Вимерлі тварини 🦤 (Період існування: крейда) 🦤 Вимерлий світ

Tylodorhynchus

admin — Thu, 16 Apr 2026 15:43:00 +0000

Tylodorhynchus — вимерлий рід птеродактилоїдних птерозаврів родини Anhangueridae, знайдений у відслоненнях формації Вессекс на острові Вайт (Англія), що датуються ранньою крейдою (баремський ярус). До цього роду належить єдиний вид — Tylodorhynchus rodriguesae. Він визначений на основі часткового фрагмента морди, який спочатку був віднесений до роду Uktenadactylus.

Голотипний зразок Tylodorhynchus, IWCMS 2014.82, складається з фрагмента передньої частини морди. У 2014 році Вілл Тербін (Will Thurbin) знайшов його на пляжі біля скель Судмур-Пойнт на південному узбережжі острова Вайт. У 2015 році він подарував цей надзвичайно рідкісний екземпляр музею «Острів динозаврів». Палеонтолог Девід Мартілл (David Martill) попередньо відніс цей зразок до невизначеного виду роду Coloborhynchus.

У 2020 році палеонтологи Борха Холгадо (Borja Holgado) та Рубі Пегас (Rubi Pêgas) на основі цього зразка назвали новий вид Uktenadactylus — U. rodriguesae. Видове ім’я — на честь Таїсси Родрігес (Taissa Rodrigues), яка разом з Олександром Келлнером (Alexander Kellner) у 2009 році описала рід Uktenadactylus. Автори припустили, що він має спільні риси з типовим видом U. wadleighi, і тому віднесли його до нового виду в тому ж роді. У 2026 році Пегас і Холгадо опублікували переглянутий опис цього виду і віднесли його до нового роду Tylodorhynchus. В назві вони поєднали давньогрецькі слова τυλώδης («мозолистий») і ῥύγχος («дзьоб») з огляду на мозолистий виступ на піднебінні.

У своєму філогенетичному аналізі 2026 року вчені віднесли Tylodorhynchus до підродини Coloborhynchinae родини Anhangueridae.

Скам’янілості

Морда голотипу Tylodorhynchus.

Джерела

The post Tylodorhynchus first appeared on Вимерлий світ.

Manemergus

admin — Sun, 12 Apr 2026 12:24:47 +0000

Manemergus — рід плезіозаврів родини Polycotylidae, що жив у пізньому крейдяному періоді (туроні) на території Марокко. Рід Manemergus був описаний у 2005 році й включає лише один вид — M. anguirostris. Типовий екземпляр був виявлений поблизу міста Гулміма (Тізі-н-Імнайен) у горах Високого Атласу в Марокко, у тому ж місці, де був виявлений інший полікотилід, Thililua.

У фосфатних копальнях на північ від Гульміми було знайдено скелет плезіозавра. Восени 2002 року Державний музей природознавства в Карлсруе придбав його у торговця скам’янілостями разом із зразком SMNK-PAL 3978, який згодом став голотипом виду Libonectes atlasense і, як вважається, походив із того самого місця знахідки. Ймовірно, на момент виявлення зразок знаходився в яйцеподібній вапняній грудці.

У 2005 році типовий вид Manemergus anguirostris назвали і описали Марі-Селін Буші (Marie-Céline Buchy), Франк Метаєр (Franck Métayer) та Еберхард «Діно» Фрей (Eberhard “Dino” Frey). Назва роду є поєднанням латинських слів mane, «ранок», та mergus, що позначає різних водоплавних птахів. Отже, назва вказує на те, що це водоплавна тварина з часів зародження світу. Назва виду означає «з вузьким дзьобом» латиною.

Голотип, SMNK-PAL 3861, був знайдений у вапняковому шарі формації Акрабу, що датується раннім туроном. Він складається зі скелета з черепом. Окрім черепа та нижніх щелеп, він включає повний хребет, за винятком кінчика хвоста, ребер, шевронів, лівої стегнової кістки, п’ясткових кісток та частин плечового пояса і таза. У передній частині шиї та спини багато шипоподібних виступів відламано або, можливо, розчинилося у вапняковій породи. Він значною мірою лежить в анатомічному зв’язку. Йдеться про молоду тварину.

Голотип належить особині, довжина якої становить понад три метри. Довжина дорослої особини невідома.

Можливою аутапоморфією є висока кісткова перемичка між скроневими вікнами. Морда видовжена і дуже вузька. Вона також низька, з порожнистим верхнім профілем. Задня частина черепа має форму коробки, утворюючи довгий прямокутник із дуже довгими скроневими вікнами.

У передщелепній кістці розташовано сім зубів, що мають ріжучий край на передньому зовнішньому краї, а у верхньощелепній кістці — дев’ять або десять. Перший зуб передщелепної кістки не зменшений. Парні перші зуби, ймовірно, стикаються на середній лінії. Зуби гладкі, помірно довгі, вузькі та вигнуті. Вони нахилені вперед і розташовані далеко один від одного. Їх пульпа живилася спеціальною системою судинних каналів, що проходять від внутрішньої сторони щелепної порожнини до коренів. Ряд зубів не простягається далі, ніж до середини очної ямки. У зубній кістці нижньої щелепи знаходилося щонайменше шістнадцять зубів. Передні зуби мали слабку передню ріжучу кромку. Ряд зубів на зубній кістці розташований трохи вище за щелепний суглоб. Кутова кістка проникає вперед у симфіз на відстань, що становить понад третину її довжини. Пластинчаста кістка також прилягає до симфізу, з нижнього боку.

Нижня частина морди спереду опускається вниз, утворюючи парну структуру. У 2006 році було проведено спеціальне дослідження піднебіння, в результаті якого було зроблено висновок, що плезіозаври мали вторинне піднебіння і що під час дихання повітря надходило через зовнішні ніздрі та майже порожню (за винятком коренів зубів) щелепну порожнину через задню порожнину між крилоподібними кістками у глотку. Задня порожнина, таким чином, була б гомологічною до хоан. Це важливо для морської тварини, яка могла таким чином швидко вдихати повітря на поверхні, не піднімаючи всю голову над водою.

Передщелепна кістка, що має вузький центральний гребінь у задній частині, не проникає в лобову кістку від носового отвору. У лобовій кістці знаходяться парні отвори. Передщелепна кістка не має зовнішньої задньої гілки і, отже, не торкається такого отвору. Вилична кістка, ймовірно, не пронизана отворами. Очна ямка має ниркоподібну форму, але може бути деформованою. Посторбітальна задня гілка надзвичайно товста і висока, досягаючи рівня черепної коробки. Тім’яний гребінь не вищий. Луската кістка виступає вгору у вигляді горба.

Шийних хребців налічується двадцять п’ять, на відміну від тридцяти у Thililua. Вони не звужуються з боків і не мають кіля чи ребер на бокових поверхнях. Їхня висота не менша за довжину. У скам’янілості шия розбита на дві майже прямі частини. Це свідчить про те, що у живої тварини шия була закріплена міцними структурами. Фасети суглобових виступів спрямовані горизонтально. Шия на 94% довша за череп.

Ключиця має довгий верхній виступ у формі листка.

Різні ознаки вказують на досить молодий вік. Морда дещо скорочена — становить 49 % довжини черепа, хоча ця відносна скороченість може бути пов’язана й із довгою задньою частиною черепа. Кількість зубів верхньої щелепи дуже мала. У верхній частині черепа знаходиться тім’ячко, яке вчені помилково прийняли за пінеальний отвір. Багато посткраніальних кісток погано окостенілі, особливо кістки морди.

Manemergus належить до родини Polycotylidae. Це, ймовірно, сестринський таксон до Thililua з тих самих відкладів. Деякі дослідники вважають їх ідентичними, а інші вважають Thililua набагато більш примітивним.

Скам’янілості

Скелет Manemergus anguirostris.

Череп Manemergus anguirostris.

Джерела

The post Manemergus first appeared on Вимерлий світ.

Enaliornis

admin — Thu, 09 Apr 2026 14:24:00 +0000

Enaliornis — рід гесперорнітів, що існував у період від пізнього альбу до раннього сеноману, що робить їх найдавнішими з відомих гесперорнітів. Скам’янілості були знайдені поблизу Кембриджа, Англія. Через відсутність деяких апоморфій гесперорнітів, вони були набагато «традиційнішими» птахами і спочатку вважалися Gaviiformes (гагароподібні).

На основі досліджених решток не вдалося встановити, чи мали ці птахи зуби, як інші представники цього ряду. Однак вважається, що вони не мали добре розвинених крил. Як і інші гесперорніти, вони, ймовірно, мали лопатеві лапи, пристосовані до плавання, а не перетинчасті.

У 1866 році Сілі (Seeley) назвав цей рід Enaliornis. Спочатку він мав назву Pelagornis («морський птах»), але ця назва вже була зайнята міоценовим птахом, спорідненим з пеліканами. Описано три види: невеликий Enaliornis sedgwicki, середнього розміру Enaliornis seeleyi та великий Enaliornis barretti.

Розміри найбільшого з цих трьох видів були порівнянні з розмірами великого голуба. Вони є єдиними птахами, які на сьогодні віднесені до родини Enaliornithidae. Імовірно належний до гесперорнітів вид Potamornis, знайдений у відкладі Ланс пізньокрейдового періоду в Бак-Крік (США), також може бути пов’язаним із цією групою.

Гесперорніти: Enaliornis barretti, Parahesperornis bazhanovi, Canadaga arctica, Hesperornis regalis, Brodavis varneri, Baptornis advenus.

Європейське крейдяне узбережжя з прибережною колонією ранніх птахів Enaliornis та Ichthyornis, а також гігантським мозазавром.

Джерела

The post Enaliornis first appeared on Вимерлий світ.

Gongshuilong

admin — Thu, 02 Apr 2026 17:02:55 +0000

Gongshuilong — вимерлий рід зауролофінових динозаврів-гадрозаврид, відомий із пізньокрейдяних (маастрихтських) відкладень формації Ляньхе в Китаї. Рід містить єдиний вид, Gongshuilong fanwei, відомий з скупчення кісток, що представляє розчленовані останки щонайменше двох особин.

Gongshuilong є членом групи Brachylophosaurini в межах родини Hadrosauridae. Це другий представник цієї, в іншому випадку північноамериканської, клади, після Wulagasaurus, знайдений в Азії. Це також перший гадрозаврид, названий на основі скам’янілостей, знайдених у Південному Китаї. Gongshuilong характеризується унікально подовженими та вигнутими невральними відростками хребців на кінці хвоста, що утворюють високу структуру, схожу на вітрило.

У березні 2021 року в містечку Шахе міста Ганьчжоу, провінція Цзянсі, Китай, велися будівельні роботи на території Східнокитайської міжнародної торговельно-промислової зони. Під час цих робіт у відслоненнях, що відносяться до пізньокрейдяної формації Ляньхе, було виявлено скупчення скам’янілостей динозаврів-гадрозаврид. Наступного місяця було отримано дозвіл від Генерального управління Міністерства природних ресурсів провінції, що дозволило дослідникам з Інституту базових геологічних досліджень Геологічної служби та Інституту розвідки провінції Цзянсі (BGS-JX) та Геологічного музею провінції Цзянсі (JXGM) провести розкопки скам’янілостей у двох блоках. Згодом їх було передано до BGS-JX, де їх підготували для дослідження. Зараз вони зареєстровані під номером зразка BGS-JX F001. У зібраному матеріалі представлено щонайменше дві особини. Про це свідчить знахідка двох лівих зубних кісток, лопаток та гомілкових кісток дещо різних розмірів.

У 2026 році Хан Яо (Han Yao) з колегами описали Gongshuilong fanwei як новий рід і вид гадрозавридів брахілофозавринів на основі цих скам’янілостей. Вони визначили BGS-JX F001-1, праву нижньощелепну кістку, як голотипний зразок, а BGS-JX F001-2, невелику ділянку черепа, що включає ліву виличну та квадратну кістки, як паратип. Решту матеріалу з кісткового пласту також віднесли до цього виду. Він включає більше кісток черепа (верхню щелепу, носову та посторбітальну кістки), елементи нижньої щелепи, чотири шийні хребці, частку заднього спинного хребця, десять зчленованих задніх хвостових хребців, елементи передніх кінцівок (плечові кістки) та грудного поясу (лопатки та коракоїд), а також кістки задніх кінцівок (гомілка та стегно).

Родова назва Gongshuilong поєднує слова на китайській мові: «Gongshui», що походить від назви річки Гон, розташованої поблизу типового місцезнаходження, та «long», що означає «дракон». Видова назва fanwei натякає на характерну для цього виду морфологію хвоста, схожу на вітрило. Хоча раніше в регіоні Ганьчжоу на півдні Китаю вже виявляли кістки гадрозаврів, зокрема фрагменти скелета та яйця з ембріонами, Gongshuilong є першим представником цієї групи, знайденим на півдні Китаю, який отримав наукову назву.

Gongshuilong є середньорозмірним представником клади гадрозавридів Saurolophinae, довжина тіла дорослої особини якого, за оцінками, становила 7 метрів. Нервові відростки задніх хвостових хребців значно подовжені, у 8,5 разів вищі за центр, до якого вони прикріплені, і дещо вигнуті. Це робить кінець хвоста високим, схожим на вітрило. Така анатомічна риса є унікальною для Gongshuilong і не була виявлена в інших представників клади Iguanodontia.

Щоб перевірити спорідненість та філогенетичні зв’язки Gongshuilong, вчені включили його до оновленої версії філогенетичної матриці, розробленої Даєм з колегами (Dai et al., 2025). Вони визначили Gongshuilong представником триби Brachylophosaurini в межах клади гадрозавридів Saurolophinae. Аналіз виявив невирішену політомію в межах цієї клади, що включає Gongshuilong, Wulagasaurus, Acristavus та кладу, що складається з Maiasaura, Brachylophosaurus і Probrachylophosaurus. Wulagasaurus є єдиним іншим китайським брахілофозаврином, тоді як решта таксонів відомі з Північної Америки.

Скам’янілості

BGS-JX F001 (блок 1), що містить кілька кісток G. fanwei

Джерела

The post Gongshuilong first appeared on Вимерлий світ.

Asiaceratops

admin — Tue, 31 Mar 2026 15:59:18 +0000

Asiaceratops — рід травоїдних динозаврів з клади цератопсів. Він існував від раннього до пізнього крейдяного періоду. Типовий вид, A. salsopaludalis, знайдений в Узбекистані, а A. sulcidens — у Китаї та Монголії.

Asiaceratops sulcidens

Типовий вид, Asiaceratops salsopaludalis, був офіційно описаний у 1989 році. Назва роду поєднує в собі посилання на Азію та -ceratops, що означає «рогата морда». Видова назва означає «солончаковий» латиною. У тій же публікації Microceratops sulcidens Bohlin 1953 був перейменований на другий вид роду Asiaceratops: Asiaceratops sulcidens.

Asiaceratops salsopaludalis

Голотип Asiaceratops salsopaludalis (CCMGE 9/12457) був знайдений в Узбекистані у шарах формації Ходжакул, що датуються ранньосеноманським періодом і мають вік близько 99 мільйонів років. Він складається з частини лівої верхньої щелепи. У 1989 році до цього виду було віднесено ще кілька фрагментів, серед яких — зуби та фаланга. У 1995 році Несов відніс до цього виду більше матеріалу, знайденого на трьох узбецьких родовищах, переважно елементи черепа та частину плечової кістки особин різного віку.

Другий вид, A. sulcidens, був створений для класифікації Microceratus sulcidens. Він відомий за рештками, виявленими в породах ранньокрейдового (апт-альб) віку, розташованих у Китаї (група Сінмінпу) та Монголії. Голотип, A. sulcidens, інвентарний номер якого не вказано, складається з двох зубів, частини хребця, неповної гомілки та кісток стопи.

Asiaceratops часто вважали nomen dubium через обмежену кількість матеріалу голотипу. Базикраній, який попередньо відносять до Asiaceratops, може мати діагностичні ознаки цього таксону.

Asiaceratops належав до групи цератопсів, травоїдних динозаврів, які процвітали в Північній Америці та Азії у крейдяному періоді. Усі цератопси вимерли наприкінці цієї епохи.

У 1995 році Несов відніс Asiaceratops до окремої підродини Aziaceratopsinae. Нещодавні кладистичні аналізи вказали, незважаючи на передбачуваний статус nomen dubium, на його базальне положення в родині Leptoceratopsidae.

Скам’янілості

Джерела

The post Asiaceratops first appeared on Вимерлий світ.

Cryptarcus

admin — Sat, 28 Mar 2026 15:43:00 +0000

Cryptarcus — рід цератопсових динозаврів, рештки яких були знайдені у формації «Динозавр-Парк» в провінції Альберта, Канада. Рештки датуються середньокампанським віком пізнього крейдового періоду. Типовий вид — Chasmosaurus russelli.

Вперше тварину описав у 1940 році Чарльз Мортрам Стернберг (Charles Mortram Sternberg) як вид роду Chasmosaurus, надавши назву Chasmosaurus russelli. Видова назва була дана на честь Лоріса Шано Рассела (Loris Shano Russell), який відкрив перший відомий екземпляр. Протягом кількох наступних десятиліть він визнавався частиною цього роду. На початку XXI століття його вважали одним із двох видів Chasmosaurus, поряд із C. belli. Однак були відзначені відмінності між оригінальним екземпляром (майже повним черепом) та іншими передбачуваними екземплярами C. russelli, що спонукало до переоцінки.

У 2026 році було опубліковано нове дослідження цього екземпляра. В ньому було зроблено висновок, що перший екземпляр є окремим видом, відмінним від більшості інших. Тому його визнали типовим видом нового роду Cryptarcus. Єдиним іншим екземпляром, що залишився в межах цього виду, стала часткова тім’яна кістка. Хоча родинні зв’язки Cryptarcus залишаються невизначеними, він, можливо, є ближчим родичем таких тварин, як Utahceratops і Pentaceratops, ніж Chasmosaurus.

Зразок, який згодом став голотипом Cryptarcus, був виявлений у 1936 році палеонтологом Лорісом Шано Расселом під час його роботи в Геологічній службі Канади. Його знайшли поблизу колишньої дослідницької станції «Onefour» на південний схід від міста Меніберрі, провінція Альберта. Зразок має номер CMNFV 8800. Більша частина черепа збереглася і була повністю з’єднана, але передня частина морди, нижні щелепи, права половина коміра та різні частини лівої сторони обличчя були відсутні. Пізніше відсутні частини були реконструйовані за допомогою гіпсу. Сьогодні відомо, що місце, де було знайдено зразок, є частиною формації «Динозавр-Парк». Вона відома своїм різноманітним складом динозаврів, що датуються кампанським віком пізнього крейдового періоду.

У 1940 році Чарльз Мортрам Стернберг визначив цей зразок як новий вид роду Chasmosaurus. Він дав назву виду Chasmosaurus russelli на честь Рассела. Окрім голотипу, Стернберг відніс до свого нового виду ще три зразки, визначивши їх як паратипи. До них належать CMNVP 8801 — череп без коміра, фрагментарний череп CMNVP 8802 (який був знищений у 1941 році) та ізольована тім’яна кістка CMNVP 8803. Пізніше було поставлено під сумнів приналежність цих зразків до C. russelli. Перші два не зберегли необхідних анатомічних ознак для ідентифікації на рівні виду. Вони вважаються лише якимись Chasmosaurus, тоді як CMNVP 8803 має відмінну анатомію і його ідентичність залишалася невизначеною.

Наступні дослідження переглянули таксономію Chasmosaurus, в якому було сім різних видів, і сформували модель із двома видами, в якій визнавалися лише C. russelli та типовий вид C. belli. Ряд зразків Chasmosaurus було віднесено до C. russelli. Як видається, C. russelli було знайдено в нижніх шарах формації «Динозавр-парк» (це робить його старшим), тоді як ті, що належали до C. belli, походили з верхніх шарів формації. Однак лише один зразок, окрім голотипу, має остаточно відому стратиграфічну висоту в межах формації. Крім того, повторне відкриття кар’єру, де Штернберг виявив голотип, показало, що він походить із верхнього шару формації «Дінозавр-парк». Анатомічне розрізнення C. russelli та C. belli також виявилося складним, частково через велику кількість анатомічних варіацій, що спостерігаються у Chasmosaurus. Такі ознаки, як орієнтація бічних ребер тім’яної кістки, розмір рогів та відносний розмір епіпарієтальних орнаментів на комірі, виявилися розподіленими по-різному у цих двох видів.

Розмежування між C. russelli та C. belli було проведено на основі кута серединного заглиблення, «заглиблення» у формі верхівки коміра. У C. russelli заглиблення утворювалися лівою та правою задніми тім’яними гребенями, що з’єднувалися під кутом від 89° до 128°, тоді як у C. belli ці гребені з’єднувалися під кутом від 136° до 180°. У 2010 році Нік Лонгріч (Nick Longrich) стверджував, що багато зразків, віднесених до C. russelli, насправді представляють новий рід і вид, Mojoceratops perifania, але це було відхилено більшістю інших дослідників. Ще більше ускладнення для моделі двох видів виникло, коли було відзначено, що голотип C. russelli, здається, анатомічно відрізняється від інших зразків, віднесених до цього виду.

У 2026 році в рамках дослідження, проведеного Робертом Холмсом (Robert B. Holmes), Джорданом Маллоном (Jordan C. Mallon), Майклом Райаном (Michael J. Ryan) та Девідом Евансом (David C. Evans), було проведено повторну оцінку голотипу та його препарацію з метою уточнення анатомічних особливостей, прихованих гіпсовою реконструкцією. Знайшовши підтвердження його анатомічної відмінності від інших зразків Chasmosaurus russelli, вони зробили C. russelli типовим видом нового роду Cryptarcus.

Назва роду походить від латинських слів crypticus, що означає «прихований», та arcus, що означає «арка», що вказує на те, що цей рід був «прихований» у складі роду Chasmosaurus з моменту його первинного опису, а також на анатомію задньої частини тім’яної кістки. Вони зазначили, що поточні проблеми в таксономії хазмозаврів ускладнюють остаточну класифікацію, і зазначили, що Cryptarcus може пізніше бути пов’язаний з іншим родом, але відсутність будь-якого певного зв’язку з Chasmosaurus робить найбільш правильним надання йому окремого роду. Інші колишні зразки C. russelli були визнані не пов’язаними і залишені в роді Chasmosaurus до проведення спеціального дослідження.

Окрім голотипу, автори визнали, що фрагмент тім’яної кістки TMP 2013.019.0038 належить до цього ж виду. Його було виявлено у 2013 році в районі Онефор (Onefour) Венді Слободою (Wendy Sloboda) в пасовищному заповіднику Сейдж-Крік (Sage Creek Grazing Reserve), що розташований за 5,7 кілометра на схід від кар’єру, де знайдено голотип, і дещо вище у формації «Парк динозаврів». Великий ізольований ріг, CMNFV 55193, також був виявлений в цьому районі і був відзначений як такий, що, можливо, належить C. russelli. Він не відповідає жодному іншому відомому цератопсиду з цього горизонту, хоча й не містить діагностичних ознак голотипу.

Перегляд матеріалу та таксономії Cryptarcus показав, що зразок CMN 8800 не вдалося однозначно класифікувати, як ближчий до Chasmosaurus чи Pentaceratops, оскільки за допомогою альтернативних методологій обидва варіанти визнано можливими. Анатомічні особливості, які, як вважалося, об’єднують Cryptarcus з Chasmosaurus (низький профіль морди, задня щелепа, прихована під виличною кісткою, тонка тім’яна опора), також можна спостерігати у інших хазмозавринів і вони можуть бути предметом тафономічного спотворення. Відсутність посторбітального рогового ядра, спільного з Chasmosaurus, також може бути предметом резорбції під час росту і, отже, не є унікальною особливістю.

Скам’янілості

Голотип черепа Cryptarcus russelli (CMNFV 8800). (A) Череп у лівому боковому ракурсі (з відтвореними виличною кісткою та нижньою щелепою); (B) деталь морди у лівому боковому вигляді; (C) деталь тім’яно-лускатого коміра у дорсальному вигляді; (D) деталь надочноямкового виступу у дорсальному вигляді; (E) деталь епілускатого елемента es6; (F) деталь епілускатого елемента es7.

Джерела

The post Cryptarcus first appeared on Вимерлий світ.

Alnashetri

admin — Wed, 25 Mar 2026 16:21:00 +0000

Alnashetri — вимерлий рід альваресзавроїдних целурозаврів-тероподів, відомий із раннього пізнього крейдяного періоду (сеноманський ярус) у місцевості Ла-Буїтрера, провінція Ріо-Негро, Аргентина. До цього роду належить один відомий вид — Alnashetri cerropoliciensis. Його рештки були виявлені у формації Канделерос.

Alnashetri відомий лише за голотипом MPCA-477 — збереженими у зчленованому стані задніми кінцівками одного екземпляра. Голотип складається з часткової лівої стегнової кістки, дистальних частин лівої та правої гомілкових кісток, правої малогомілкової кістки, проксимальних частин таранних кісток обох гомілок, майже повної правої плюсневої кістки, проксимальних і дистальних частин лівих метаподіальних кісток та третього пальця лівої стопи. Зразок був зібраний у 2005 році в підлокації «Хояда-де-лос-есфенодонтес». Вона є частиною основної викопної локації Ла-Буїтрера, приблизно за 30 км на південь від села Ель-Чокон. Більш повний скелет було виявлено у 2014 році та описано у 2026 році.

Зразки було вилучено з масивних червоних пісковиків, що утворюють верхню частину формації Канделерос підгрупи Ріо-Лімай (сеноманський — туронський етапи), поблизу її межі з формацією Уїнкул. Він походить з нижніх рівнів відслонень у цьому регіоні. Окрім нього, тут знайдено багату фауну дрібних хребетних, включаючи зразки великого ринхоцефала Priosphenodon avelesi, базальної змії Najash rionegrina, нотозухії Araripesuchus buitreraensis, дромезаврида Buitreraptor gonzalezorum, а також ссавців і птерозаврів. Ймовірно, вона датується середньосеномановим етапом пізнього крейдяного періоду, приблизно 97 мільйонів років тому.

Рід Alnashetri був вперше описаний і названий Пітером Маковіцкі (Peter J. Makovicky), Себастьяном Апестегіа (Sebastián Apesteguía) та Федеріко Джанекіні (Federico A. Gianechini) у 2012 році. Типовим видом є Alnashetri cerropoliciensis. Назва роду походить від діалекту гунун-а-кунна мови теуельче і означає «стрункі стегна». Це пов’язано з довгими та стрункими задніми кінцівками голотипу. Видова назва cerropoliciensis вшановує сусіднє невелике селище Серро-Полісія за щедру допомогу його мешканців у польових роботах у місцевості Ла-Буїтрера з моменту її відкриття у 1999 році.

Два Giganotosaurus, Jakapil та Alnashetri.

Alnashetri — це невеликий непташиний целурозавр. Його можна відрізнити від усіх інших целурозаврів за наявністю низького гребеня на дистальному кінці гомілкової кістки, який відокремлює ростральну поверхню, призначену для зчленування з таранною кісткою, від зовнішньої поверхні латеральної кісточки і простягається вгору по тілу гомілкової кістки до верхівки висхідного відростка таранної кістки. Ще однією аутапоморфією Alnashetri є наявність невеликих виїмок, що простягаються вентрально від ямок бічних зв’язок у основі дистальних суглобових напівсуглобів на фалангах III-2 та III-3. Alnashetri легко відрізнити від Buitreraptor, єдиного іншого відомого невеликого теропода з Ла-Буїтрери.

Хоча Alnashetri був целурозавром, про що свідчить фрагментарний характер скелета голотипу, йому бракує синапоморфій, які б дозволили однозначно віднести його до певної клади целурозаврів. Тому його філогенетичне положення спочатку перевіряли в кладистичній матриці, яка широко використовується для дослідження взаємозв’язків між целурозаврами. Цей попередній аналіз показав, що Alnashetri належить до Alvarezsauroidea. До матриці було додано вісім ознак, що мають значення для Alnashetri або для взаємовідносин альваресзавридів, а також чотири нещодавно описані альвареззавроїди. У цьому аналізі Alnashetri було визначено як базальний альваресзаврид, що входить до політомії з іншими альвареззавридами з басейну Неукен. Однак докази, що підтверджують цю спорідненість, базуються на детальному анатомічному дослідженні гомілковостопного суглоба, і така концентрація ознак у межах однієї анатомічної ділянки може призвести до хибних результатів.

У 2024 році Мезо (Meso et al.) віднесли Alnashetri до більш базальної позиції у великому генеалогічному дереві: цей вид виявився більш похідним, ніж Xiyunykus і Bannykus з ранньокрейдяних відкладів Китаю, але не входив до родини Alvarezsauridae. Другий, майже повний екземпляр, описаний у 2026 році, підтвердив це твердження. Автори розмістили його поза межами родини Alvarezsauridae як найбільш базального описаного представника родини, окрім Aorun.

Скам’янілості

Джерела

The post Alnashetri first appeared on Вимерлий світ.

Doolysaurus

admin — Sat, 21 Mar 2026 13:09:06 +0000

Doolysaurus — вимерлий рід птахотазових динозаврів з родини тесцелозаврид, відомий із крейдяних (альб — сеноман) відкладів формації Ільсонсан у Південній Кореї. Рід включає єдиний вид, Doolysaurus huhmini, відомий за частковим скелетом невеликої молодої особини. Це перший названий південнокорейський динозавр із відомим діагностичним матеріалом черепа та другий названий базальний неоорнітісхій з Південної Кореї після Koreanosaurus.

Рештки Doolysaurus була виявлена у 2023 році Хьомін Чо (Hyemin Jo) в оголеннях формації Ільсонсан на острові Афе в районі Шинан, Південна Корея. Зразок зберігається в Корейському центрі досліджень динозаврів при Національному університеті Чоннам, де він зареєстрований під номером KDRC-SA-V001. Зразок складається з неповного, але збереженого у тривимірному вигляді скелета, що включає залишки черепа, хребетного стовпа, передніх і задніх кінцівок.

У 2026 році Чон Юн Чон (Jongyun Jung) з колегами описали Doolysaurus huhmini як новий рід і вид динозаврів родини тесцелозавридів, визначивши зразок KDRC-SA-V001 як голотип. Назва роду, Doolysaurus, поєднує в собі посилання на «Дулі, маленького динозавра», персонажа корейського мультфільму про динозаврів, та давньогрецьке σαῦρος, що означає «ящірка». Видова назва, huhmini, вшановує палеонтолога Міна Ху (Min Huh) та його внесок у дослідження динозаврів у Кореї. Мін Ху заснував Корейський центр досліджень динозаврів, коли був професором Чоннамського національного університету. Зараз він обіймає посаду директора Служби культурної спадщини Кореї.

За оцінками, вага голотипу Doolysaurus становила 8,3 кг на основі обхвату стегнової кістки. На підставі дослідження кортикальної тканини тонкого зрізу стегнової кістки, в якій не спостерігається зменшення судинної мережі до зовнішньої поверхні, вважається, що це був молодий особина, яка на момент смерті перебувала у стадії інтенсивного росту. Цю інтерпретацію також підтверджують неповне зрощення та окостеніння елементів черепа, а також більш вигнута форма стегнової кістки порівняно з іншими зрілими базальними неоорнітісхіями. Було знайдено 40–50 гастролітів. Вони важили загалом приблизно 30,7 г, а їхня майже округла форма вказує на те, що Doolysaurus, ймовірно, був всеїдним, а його м’язовий шлунок був менш розвиненим, ніж у сучасних зерноїдних птахів.

Вчені (Jung et al., 2026) віднесли Doolysaurus до родини Thescelosauridae, використовуючи набір даних Фонсеки (Fonseca et al., 2024). Аналіз парсимонії за методом строгого консенсусу визначив Doolysaurus як такого, що займає невизначену позицію в межах родини. Аналіз парсимонії за методом 50-відсоткового консенсусу та байєсівський аналіз визначили його як базального представника підродини Thescelosaurinae.

Скам’янілості

Блок голотипу (A, B) Doolysaurus та КТ-візуалізація (C).

Реконструйований скелет Doolysaurus із позначенням відомих кісток голотипу (білим кольором).

Джерела

The post Doolysaurus first appeared on Вимерлий світ.

Terminonatator

admin — Thu, 19 Mar 2026 14:44:38 +0000

Terminonatator — рід еласмозавридних плезіозаврів з пізнього крейдяного періоду провінції Саскачеван, Канада. Відомий за черепом та частковим скелетом молодої дорослої особини, знайденими у формації Беарпоу кампанського віку поблизу струмка Нотукеу в Понтей. Наразі Terminonatator є одним із наймолодших плезіозаврів із Західного Внутрішнього Морського шляху.

Terminonatator базується на RSM P2414.1, черепі та частково зчленованому неповному скелеті, знайденому у верхніх шарах формації Беарпоу. Родове ім’я означає “останній плавець”. Тамакі Сато (Tamaki Sato), який у 2003 році дав назву та описав цей зразок, використав назву роду, щоб підкреслити його пізнє походження у палеонтологічному літописі. Видова назва ponteixensis походить від назви міста Понтей. Описано лише один вид — T. ponteixensis.

RSM P2414.1, судячи з усього, належить дорослому особині, оскільки невральні дуги зрощені з хребцями. Однак неповне зрощення в інших місцях вказує на те, що це була молода доросла особина. Як для еласмозаврида, він був би невеликим у дорослому віці, з довжиною близько 7 м, або до 9 м, якби мав надзвичайно довгу шию, як Elasmosaurus (останній мав 72 шийні хребці).

Збережений череп має довжину 26,8 см, але поблизу заднього кінця він зламаний. У порівнянні з іншими еласмозавридами морда була відносно короткою. На відміну від інших плезіозаврів, епіфізарний отвір у верхній частині черепа був закритий, а в передньощелепних кістках, що утворюють кінчик морди, було лише дев’ять зубів замість десяти, хоча це могло бути індивідуальною варіацією. Права щелепа збереглася краще, ніж ліва. У правій верхній щелепній кістці було щонайменше 13 зубів, а в правій нижній зубній кістці було 17–18 зубів. На короноїді, кістці нижньої щелепи, був надзвичайно високий кістковий відросток. У черепній коробці були виявлені відбитки частини мозку та інших тканин черепного нервового апарату.

Хребетний стовп неповний, але збереглися 51 шийний, 17 спинних, 4 крижових і 12 хвостових хребців. У грудній клітці було знайдено понад 150 камінців, що є гастролітами. Найбільший з них має діаметр 6 см. Плечовий і тазовий пояси фрагментарні. Стегнова кістка була довшою за плечову, що нетипово для еласмозавридів, а права стегнова кістка була зламана і зрослася.

Terminonatator є важливим знахідкою завдяки своєму пізньому віку, наявності черепа з більшою частиною скелета, а також тому, що він належить до родини еласмозавридів (у подібних породах Канади частіше зустрічаються рештки короткошиїх плезіозаврів). Рештки споріднених еласмозавридів збереглися в поганому стані та/або мають недостатньо описані черепи. Це на даний момент ускладнює порівняння цього роду з іншими еласмозавридами.

Скам’янілості

Джерела

The post Terminonatator first appeared on Вимерлий світ.

Libycosuchus

admin — Tue, 17 Mar 2026 13:48:29 +0000

Libycosuchus — вимерлий рід крокодилоподібних з Північної Африки, який, ймовірно, був споріднений з Notosuchus. Він входить до монотипних Libycosuchidae та Libycosuchinae. Це наземна тварина, яка мешкала приблизно 95 мільйонів років тому в сеноманському віці пізнього крейдового періоду. Скам’янілі рештки були знайдені у формації Бахарія в Єгипті, що робить його сучасником крокодилоподібного Stomatosuchus та динозаврів, зокрема знаменитого Spinosaurus.

Голотип був виявлений на початку 1910-х років Річардом Маркграфом (Richard Markgraf), а типовий вид, L. brevirostis, був названий у 1914 році та описаний у 1915 році. Назва роду походить від назви «Лівія» у стародавньому значенні — північно-східне узбережжя Північної Африки. Назва виду означає «з коротким рилом».

Голотип — BSP 1912 VIII 574, череп з нижньою щелепою та трьома хребцями, знайдений на Гебель-ель-Діст. До цього виду віднесені зразки BSP 1912 VIII 575–578, чотири окремі хребці.

Libycosuchus мав коротку широку голову. Для черепу характерні високі великі очниці. Морда звужується до клиноподібного кінчика. Це був наземний хижак.

Paralititan та Libycosuchus.

Це одна з небагатьох скам’янілостей, описаних Ернстом Штромером (Ernst Stromer), яка не була знищена Королівськими повітряними силами під час бомбардування Мюнхена у 1944 році.

Libycosuchus — це базальний рід Notosuchia, близький до родини Uruguaysuchidae, як стверджували Бронзаті (Bronzati) з колегами у 2012 році. Або, він, за версією Дієго Пола (Diego Pol) від 2014 року, найбазальніший представник Ziphosuchia, клади Notosuchia.

Скам’янілості

Череп Libycosuchus brevirostris.

Джерела

The post Libycosuchus first appeared on Вимерлий світ.