, на відміну від Strunius, перехід між задньою та передньою частинами виступу є особливо різким, а задня частина має особливо високий профіль. Крім того, луската суглобова поверхня значно довша за преоперкулярну, що також є унікальною рисою цього виду.

Зуби цього виду є особливо великими порівняно з його родичем і значно меншими за кількістю, ніж у будь-якого іншого оніходонта. У нього лише дев’ятнадцять позицій зубів. Інші оніходонти, такі як Strunius, можуть мати сорок або більше зубів, усі з яких менші за ті, що збереглися в Amazinyomakhulu. Однак було відмічено, що деякі оніходонти мають внутрішній ряд більших зубів та зовнішній ряд менших, більш численних зубів. Отже, на основі відомого матеріалу не можна виключати наявність зовнішнього ряду з більш типовою кількістю зубів.

Лагерштетт «Ватерлоо-Фарм», де було знайдено єдину відому скам’янілість Amazinyomakhulu, розташований на території сучасної Південної Африки, але в девонському періоді він, ймовірно, знаходився поблизу Південного полюса на дуже високій широті. Це єдине відоме у світі місце, яке демонструє, якими були високоширотні полярні екосистеми в девонському періоді. Зокрема, це допомагає простежити екологічний контекст, у якому еволюціонували деякі з перших чотириногих. Вважається, що це був естуарій, де тварини мешкали в умовах різної солоності, від прісноводної до морської, у рамках ширшої екосистеми. Солоність тут змінювалася залежно від пори року. Наземні скам’янілості також особливо поширені порівняно з іншими девонськими місцезнаходженнями, причому тут зустрічається велика кількість безхребетних і рослин.

Серед тварин, зафіксованих у Ватерлоо, — міноги, різноманітні плакодерми, акантоди та інші хрящові риби, а також кісткові риби, зокрема променепері та лопатепері, такі як Amazinyomakhulu. Серед інших лопатеперих риб з цього родовища — целакант Serenichthys, дводишний Isityumzi, гігантський еотетраподофор Hyneria та ризодонт, який, ймовірно, належить до роду Gooloogongia. У Ватерлоо також відомі два ранні чотириногі — Tutusius та Umzantsia, які також належать до Sarcopterygii, групи, що включає лопатеперих риб.

Було відмічено схожість із фауною місцевості Ред-Хілл у формації Катскілл у штаті Пенсильванія (США). Там виявлено багато близьких родичів риб, знайдених на фермі Ватерлоо, зокрема присутні види Hyneria, Groenlandaspis та Bothriolepis. Отже, між гондванською екосистемою Ватерлоо та євроамериканським регіоном, представленим Ред-Хіллом, існував значний обмін фауною. Amazinyomakhulu також підтверджує обмін між цими регіонами завдяки своїй схожості зі Strunius, який є представником єврамериканського регіону. Це наймолодший відомий оніходонт у світі. Onychodus датується дещо більш раннім франським віком, Strunius знайдений у франському та фаменському віках, а всі інші оніходонти існували ще до пізнього девону. Вважається, що оніходонти могли мешкати як у прісноводних, так і в морських екосистемах.

Скам’янілості

Джерела

1. https://www.facebook.com/DinoThaiThai/photos/ไดโนเสาร์เล่าข่าวด่วน-อะมาซิโยมาคูลู-ปปลาตาโตแห่งซีกโลกใต้-ปลาแก่เก่า-เค้าหน้า-พ/1496752029123634/
2. https://en.wikipedia.org/wiki/Amazinyomakhulu
3. https://extinct-animals.fandom.com/ru/wiki/Амазиньомакулу
4. https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/02724634.2025.2576738

The post Amazinyomakhulu first appeared on Вимерлий світ.

Paulodon — рід рослиноїдних птахотазових динозаврів, що належить до Euornithopoda і мешкав у ранньому крейдяному періоді на території сучасної Іспанії. Єдиний описаний вид — Paulodon galvensis. Типовим видом є Iguanodon galvensis.

У 1984 році палеонтолог-аматор Хосе Марія Ерреро (José María Herrero) знайшов у глиняній копальні поблизу Сан-Крістобаля багате родовище «SC-1» з кістками еуорнітоподів, яке частково було розкопано Палеонтологічним музеєм Гальве. Пізніше, у 2008 та 2011 роках Фонд «Conjunto Paleontologico de Teruel-Dinópolis» розкопав там набагато більше кісток. У 2008 році було відкрито друге місцезнаходження, «SC-2», яке було розкопано у 2011 році. Серед знайдених там кісток були переважно екземпляри тварин, що щойно вилупилися з яєць, а також рідкісні ембріони.

На думку дослідників, ця форма була новим видом, тісно пов’язаним з Iguanodon bernissartensis. У 2015 році цей вид отримав назву Iguanodon galvensis, яку йому дали Франсіско Хав’єр Верду (Francisco Javier Verdú), Рафаель Ройо-Торрес (Rafael Royo-Torres), Альберто Кобос (Alberto Cobos) та Луїс Алькала (Luis Alcala). Назва виду походить від міста Гальве.

Голотип, MAP-4787, був знайдений у 2008 та 2011 роках у шарі глини формації Камарільяс, розташованої в басейні Маестразго, що датується раннім баремом. Він складається з часткового скелета з черепом. До його складу входять передщелепна, зубна, посторбітальна кістки, квадратна кістка, зуби, дуга атланта, частини шийних хребців, крижовий хребець, ребра, коракоїд, лопатка, обидві лобкові кістки, обидві сідничні кістки та права стегнова кістка. Ще одна зубна кістка, яка, ймовірно, належить типовому зразку, була знайдена ще в 1984 році.

Паратипом є SCH-10 — права зубна кістка молодої особини, що входить до колекції Палеонтологічного музею де Гальве. Крім того, до SC-2 віднесені зразки від MAP-4791 до MAP-6004, серед яких — рештки щонайменше тринадцяти новонароджених дитинчат. Вони мають приблизно однаковий розмір. Також знайдено дванадцять хребців ембріонів. У 2021 році було описано більший дорослий екземпляр.

У 2008 році Грегорі Пол (Gregory S. Paul) заявив, що багато решток було помилково віднесено до роду Iguanodon. Група природознавців погодилася з цим. У 2025 році Франко Санкарло (Franco Sancarlo), Давіде Мандорло (Davide Mandorlo) та Трейсі Лі Форд (Tracy Lee Ford) виділили для Iguanodon galvensis окремий рід Paulodon. Назва роду поєднує в собі посилання на Пола та давньогрецьке слово «oodoon», що означає «зуб». Типовим видом є оригінальний Iguanodon galvensis. Нова комбінація — Paulodon galvensis.

Публікація статті про перейменування вже в перший день викликала величезну полеміку. Виявилося, що автори не потрудилися спочатку порадитися з іспанськими дослідниками. Це не має значення для дійсності назви, але палеонтологи заперечують проти того, щоб інші без дозволу призначали таксони на основі зразків, що знаходяться в їхній колекції, тим більше якщо ті навіть не вивчали їх особисто. Ситуацію ускладнило те, що до складу іспанської команди входив студент, який саме переописував цей матеріал і сподівався самостійно запропонувати нову назву роду. Були заклики ігнорувати назву Paulodon і зрештою перейти на використання іспанської назви.

Зразок, описаний у 2021 році, мав довжину від дев’яти до десяти метрів.

У 2015 році було зазначено дві відмінні ознаки. Верхній край зубного ряду нижньої щелепи, що розташований близько до симфізу, має коротке, різке та помітне випинання. Нижній кінець сідничної кістки має відносно велике (45–50 %) заокруглене розширення порівняно з верхнім кінцем.

У 2025 році було наведено низку додаткових аутапоморфій — унікальних похідних ознак, щодо яких у цьому випадку залишається відкритим питання, чи дійсно вони присутні в матеріалі, чи ґрунтуються лише на помилкових інтерпретаціях ілюстрацій 2015 року. Третя кістка середньої частини кисті з’єднується проксимально, тобто з боку зап’ястя, наполовину з першою зап’ястковою кісткою, а наполовину — з другою зап’ястковою кісткою. На зовнішній стороні стегнової кістки поблизу зовнішнього суглобового горбка розташований шорсткий опуклий виступ. Зовнішній трохантер утворює кісткову шпору. На суглобовій поверхні основи сідничної кістки, що підтримує клубову кістку, розташована помітна опуклість.

У 2015 році I. galvensis було віднесено до родини Iguanodontidae як сестринський вид I. bernissartensis.

У 2025 році Paulodon було віднесено до більш базальної позиції — на нижньому рівні в групі Styracosterna, нижче Lanzhousaurus і вище Proa у філогенетичному дереві.

Скам’янілості

Джерела

1. https://www.researchgate.net/publication/398824888_Reassessment_of_Iguanodon_galvensis_classification
2. https://dinopedia.fandom.com/wiki/Paulodon
3. https://www.totaldino.com/dino/paulodon
4. https://extinct-animals.fandom.com/ru/wiki/”Iguanodon”_galvensis
5. https://www.deviantart.com/angeloraptorex230/art/Paulodon-1281214864
6. https://www.deviantart.com/paleohistoric/art/Paulodon-galvensis-1287299481
7. https://www.deviantart.com/paleohistoric/art/Perfil-Paulodon-galvensis-1279926635
8. https://nl.wikipedia.org/wiki/Paulodon

The post Paulodon first appeared on Вимерлий світ.

Alligatorellus — вимерлий рід атопозавридних крокодилоподібних, споріднений з Atoposaurus. Він відомий лише у Західній Європі (Франція та Німеччина) у верхньому юрському періоді (кімериджський та нижній титонський етапи), 57–148 млн років тому. Типовий вид — Alligatorellus beaumonti.

Типовий вид Alligatorellus beaumonti був описаний у 1871 році Полем Жерве (Paul Gervais). Назва роду означає «маленький алігатор». Назва виду присвячена Леонсу Елі де Бомонту (Léonce Élie de Beaumont).

Голотип — MNHL 15639, майже повний скелет на пластині та протипластині, знайдений поблизу Серена. До цього виду був віднесений ще один скелет — екземпляр MNHN 15638.

Скелет Alligatorellus, зразок LMU 1937 I 26, також було знайдено у зольхофенському вапняку в Кельхаймі, Німеччина. Цей вапняк утворився в морському середовищі, і цей екземпляр, ймовірно, був занесений хвилями до лагуни, де й скам’янів. У тому ж блоці, що й скелет, було знайдено рештки чотирьох криноїдів, які мешкали в лагуні. Скелет включає остеодерми та кінцівки, які збереглися у тривимірному вигляді. Німецький скелет демонструє більше деталей анатомії атопозавридів, ніж більшість скам’янілостей, оскільки інші рештки атопозавридів були сплющені.

У 1971 році Петер Велнхофер (Peter Wellnhofer) визначив для нього підвид Alligatorellus beaumonti bavaricus. Типовим видом став Alligatorellus beaumonti beaumonti. Однак у 2014 році його було визнано самостійним видом Alligatorellus bavaricus.

Alligatorellus depereti у 1988 році став окремим родом Montsecosuchus.

Обидва види роду Alligatorellus мають 40 хвостових хребців — це дуже велика кількість, яка вважається характерною рисою родини Atoposauridae. У цій кладі Atoposaurus, що має 50 (або більше) хвостових хребців, є представником ряду Crocodyliformes з найбільшою їхньою кількістю.

Це невеликі крокодилоподібні. У виду A. beaumonti загальна довжина становить 19,3 сантиметра, з яких 3,6 припадає на череп. У виду A. bavaricus загальна довжина становить 28,8 сантиметра, з яких 4,1 припадає на череп.

Скам’янілості

Джерела

1. https://en.wikipedia.org/wiki/Alligatorellus
2. https://fr.wikipedia.org/wiki/Alligatorellus
3. https://nl.wikipedia.org/wiki/Alligatorellus
4. https://www.researchgate.net/publication/40663177_The_Late_Jurassic_crocodiles_of_the_Langenberg_near_Oker_Lower_Saxony_Germany_and_description_of_related_materials_with_remarks_on_the_history_of_quarrying_the_Langenberg_Limestone_and_Obernkirchen_Sa
5. https://x.com/JoschuaKnuppe/status/1190806898032943104
6. https://www.deviantart.com/nogain98/art/Alligatorellus-bite-starfish-1360442418
7. https://spinops.blogspot.com/2012/09/alligatorellus-beaumonti.html
8. https://fr.copernicus.org/articles/14/195/2011/

The post Alligatorellus first appeared on Вимерлий світ.

Spatulidentatus — вимерлий рід базальних зауроптеригій, відомий із середньотріасової (анізій) формації Гуанлін у Китаї. Рід містить єдиний вид — Spatulidentatus breviceps, відомий за єдиним збереженим скелетом у членованому стані, що включає череп.

Маючи довжину тіла 2,7 м, Spatulidentatus є зауроптеригієм середнього розміру. Він характеризується короткою мордою, пропорційно невеликим черепом, щелепами з ложкоподібними зубами, високими невральними відростками на хребцях спини та хвоста, а також розширеним кінцем плечової кістки.

Скам’янілість Spatulidentatus була виявлена у відслоненнях формації Гуанлін (верхній ярус) поблизу кордону між провінціями Юньнань і Гуйчжоу на південному заході Китаю. Зразок зберігається в Геологічному музеї Гуйчжоу (GMG), де він зареєстрований під номером GMG10. Він складається з майже повного, значною мірою збереженого скелета, що включає череп. Відсутні лише деякі фаланги кистей, стоп та плюсневі кістки. Зразок виставлений на плиті в бічному та вентролатеральному ракурсах.

У 2026 році Мей Ян (Mei Yang) з колегами на основі цих скам’янілостей описали Spatulidentatus breviceps як новий рід і вид ранніх зауроптеригій. Вони визначили GMG10 як голотипний екземпляр. Родова назва Spatulidentatus поєднує латинські слова spatula, що означає широкий, плоский інструмент або форму, схожу на ложку, та dentatus, що означає «зубастий». Видова назва breviceps поєднує латинські корені brevi-, що означає «короткий», та -ceps, що означає «голова». Вона вказує на пропорційно невелику голову цього виду.

Голотип S. breviceps — морська рептилія середнього розміру, довжиною 2,69 метра. Голова пропорційно досить мала, її довжина становить 13,3 см. Це складає приблизно 5 % від загальної довжини тіла. Передня частина морди зазнала певних тафономічних деформацій, але, ймовірно, за життя вона була відносно короткою. Череп тафономічно стиснутий таким чином, що в основному видно ліву бічну поверхню черепа та нижню щелепу, а також внутрішню частину правої нижньої щелепи та частину піднебіння. Зовнішні ніздрі мають круглу форму, а очні ямки — овальну. Під’язикові кістки тонкі.

У передщелепній кістці збереглося п’ять зубів, тоді як у верхньощелепній кістці — щонайменше дванадцять. У правій нижньощелепній кістці збереглося сім зубів, а також три порожні альвеоли (місця для зубів). Усі ці крайові зуби мають унікальну лопаткоподібну (або «ложкоподібну») морфологію, при якій шийка зуба звужена, а коронка розширена. Коронки сплощені, вигнуті у лінгвальному напрямку (у бік язика). Зуби мають субтекодонтну імплантацію.

Шия довша за череп і складається щонайменше з 12 хребців. Через особливості збереження скам’янілості більшість спинних хребців приховані, і видно лише п’ять. Судячи з кількості ребер, їх було щонайменше 25. Ребра добре розвинені. Хвіст довгий, складається щонайменше з 58 хребців і становить близько 42 % від загальної довжини тварини. Нейральні відростки спинних і хвостових хребців помітно подовжені. Більшість елементів грудного та тазового поясів збереглися й видні з нижньої сторони. Лопатка має міцну будову з дуже вираженим розширенням у дорсальному напрямку. Коракоїд має майже овальну форму. Передні кінцівки довші та міцніші за задні. Плечова кістка має виразне дистальне розширення з добре розвиненим мищелком.

Вчені не проводили філогенетичного аналізу для вивчення родинних зв’язків Spatulidentatus, але вони відзначили деякі анатомічні особливості, які підтверджують його віднесення до базальних представників Sauropterygia. Коротка морда, трикутна верхня щелепа та міцна нижня щелепа Spatulidentatus схожі на деяких базальних європейських зауроптеригій середнього тріасу, зокрема Paraplacodus (плакодонт) та Eusaurosphargis. Поперечні відростки на спинних хребцях подовжені, як у плакодонтів, зауроспаргідів та Atopodentatus, хоча таксономічне положення та спорідненість цих таксонів залишаються неясними.

Spatulidenatus відомий із формації Гуанлін, що датується анізійським віком середнього тріасу. Ця формація утворилася в прибережному морському середовищі океану Тетис. У цій формації було виявлено різноманітне фауністичне угруповання, представлене добре збереженими скам’янілостями, зокрема різних морських безхребетних (особливо ракоподібних і молюсків), численних риб (у тому числі представників понад дев’яти родин променеперих та деяких рідкісних целакантів) та багатьох морських рептилій. Незважаючи на їхню відносну рідкість порівняно з безхребетними та рибами, морські рептилії залишаються важливою та різноманітною складовою цієї екосистеми, причому деякі з них є верхівковими хижаками. Серед морських рептилій цієї формації — іхтіозаври, псевдозухії, кілька танізаврів та особливо різноманітний комплекс зауроптеригій (та споріднених таксонів). До них належать представники Nothosauria, Pachypleurosauria, Placodontia та Saurosphargidae, а також аномальний Atopodentatus, який, можливо, не належить до жодної з цих клад.

Скам’янілості

Джерела

1. https://en.wikipedia.org/wiki/Spatulidentatus
2. https://www.sci.news/paleontology/spatulidentatus-breviceps-15006.html
3. https://www.deviantart.com/nogain98/art/Spatulidentatus-1368918858

The post Spatulidentatus first appeared on Вимерлий світ.

Nipponopelta — вимерлий рід динозаврів-нодозавридів, відомий із верхньокрейдяних (сеноманських) відкладень формації Хікагеносава групи Єзо в Японії. Рід містить єдиний вид — Nipponopelta yezoensis, відомий за частковим черепом та фрагментарними супутніми рештками. Це перший анкілозавр описаний з Японії.

Скам’янілість Nipponopelta виявив Ейдзіро Гото (Eijiro Goto) 25 червня 1995 року на березі річки Омакізава в місті Юбарі на Хоккайдо, Японія. Частина черепа анкілозавра збереглася у вапняній конкреції, що відкололась від відслонень формації Хікагеносава. Гото подарував скам’янілість Міському музею Мікаси, де її занесено до колекції під номером MCM A522.

Підготовку зразка здійснювали з використанням мурашиної кислоти для розчинення частини навколишньої породи. Процес підготовки було зупинено після виявлення у порожнинах черепа ізольованих, відокремлених зубів, щоб зберегти структурну стабільність зразка.

У 1996 році Хіроші Хаякава (Hiroshi Hayakawa) та Кеннет Карпентер (Kenneth Carpenter) попередньо повідомили про новий зразок у тезах доповіді на конференції Палеонтологічного товариства Японії. У 2005 році Хаякава, Макото Манабе (Makoto Manabe) та Карпентер опублікували більш детальний опис зразка. Вони зазначили, що значна частина скам’янілості залишалася вкритою матрицею, що приховувала багато анатомічних деталей. Матеріал, який їм вдалося оглянути, включав задню частину черепа (передня частина відсутня), кілька відокремлених зубів, атлант та дві остеодерми. На основі схеми отворів у черепі, а також будови потиличного мищелка та зубів вони ідентифікували його як представника клади Nodosauridae.

У 2026 році Шумпей Оябу (Shumpei Oyabu) та його колеги на основі цих скам’янілостей описали Nipponopelta yezoensis як новий рід і вид анкілозавра з родини нодозавридів. Вони визначили MCM A522 як голотипний екземпляр. За допомогою комп’ютерної томографії скам’янілості їм вдалося виявити раніше невідомі анатомічні особливості, зокрема два цілі зуби, ліві півкругові канали та невелику частину лівої нижньої щелепи.

Родова назва Nipponopelta поєднує японське слово 日本 (Nippon), що означає «Японія», з грецьким словом πέλτη (péltē), що означає «щит». Видова назва yezoensis натякає на Єзо — традиційну назву острова Хоккайдо, де було виявлено єдиний відомий екземпляр. Опис цього виду робить його першим анкілозавром, названим з Японії.

Щоб перевірити спорідненість та філогенетичні зв’язки Nipponopelta, вчені включили цей вид до оновленої версії філогенетичної матриці Сінга (Xing et al., 2024). Nipponopelta було визначено як похідний представник родини Nodosauridae. Він більш близько споріднений з Nodosaurus та Panoplosaurus (підродина Nodosaurinae), ніж з Polacanthus (підродина Polacanthinae) або Struthiosaurus (родина Struthiosauridae). Таксони, найближчі до Nipponopelta, були виявлені у великій, невирішеній політомії. Після видалення кількох нестабільних таксонів для покращення роздільної здатності, їхнє консенсусне дерево, побудоване за правилом 50 % більшості, визначило Nipponopelta як сестринський таксон до Pawpawsaurus. В свою чергу Borealopelta та клада Edmontonia longiceps + Denversaurus виявились наступними сестринськими гілками. Таким чином, Nipponopelta набагато ближче споріднений із північноамериканськими нодозавридами, ніж з азіатськими таксонами, найближчим із яких, за результатами аналізу, є китайський Taohelong.

Nipponopelta відома з верхньої частини формації Хікагеносава, яка датується пізнім сеноманом пізнього крейдяного періоду. Ця формація відображає морське осадове середовище. У описі таксону вчені припустили, що Nipponopelta та її родичі віддавали перевагу приморським середовищам, таким як прибережні та естуарні зони. Однак вони визнали, що часте виявлення решток нодозавридів у морських відкладах можна частково пояснити посмертним переміщенням туш. Тим не менш, різні докази, зокрема скам’янілі сліди, вказують на те, що багато нодозавридів переважно населяли низовинні, річкові та прибережні середовища існування. Це, ймовірно, відігравало важливу роль у їхньому поширенні між континентами.

Скам’янілості

Джерела

1. https://en.wikipedia.org/wiki/Nipponopelta
2. https://nl.wikipedia.org/wiki/Nipponopelta
3. https://www.sci.news/paleontology/nipponopelta-yezoensis-15014.html
4. https://www.deviantart.com/cisiopurple/art/Nipponopelta-1372122179
5. https://x.com/MiguelangeloTo7/status/2092047488970543234
6. https://x.com/yakummoyukaali/status/2091556757655159248
7. https://www.totaldino.com/dino/nipponopelta

The post Nipponopelta first appeared on Вимерлий світ.

Maraldichthys — рід вимерлих променеперих риб з ряду Pycnodontiformes, родини Gebrayelichthyidae. Єдиний відомий вид — Maraldichthys verticalis. Жив у ранньому сеномані (пізня крейда, приблизно 100–93 млн років тому), знайдений у морських відкладах на території сучасного Лівану.

Вид Maraldichthys verticalis був відкритий у 2010-х роках на основі зразків із приватних колекцій, що походять із ліванських відкладів. Цей рід був вперше офіційно описаний у публікації 2014 року. Скам’янілості риби є рідкісними: відомо лише невелику кількість екземплярів, усі вони походять із сеноманських відкладів.

Родина Gebrayelichthyidae включає два роди: Gebrayelichthys (типовий) і Maraldichthys. Разом із Gladiopycnodontidae та Coccodontidae утворює надродину Coccodontoidea. З філогенетичної точки зору родина Gebrayelichthyidae, до якої належить Maraldichthys, тісно пов’язана з родинами Coccodontidae та Gladiopycnodontidae, утворюючи надродину Coccodontoidea. Вона має спільні з останньою особливі риси, такі як довгий потиличний ріг, верхня щелепа, що висувається вперед відносно нижньої, та обширне лускате покриття тіла, що відрізняє її від родини Coccodontidae, у представників якої луска відсутня. Ця родина представляє одну з морфологічно найекстремальніших ліній пікнодонтів.

Maraldichthys вирізняється крайньою спеціалізацією навіть серед пікнодонтів. Тіло набагато вище, ніж довше, сильно стиснуте з боків. Голова невелика й загострена, з кінцевим ротом, що гармонійно вписується в загальний обтічний контур. Луска зменшена в розмірах і вкриває тіло. За загальним силуетом Maraldichthys нагадує сучасних риб-креветок (Centriscinae), але відрізняється характерним для пікнодонтів подрібнювальним ротом, пристосованим до подрібнення здобичі з твердим панциром.

Ймовірно, Maraldichthys вів придонний або рифовий спосіб життя в тісних просторах серед рифів. Його форма тіла не сприяла швидкому плаванню у відкритій воді. Харчувався твердою здобиччю (молюски, ракоподібні) або, можливо, планктоном і дрібними нектонними тваринами, подібно до інших гебраєліхтіїд.

Скам’янілості

Джерела

1. https://en.wikipedia.org/wiki/Maraldichthys
2. https://grokipedia.com/page/maraldichthys
3. https://www.palaeontos.be/25/det25.html
4. https://www.thefossilforum.com/topic/156048-memory-of-times-collection-the-fossils-of-lebanon/
5. https://www.deviantart.com/caiussaurus/art/Maraldichthys-814821965
6. https://www.deviantart.com/avancna/art/Maraldichthys-verticalis-827774116
7. https://x.com/JoschuaKnuppe/status/1441431717622042626
8. https://x.com/JoschuaKnuppe/status/2064031522735210943
9. https://x.com/JoschuaKnuppe/status/2090505498365698176
10. https://x.com/JoschuaKnuppe/status/1274749249465565188
11. https://x.com/Tupandactyl/status/1780652490360524847

The post Maraldichthys first appeared on Вимерлий світ.