Miyumba — вимерлий монотиповий рід сумчастих ссавців родини кволових (Dasyuridae), що існував у ранньому міоцені на території сучасної Австралії. Рід описаний у 2026 році за викопними рештками з відкладень Рівесла (Riversleigh) на північному заході штату Квінсленд. Єдиний відомий вид роду — Miyumba chrisdickmani. На сьогодні Miyumba вважається найдавнішим і найпримітивнішим родом родини Dasyuridae, до якої належать сучасні тасманійські дияволи, кволи та багато інших австралійських і новогвінейських сумчастих хижаків.

Рід описали палеонтологи Тімоті Черчілль (Timothy J. Churchill), Майкл Арчер (Michael Archer), Сюзанна Генд (Suzanne J. Hand) та Рой Фарман (Roy M. Farman) у статті, опублікованій 17 липня 2026 року в журналі Australian Zoologist.

Назва роду Miyumba походить від слова мови ваан’ї (Waanyi), корінного народу, на землях якого розташована територія Рівесла, яким позначають місцевість, де знаходиться сама пам’ятка. Назва виду chrisdickmani вшановує значний внесок професора Кріса Дікмана (Chris Dickman) у розуміння біології сумчастих з родини Dasyuridae та інших австралійських видів, пристосованих до життя в посушливих умовах.

Представники роду Miyumba були дрібними тваринами розміром приблизно з сучасну сумчасту мишу (Antechinus) або дунарта (Sminthopsis). Орієнтовна маса тіла — 23–33,5 г. Рід відомий за шістьма викопними нижніми щелепами. Голотип типового виду — ліва зубна кістка з номером QM F62121. Він досліджувався за допомогою мікрокомп’ютерної томографії.

Рід Miyumba відрізняється від інших представників Dasyuridae таким поєднанням ознак нижньої зубної системи: перший нижній передкутній зуб (p1) редукований і приблизно на 10% коротший за другий (p2); другий передкутній зуб довший за перший і третій; відсутні діастеми між передкутніми зубами; перший моляр (m1) не редукований порівняно з другим і третім молярами; параконід на m1 не редукований; метаконіди не редуковані на жодному молярі; наявні передні та задні цингуліди; щічні цингуліди добре розвинені на передкутніх зубах і молярах; на талоніді четвертого моляра (m4) наявні три горбики, а сам m4 приблизно рівний за довжиною до інших молярів.

Найважливішим відкриттям стало виявлення в представників роду нової зубної синапоморфії, яка вперше чітко об’єднує родину Dasyuridae. У примітивних сумчастих хижаків третій нижній передкутній зуб (p3) зазвичай найбільший із трьох передкутніх зубів, тоді як у сучасних дасюрид цей зуб менший за перший і другий. Miyumba демонструє саме таку будову, що робить цей рід найдавнішим відомим викопним таксоном родини з цією ознакою.

Довгий час походження родини Dasyuridae залишалося нез’ясованим. Молекулярні дослідження вказували, що сучасні кволові — порівняно молода гілка сумчастих. Вони відокремилася від найближчих родичів близько 18 мільйонів років тому, тоді як переважна більшість відомих викопних кволових мали вік менше 5 мільйонів років. Це створювало розрив у палеонтологічному літописі — так звану «примарну лінію» (ghost lineage). Раніше вважалося, що цю прогалину заповнює викопний вид Barinya wangala, однак пізніші дослідження показали, що він насправді належить до іншої родини — Malleodectidae.

Опис роду Miyumba відсунув документований початок родини Dasyuridae приблизно до 23 мільйонів років тому. Це щонайменше на 5 мільйонів років раніше за попередні оцінки. Філогенетичний аналіз підтвердив статус Miyumba як сестринського таксона до всіх інших кволових, тобто найдавнішого й найпримітивнішого відомого роду родини.

Морфологічна схожість Miyumba із сучасними кволовими з дощових лісів Нової Гвінеї дозволяє припустити тісний філогенетичний зв’язок між цими лініями. У ранньому міоцені територія Рівесла була вкрита тропічними дощовими лісами, тоді як сьогодні багато дрібних австралійських кволових населяють посушливі рівнини та пустелі. Це свідчить про те, що предки родини Dasyuridae виникли саме в дощових лісах, а вже пізніше окремі лінії пристосувалися до дедалі посушливіших умов, що поширилися на території Австралії протягом останніх 15 мільйонів років. Частина нащадків давніх форм, імовірно, вижила в тропічних лісах Нової Гвінеї, де подібні умови збереглися й донині.

Скам’янілості

Джерела

1. https://novataxa.blogspot.com/2026/07/miyumba.html
2. https://theconversation.com/australias-most-diverse-marsupial-predators-have-been-hiding-their-origins-for-millions-of-years-287296
3. https://connectsci.au/az/article/45/2/AZ26024/274299/A-new-genus-of-dasyurid-Miyumba-chrisdickmani

The post Miyumba first appeared on Вимерлий світ.

Phantasmodon — рід викопних сумчастих ссавців, що існував у ранньому міоцені на території сучасної Австралії. Рід належить до нової родини Keeunidae і ряду Keeunamorphia — таксона, виокремленого 2026 року на основі решток, знайдених у відкладах об’єкта Світової спадщини Ріверслі (Riversleigh World Heritage Area) на північному заході штату Квінсленд. Включає два види: Phantasmodon travouilloni (типовий вид) та Phantasmodon minuferox.

Назва роду Phantasmodon утворена від грецьких слів φάντασμα (phantasma — «привид», «видіння») та ὀδών (odon — «зуб») і в перекладі означає приблизно «зуб-фантом» або «зуб-привид». Назва відображає те, що ця лінія сумчастих залишалася непоміченою науковцями попри тривале існування на континенті, а також особливості будови зубів тварини, які допомогли встановити її філогенетичне положення.

Решітки Phantasmodon — фрагменти верхньощелепних кісток та ізольовані моляри. Вони були знайдені на місцезнаходженнях Dirk’s Towers та Neville’s Garden у складі об’єкта Світової спадщини Ріверслі, одного з найбагатших на викопні ссавці пунктів Австралії. Вік відкладів оцінюється приблизно в 18 мільйонів років (ранній міоцен).

Рід і обидва його види були офіційно описані у 2026 році Тімоті Черчіллем (Timothy Churchill), Майклом Арчером (Michael Archer), Сюзанною Хенд (Suzanne J. Hand) та Робіном Беком (Robin M. D. Beck) у статті, опублікованій у журналі Journal of Paleontology. Голотипом Phantasmodon travouilloni слугує права верхньощелепна кістка із зразками M3–M4, що зберігається в Квінслендському музеї під номером QM F61741.

Phantasmodon — дрібний сумчастий ссавець. Його маса тіла, за оцінками авторів опису, становила від 45 г (P. minuferox) до 100 г (P. travouilloni). Це відповідає розмірному діапазону від землерийки до миші. Загалом для всіх відомих представників ряду Keeunamorphia вказується маса в межах 25–200 г.

Зуби Phantasmodon мають трибосфенічну будову молярів, типову для більшості сумчастих, проте відрізняються наявністю додаткового центрального горбка (central cusp) на молярах. Ця ознака майже не зустрічається серед інших сумчастих Австралії. Саме вона, спільна також з викопними родами Keeuna, Ankotarinja та Djarthia, стала головним аргументом для виділення нового ряду Keeunamorphia. Будова зубів свідчить про комахоїдний раціон тварини.

До роду Phantasmodon відносять два види:

• Phantasmodon travouilloni — типовий вид, відомий за голотипом QM F61741 (права верхньощелепна кістка з M3–M4); оцінювана маса тіла — близько 100 г.
• Phantasmodon minuferox — менший за розміром вид з оцінюваною масою тіла близько 45 г.

Окрім цих двох видів, до родини Keeunidae та ряду Keeunamorphia віднесено ще один, формально не названий таксон (Keeunidae gen. et sp. indet.) з тих самих відкладів Ріверслі, а також два раніше відомі пізньоолігоценові роди з Південної Австралії — Keeuna woodburnei та Ankotarinja tirarensis (раніше зараховувані до Australidelphia incertae sedis).

Виокремлення Phantasmodon та споріднених таксонів у новий ряд Keeunamorphia базується на спільних апоморфних ознаках зубів, які ці роди поділяють із Djarthia murgonensis — найдавнішим і найбільш плезіоморфним відомим сумчастим Австралії, описаним з ранньоеоценових відкладів Мерджону (вік близько 55 млн років).

За результатами розширеного аналізу із залученням ранньоеоценових південноамериканських таксонів (зокрема з формації Ітабораї, Бразилія) виявлено можливий віддалений зв’язок Keeunamorphia з південноамериканською групою стернбергіїдів. Це узгоджується з гіпотезою про гондванське походження найдавніших сумчастих ліній Австралії.

Просторовий і часовий розподіл знахідок, віднесених до Keeunamorphia — від Мерджону (≈55 млн років тому) до Ріверслі (≈18 млн років тому) — свідчить про те, що ця лінія існувала на території Австралії щонайменше 35 мільйонів років. Жодних решток ряду не виявлено у відкладах, молодших за середній міоцен, що вказує на зникнення Keeunamorphia без живих нащадків. Дослідники припускають, що дрібні комахоїдні екологічні ніші, які займали ці тварини, поступово перейшли до представників інших рядів сумчастих — Dasyuromorphia, Peramelemorphia та інших — у міру їхньої диверсифікації протягом міоцену.

Скам’янілості

Джерела

1. https://connectsci.au/news/news-parent/9565/Previously-unknown-branch-of-marsupials-discovered
2. https://www.cambridge.org/core/journals/journal-of-paleontology/article/new-metatherian-order-from-australia-keeunamorphia-metatheria-and-new-early-miocene-species-from-the-riversleigh-world-heritage-area-northwestern-queensland/BBEFC975681DE79E5D49842D540A506B
3. https://en.wikipedia.org/wiki/Phantasmodon

The post Phantasmodon first appeared on Вимерлий світ.

Protomelission — вимерлий рід мохуваток з раннього кембрію, що мешкав на територіях сучасної Австралії та Китаю. Рід включає єдиний вид — Protomelission gatehousei. Відомі зразки цього виду складаються з кількарядних масивів коробчастих камер, що утворюють палицеподібний талус, який оточує порожнисту центральну порожнину.

Спочатку Protomelission описували як єдину мохуватку без мінералізованого скелета. Це змусило деяких дослідників припустити спорідненість цього таксону з дасикладовими зеленими водоростями. Подальше виявлення фосфатизованих м’яких тканин у його модульному скелеті дозволило зробити висновок, що це, безсумнівно, мохуватка з мінералізованим скелетом.

Вперше Protomelission був описаний Броком (Brock) і Купером (Cooper) у 1993 році на основі знахідок у вапняках у Вірреалпі, Австралія. Приналежність до мохуваток була відкинута, зокрема, через те, що стінки цього організму були надто тонкими. Колекція скам’янілостей була доповнена додатковими зразками з Китаю, що змусило вчених переглянути своє попереднє твердження.

Ключовим доказом на користь спорідненості Protomelission з мохуватками було регулярне розташування отворів у кожній камері. Однак пізніше було висунуто припущення, що ці отвори виникли в результаті тафономічних процесів, тобто внаслідок стирання спочатку суцільної стінки або розширення набагато меншого початкового отвору. Характерні для мохуваток ознаки передбачали наявність кільця щупалець на ніжці, що виходило з кожного модуля. Однак, знахідка макрофосилій з збереженими м’якими тканинами продемонструвала, що кожна камера, навпаки, була пов’язана з конічним фланцем, котрий звужувався до верху, що краще підходить для фотосинтезу. Авторів оригінального дослідження не переконала ця переінтерпретація. Вони припустили, що відсутність щупалець, у свою чергу, може бути наслідком недосконалого збереження.

Protomelission відомий завдяки двом різним формам збереження: дрібні скам’янілості з панцирами з Австралії та Китаю, які являють собою міліметрові фосфатні фрагменти; та макроскам’янілості типу «Берджесських сланців», що зберегли більш делікатну анатомію. Перші є повністю тривимірними; другі — сплющені в декількох площинах аргіліту.

У 2026 році Сонг (Song) та його колеги повідомили про фосфатизовані м’які тканини в модульному скелеті Protomelission та Dayingomelission з формації Сяньнюдун (кембрійський етап 3) на півдні провінції Шеньсі, Китай, підтвердивши наявність мохуваток у ранньому камбрії.

Скам’янілості

Джерела

1. https://x.com/BryozoanNhm/status/1453377937407938566
2. https://www.sci.news/paleontology/cambrian-bryozoans-14816.html
3. https://es.wikipedia.org/wiki/Protomelission
4. https://en.wikipedia.org/wiki/Protomelission

The post Protomelission first appeared on Вимерлий світ.

Alamitophis — рід вимерлих змій із родини Madtsoiidae, які мешкали в Південній Америці та Австралії в період від пізнього крейдового до раннього еоценового періоду.

Описано три види. Типовий вид Alamitophis argentinus був описаний у 1986 році, а його генотиповим зразком став MACN-RN 27 — серія хребців. Цей вид жив у пізньому крейдяному періоді і відомий за скам’янілостями, знайденими у формаціях Ла-Колонія та Лос-Аламітос в Аргентині. A. elongatus також відомий з пізнього крейдяного періоду Аргентини за скам’янілостями у формації Аллен.

A. tingamarra була описана у 2005 році, а її голотипом став QMF 19729 — хребець. Вид названий на честь фауни Тінгамарра з місця знахідок скам’янілостей Мургон у штаті Квінсленд, Австралія. A. tingamarra жив у ранньому еоцені. У місці знахідок скам’янілостей Мургон також були знайдені скам’янілості споріднених видів Patagoniophis та Madtsoia.

Можливо, представники родини Madtsoiidae були живородними, а не яйцекладними, оскільки більшість сучасних змій, що мешкають у подібних прохолодних умовах високих широт, є живородними. Скам’янілості мадцоїдів часто знаходять у прісноводних відкладах. Однак, судячи з усього, вони не були повністю водними (можливо, як і багато наземних змій, вони плавали або шукали їжу на берегах струмків чи озер).

Alamitophis tingamarra найближче споріднений з іншими видами роду Alamitophis, що мешкали в Патагонії у пізньому крейдяному періоді. Alamitophis також споріднений із більш відомими Yurlunggur та Wonambi naracoortensis — більшими зміями, що мешкали в Австралії у міоцені та плейстоцені.

Наприкінці крейдового періоду та на початку кайнозою Південна Америка й Австралія були з’єднані між собою через Антарктиду як залишки колишнього суперконтиненту Гондвана. Це пояснює наявність на обох континентах Alamitophis та його родичів.

Скам’янілості

Джерела

1. https://australian.museum/learn/australia-over-time/extinct-animals/alamitophis-tingamarra/
2. https://nl.wikipedia.org/wiki/Alamitophis
3. https://en.wikipedia.org/wiki/Alamitophis
4. https://www.researchgate.net/publication/265208974_Australia’s_oldest_known_snakes_Patagoniophis_Alamitophis_and_cf_Madtsoia_Squamata_Madtsoiidae_from_the_Eocene_of_Queensland
5. https://www.deviantart.com/gabuded/art/Alamitophis-argentinus-1336842184
6. https://www.deviantart.com/artbyjrc/art/Super-sized-snakes-Madtsoiids-870223284

The post Alamitophis first appeared on Вимерлий світ.

Cooyoo — вимерлий рід променеперих риб родини іхтіодектид з нижнього крейдяного періоду. Він включає єдиний вид, C. australis, відомий з альбських формацій Тулебук та Аллару в Квінсленді, Австралія. C. australis був спочатку названий Артуром Смітом Вудвордом (Arthur Smith Woodward) як вид Portheus (нині ймовірний синонім Xiphactinus) у 1894 році.

У деяких філогенетичних дослідженнях його класифікували як невизначений вид родини Ichthyodectiformes, проте пізніші дослідження визначили, що він є або сестринським видом до Unamichthys, або, за останніми даними, справжнім представником родини Ichthyodectidae, спорідненим з Ichthyodectes. Родове ім’я Cooyoo означає «риба» мовою ірандалі.

Coooyoo був домінуючим хижаком моря Еромангa. Як і всі інші іхтіодектиди, він полював на дрібнішу рибу і мав великі конічні зуби, що дозволяли йому легко її ловити. Натомість сам Cooyoo був здобиччю для більших тварин. Було знайдено череп із потенційно смертельними слідами укусів, які міг нанести поликотилідний плезіозавр, орнітохероїдний птерозавр або, найімовірніше, іхтіозавр Platypterygius.

Вперше Cooyoo було описано на основі повного екземпляра довжиною близько 1,1 метра. Також було знайдено інші скам’янілі останки, зокрема майже повні черепи. У 2011 році на північному заході Квінсленда було виявлено неушкоджену скам’янілість довжиною 2,5 метра, яку прозвали «Ванда». За словами Роба Леверса (Rob Levers), засновника та голови музею Kronosaurus Korner, у шлунку цього екземпляра вдалося виявити рибу. Cooyoo є найбільшою кістковою рибою, відомою з моря Ероманга.

Скам’янілості

Джерела

1. https://www.researchgate.net/publication/263762693_Bite_marks_on_an_ichthyodectiform_fish_from_Australia_Possible_evidence_of_trophic_interaction_in_an_Early_Cretaceous_marine_ecosystem
2. https://en.wikipedia.org/wiki/Cooyoo
3. https://www.abc.net.au/news/2023-03-01/richmond-cooyoo-australis-fish-fossil-rare-find/102031456
4. https://www.deviantart.com/artbyjrc/art/Fish-with-a-bite-Ichthyodectids-845240049

The post Cooyoo first appeared on Вимерлий світ.

Ektopodon — вимерлий рід сумчастих, типовий рід родини Ektopodontidae, що мешкав у лісистих місцевостях Південної Австралії, Квінсленду та Вікторії. Останній вид цієї групи вимер на початку плейстоцену (між 2,588 млн років тому і 781 000 років тому). Маса його тіла становила приблизно 1300 грамів. Вчені вважають, що ектоподони були високоспеціалізованими сумчастими, що харчувалися насінням.

Типовий вид Ektopodon serratus ґрунтується на матеріалах, видобутих на місці знахідки скам’янілостей озера Нгапакалді в Південній Австралії.

Рід Ektopodon колись населяв ліси Південної Австралії, Квінсленда та Вікторії. Перші описи 1960-х і 1980-х років підкреслювали їх унікальні особливості будови молярів. Недавні дослідження представили два нових види сумчастих ектоподонтидів з нижніх відкладень формації Етадунна (пізній олігоцен) в Південній Австралії, а також нову філогенетичну гіпотезу для родини Ektopodontidae.

Ektopodon відрізняється унікальною морфологією черепа, включаючи укорочену морду та специфічні вигини між премолярами та молярами. Морфологія молярів Chunia та Ektopodon є відмінною, але визначення видів залишається складним завданням. Кут нахилу лицьової частини, який визначається вигином морди на межі між P3 і рядом молярів, призводить до того, що морда має інший кут нахилу, ніж ряд молярів. Ектоподонтиди мали значно більший кут нахилу і коротші лицьові частини порівняно з сучасними кускусовидими сумчастими. Такий ступінь укорочення лицьової частини пов’язаний з відмінностями в морфології зубів на рівні видів.

У басейні озера Ейр у Південній Австралії знайдено одні з найдавніших відомих скам’янілостей сумчастих, які були виявлені в формації Етадунна, що датується 23,3–25 мільйонами років тому. Протягом цього часу наземні травоїдні сумчасті зазнали значних таксономічних і стоматологічних змін, ймовірно, через потепління клімату Австралії. Ektopodon, рід із родини Ektopodontidae, має унікальну будову молярів. Моляри Ektopodon stirtoni з пізнього олігоцену мають характерну лофодонтну морфологію з поперечними лофами, модифікованими в бічно стиснуті горбки. Ця унікальна зубна структура не зустрічається у жодних інших сумчастих або плацентарних ссавців. Емаль молярів Ektopodon в основному радіальна з певними модифікаціями, а розподіл різних типів емалі є характерним для сімейств сумчастих. Скам’янілості Ektopodontidae датуються від верхнього олігоцену до пліоцену, а їхні моляри мають унікальні адаптації. Перші три верхні та нижні моляри мають два або три модифіковані поперечні лофи, тоді як четверті моляри мають зменшені лофи. Кількість горбків на лофі варіюється від 8 до 10 залежно від положення зуба.

Викопні рештки Ektopodon переважно походять із формації Етадунна в Південній Австралії, датованої епохами пізнього олігоцену та раннього міоцену. Ця формація складається з озерних відкладень, багатих аргілітами з вкрапленими доломітовими шарами, які служать ключовими стратиграфічними маркерами. Значні знахідки скам’янілостей у фауністичних зонах, таких як місцева фауна Мінкіна та Дітджіманка, висвітлили різноманітність і поширення екоподонтид під час їх розквіту.

Ектоподон та його родичі демонструють унікальну морфологію зубів, зокрема в розташуванні та структурі молярів. Варіації у формі та розмірі молярів серед таких видів, як Chunia та Ektopodon, мають вирішальне значення для ідентифікації видів та філогенетичного аналізу. Ці стоматологічні адаптації відображають їхню поведінку поїдання насіння, що вимагало міцних та ефективних шліфувальних поверхонь.

Скам’янілості

Джерела

1. https://en.wikipedia.org/wiki/Ektopodon
2. https://uk.wikipedia.org/wiki/Ektopodon
3. https://www.researchgate.net/publication/307017527_New_specimens_of_ektopodontids_Marsupialia_Ektopodontidae_from_South_Australia
4. https://www.deviantart.com/avancna/art/Riversleigh-Koalas-561367700

The post Ektopodon first appeared on Вимерлий світ.

Kimbryanodus — рід вимерлих риб-плакодерм з родини Ptyctodontidae, що мешкали в Австралії в пізньому девоні (фран). Типовий вид — Kimbryanodus williamburyensis, описаний в 2009 році.

Родове ім’я, Kimbryanodus, надано на знак визнання доктора Кім Денніс-Брайан (Kim Dennis-Bryan) за її новаторську роботу в галузі дослідження плакодерм.

Голотип роду — частковий зразок (WAM 99.8.1). Він складається з пов’язаних між собою потиличної, центральної та посторбітальної пластин головного щита, етмоїдального окостеніння, нижніх зубних пластин та неповної серединної спинної пластини (єдиний збережений матеріал тулуба).

Kimbryanodus відрізняються від інших родичів великих очима, зубними пластинами, довгим тілом, зменшеною бронею та поверхневою схожістю з рибами родини Holocephalidae. Наразі ця група є єдиною відомою групою плакодерм із статевим диморфізмом. Видова назва за станцією Вілліамбері, де розташована типова ділянка формації Гнеудна і з якої був знайдений зразок, а також в знак вдячності за допомогу, яку родина Персі (Percy), що управляє станцією Вілліамбері, надавала Університету Західної Австралії та Музею Західної Австралії протягом багатьох років.

Скам’янілості зустрічаються у вигляді невеликих тривимірних ізольованих пластин. Завдяки цим новим зразкам група птиктодонтидів отримала таксономічну класифікацію, в якій рід Rhamphodopsis був визнаний найбазовішим таксоном. Вони розрізняються за наявністю у більш базальних таксонів середнього спинного шипа, простої спинної пластини та простого V-подібного перекриття передніх бічних і передніх дорсолатеральних пластин.

Скам’янілості

Джерела

1. https://www.researchgate.net/publication/42782247_A_new_genus_and_species_of_Ptyctodont_Placodermi_from_the_Late_Devonian_Gneudna_Formation_Western_Australia_and_an_analysis_of_Ptyctodont_phylogeny
2. https://en.wikipedia.org/wiki/Kimbryanodus
3. https://www.researchgate.net/publication/47693800_Polymorphism_variation_and_evolutionary_change_in_early_vertebrates_from_the_Gogo_Formation_Western_Australia
4. https://www.deviantart.com/avancna/art/Kimbryanodus-williamburyensis-407131598
5. https://www.deviantart.com/avancna/art/Placodermi-002-1306787459
6. https://www.deviantart.com/artbyjrc/art/Plate-skins-Miscellaneous-placoderms-1027395289

The post Kimbryanodus first appeared on Вимерлий світ.

Erythrobatrachus — вимерлий рід трематозаврів з родини Trematosauridae. Опис тварини був опублікований в 1972 році. Єдиний вид Erythrobatrachus noonkanbahensis тоді був виділений в монотипний рід.

Trematosauridae — викопна родина водних земноводних ряду темноспондилів (Temnospondyli), що існувала протягом тріасового періоду. Вони були широко поширені по всій Лавразії і Гондвані зі скам’янілості були знайдені в Європі, Азії, на Мадагаскарі і в Австралії. У ранньому тріасі Шпіцбергена численні трематозаври виявлені разом з примітивними іхтіозаврами. Це вважається доказом морського способу життя трематозаврів (принаймні, дорослих). Втім, існує думка, що в море потрапляли тільки їхні трупи.

Голотип роду — WAM 62.1.46. Типовим матеріалом був зліпок матриці, який зберіг відбиток середньої частини черепа. Кілька інших фрагментів черепа були виявлені у вигляді природних зліпків у формації Бліна Шейл на північному заході австралійського континенту. WAM 71.6.22 — права частина черепної коробки. WAM 63.2.50 — передня частина морди.

Назва роду походить від давньогрецького слова, що поєднує терміни «червоний» (erythro) і «жаба» (batrachos), щоб описати залізні плями на скам’янілих зразках амфібій. Типовим місцезнаходженням, описаним видовим епітетом, була станція Нунканба.

Дослідження 2026 року показало, що один із зразків, спочатку віднесених до роду Erythrobatrachus, насправді належав іншому темноспондилу, Aphaneramma. Цей зразок вважався втраченим, поки його не знайшли в музейній колекції в Берклі, США.

Erythrobatrachus досягав довжини близько двох метрів і мав довгу морду, за допомогою якої полював на здобич у прибережних водах.

Скам’янілості

Джерела

1. https://en.wikipedia.org/wiki/Erythrobatrachus
2. https://nl.wikipedia.org/wiki/Erythrobatrachus
3. https://uk.wikipedia.org/wiki/Trematosauridae
4. https://www.tumblr.com/dry-gold/740363198534975488/most-interesting-extinct-australian-animal
5. https://www.deviantart.com/artbyjrc/art/All-at-sea-Trematosaurs-861555806
6. https://phys.org/news/2026-02-globe-ancient-sea-salamander-fossils.html
7. https://www.sci.news/paleontology/early-triassic-trematosaurid-temnospondyls-australia-14580.html

The post Erythrobatrachus first appeared on Вимерлий світ.

Eromangateuthis — вимерлий рід великих головоногих молюсків родини Plesioteuthidae, що мешкали в крейдяному періоді в Австралії та, ймовірно, Канаді. Типовий та єдиний вид — Eromangateuthis soniae.

Eromangateuthis soniae відомий за кількома гладіусами, знайденими в формації Аллару в Квінсленді, та потенційним гладіусом з формації Нортумберленд у Британській Колумбії. Спочатку він був описаний у 1993 році як Boreopeltis soniae. Пізніше, у він 2019 році був перенесений до власного роду на основі численних відмінностей між ним та типовим видом Boreopeltis.

У статті, опублікованій 8 жовтня 2019 року в журналі Paleontological Contributions, Дірк Фукс (Dirk Fuchs) з Баварської державної колекції палеонтології та геології (Bayerische Staatssammlung für Paläontologie und Geologie) переглянув матеріал, на основі якого був описаний Boreopeltis soniae, а також інші зразки з колекції Kronosaurus Corner, публічного музею в Річмонді, Квінсленд.

Фукс не знайшов жодних підстав для включення матеріалу формації Аллару до роду Boreopeltis, зазначивши, що зразки «мають мало спільного» з Boreopeltis і що «ні передня, ні задня частина гладіуса не мають навіть віддаленої схожості». Зразки формації Аллару мають виражений центральний кіль, який відсутній у Boreopeltis. Boreopeltis, в свою чергу, має два підсилюючі бічні кілі, які сильно виражені в середній частині скам’янілості і виступають вперед у передній частині. Вони повністю відсутні в матеріалі формації Аллару. Зразки з формації Аллару також мають виражену талію, відсутню у Boreopeltis, а конус (бічна частина гладіуса) зразків з формації Аллару є сплощеним, тоді як у Boreopeltis він є злегка конічним.

Родова назва походить від басейну Ероманга, в якому він був виявлений, та давньогрецького teuthís (τευθίς, «кальмар»). Один гладіус свідчить про те, що довжина мантії становила 1,2 метра. Це робить Eromangateuthis найбільшим відомим плезіотеутидом, довжина мантії якого удвічі перевищує довжину другого за величиною виду, Boreopeltis ifrimae.

Скам’янілості

Джерела

1. https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S019566712100197X
2. https://sciencythoughts.blogspot.com/2019/10/eromangateuthis-soniae-large-fossil.html
3. https://x.com/fishboy86164577/status/1458901245674995725
4. https://www.deviantart.com/sassypaleonerd/art/Eromangateuthis-Reconstruction-1277586182
5. https://www.thefossilforum.com/topic/133562-winner-of-the-april-2023-invertebrateplant-fossil-of-the-month/
6. https://en.wikipedia.org/wiki/Eromangateuthis

The post Eromangateuthis first appeared on Вимерлий світ.

Kolopsis — вимерлий сумчастий ссавець з родини дипротодонтів. Існував у верхньому міоцені та верхньому пліоцені (приблизно 8–3 мільйони років тому), а його скам’янілості були знайдені в Австралії та Новій Гвінеї. Типовий вид — Kolopsis torus.

Це була тварина середнього-великого розміру, її довжина могла перевищувати півтора метра. Як і всі дипротодонти, Kolopsis мав масивне тіло, яке підтримували потужні стопохідні лапи. Череп був високим ззаду, але мав досить подовжену, хоча і не таку, як у Alkwertatherium, морду трубчастої форми. Однак поверхня піднебіння була широкою і плоскою ззаду. Був присутній досить розвинений сагітальний гребінь. Зубний ряд був більш розвиненим, ніж у інших подібних сучасних йому дипротодонтів, таких як Neohelos, особливо в структурі третього верхнього премоляра, що мав дуже розвинений парастиль.

Kolopsis був вперше описаний у 1967 році Вудберном (Woodburne) на основі скам’янілостей, знайдених в районі Алкоота (Північна територія, Австралія) у відкладах верхнього міоцену. Типовим видом є Kolopsis torus, відомий завдяки численним скам’янілостям. Інші види, що належать до цього роду, — K. yperus, також з району Алкоота, і K. rotundus з верхнього пліоцену Папуа-Нової Гвінеї.

Kolopsis вважається типовим представником зигоматур (Zygomaturinae), групи дипротодонтів з незвичайними зубними спеціалізаціями. Kolopsis, здається, є більш похідним ніж інші міоценові зигоматури, такі як Plaisiodon і Alkwertatherium. Kolopsis може бути базальним для групи зигоматур, що включає Zygomaturus і Hulitherium.

Скам’янілості

Джерела

1. https://www.deviantart.com/artbyjrc/art/Megamarsupials-Diprotodontids-revised-1220016846
2. https://www.deviantart.com/sinammonite/art/Kolopsis-torus-315567944
3. https://www.deviantart.com/chuditchmammals/art/Kolopsis-torus-844676442
4. https://australian.museum/learn/australia-over-time/extinct-animals/kolopsis-torus-/
5. https://australian.museum/learn/australia-over-time/extinct-animals/alcoota-kolopsis/
6. https://it.wikipedia.org/wiki/Kolopsis
7. https://en.wikipedia.org/wiki/Kolopsis

The post Kolopsis first appeared on Вимерлий світ.